Храм книги на Нивках: що приховує головна дитяча бібліотека України
Фото Кирила Степанця
На задвірках житлового масиву Нивки, на узліссі мальовничого Сирецького лісопарку, ховається справжній храм книги — Національна бібліотека України для дітей.
Зовні будівля має досить скромний вигляд і трохи губиться на тлі типових житлових багатоповерхівок радянської доби. А от інтер'єри бібліотеки, наповнені мозаїками, керамічним декором та гобеленами, чарують розмаїттям, продуманістю деталей і насиченими кольорами.
До Дня захисту дітей, який від цього року в Україні відзначають 20 листопада, розповідаємо про історію будівництва головної дитячої книгозбірні країни та про те, чим вона живе зараз.
Як з'явилась бібліотека та хто її будував
Постановою Радміну в 1967 році в Києві заснували дитячу республіканську бібліотеку на базі районної бібліотеки для дітей ім. М. Коцюбинського. Метою її створення була організація та упорядкування єдиного чільного дитячого бібліотечного фонду в масштабах всієї країни. Вже після відновлення Україною своєї незалежності бібліотека отримала спочатку статус державної, а з 2003 року — національної.
Загальний обсяг фондів цієї книгозбірні зараз сягає понад пів мільйона примірників. Це не тільки книги, але й періодика, мультфільми, діафільми, CD та DVD-диски. Особливо цікавим та важливим розділом бібліотеки є фонд обов'язкових примірників. Його метою є збір та упорядкування всіх без виключення дитячих книг, що видаються українською мовою як на Батьківщині, так і за кордоном. Також частину бібліотечних фондів складають старі видання XIX та початку XX століть.
Зведення будівлі бібліотеки завершили в 1978 році. Прикметно, що це була одна з останніх робіт архітектора Михайла Будиловського — одного з авторів забудови масиву Оболонь, першого в Україні універсаму та ряду інших будівель — у Києві. Після трагічної смерті сина йому довелося покинути СРСР, і на довгі роки ім'я талановитого зодчого було викреслено з усіх офіційних документів. Зараз Будиловський мешкає у США, і йому виповнилося вже майже 100 років.
На відкриття Дитячої республіканської бібліотеки на Нивках приїздив особисто очільник радянської України Володимир Щербицький. З цієї нагоди молодим читачам та читачкам безплатно видавали булочку з молоком. Також перші генерації юних поціновувачів книги, зараз вже дорослі люди, здебільшого шанованого віку, з усмішкою згадують капці на резинках, які замість взуття видавали в бібліотеці, щоб не пошкодити підлогу. На них можна було кататися майже як на ковзанах!
Що всередині?
На вході в будівлю читача зустрічає статуя хлопчика, який читає. Її створив талановитий скульптор Борис Довгань, друг Василя Стуса. Років 15 тому хлопчика закрили металевими ґратами, щоб врятувати від місцевих вандалів. Особливу загрозу для скульптури становили мисливці за кольоровими металами, адже вона зроблена із бронзи. Сьогодні монумент знову відкрито, йому пощастило пережити скрутні часи та залишитися цілим.
Всередині допитливі діти потрапляють спершу у просторий хол із декоративним фонтаном та сходами на другий поверх. Завдяки вбудованим у стелю скляним ліхтарям приміщення гарно освітлюється. На першому поверсі є зала для прослухування музики, де кожному відвідувачу видають навушники. Окрім великого вибору мелодій — від року до класики — можна попросити послухати аудіоказки.
Також тут можна посидіти в кріслі-мішку або просто полежати на зручній кольоровій ковдрі. Окреме приміщення займає кінозала для перегляду діафільмів, чарівна Кімната казок, що зберегла свій старий "вайб" і яку пам'ятають ще перші читачі кінця 1970-х років. На другому поверсі — кілька читальних залів, зала для конференцій та фонди для видачі книг додому.
Оформленням залів займалися найкращі українські митці. Керамічні панно "Першодрукарі" на другому поверсі, із зображеннями Івана Федорова, Кирила і Мефодія та Йоганна Гутенберга, створила неперевершена Ольга Рапай.
Ковані металеві прикраси інтер'єру — це робота відомого художника Олександра Міловзорова. А паркетну підлогу викладали майстри з Волині. Матеріали для виготовлення керамічних та мозаїчних панно постачати з Вірменії, Узбекистану, Азербайджану.
Чим живе бібліотека зараз
Останні роки бібліотека намагається осучаснитись, щоб крокувати в ногу з часом. Фасад будівлі причепурили кольоровими графіті. З'явився безплатний Wi-Fi, комп'ютерний центр. Понад 10 років тут працює центр психологічної підтримки для дітей, де, зокрема, надають допомогу для протидії булінгу та домашньому насильству.
Також сьогодні бібліотека пропонує безліч гуртків, освітніх програм, проєктів для дозвілля та активностей для читачів різного віку. Проводяться й публічні читання іноземних книжок.
Національна дитяча бібліотека України активно розвиває свою медійну присутність: має власний інтернет-портал і сторінки в соцмережах — Instagram, YouTube тощо. А з 1993 року тут працює електронний каталог видань.
У бібліотеці проводять всеукраїнські конкурси — "Читач року", "Тиждень дитячого читання", національний проєкт "Україна читає дітям". Організовують виставки творчості, книжкові виставки, духовні та літературні вечори, уроки мистецтва та книжкові диспути.
Загальна кількість відвідувачів щороку зростає і зараз становить понад 20 000 дітей.
Окремо варто згадати й про топоніми. Первісна адреса бібліотеки — вулиця Баумана, але у 2015 році, в межах декомунізації, її перейменували на честь польського письменника єврейського походження Януша Корчака. За часів німецької окупації він очолював дитячий будинок для єврейських дітей-сиріт. У 1942 році Корчак загинув разом зі своїми вихованцями в нацистському таборі смерті, хоча мав шанс урятуватися.
Показово й те, що сусідню вулицю Цулукідзе перейменували на честь київської дитячої письменниці Наталії Забіли.
Читай також: Історія головного корпусу КПІ: перший в Україні "кампус нового типу" зі 125-річною історією
