Щира радість та святкування за наказом: як Київ зустрів звістку про перемогу у 1945-му

Парад Перемоги у Києві. Архівне фото

Офіційно Друга світова війна у Європі завершилася 8 травня 1945 року, проте Києва та інших радянських міст довгоочікувана звістка про капітуляцію нацистської Німеччини дісталася 9 травня. І саме ця дата на довгі роки стала асоціюватися у радянських людей з "Днем перемоги".

У цій статті поговоримо про те, як столиця України зустріла звістку про перемогу, як місто готувалося до неї та як радянська пропаганда намагалася перетворити героїзм простих людей на особисту заслугу кривавого диктатора.

Новину про капітуляцію Німеччини у Києві оголосили посеред ночі — о 02:15, про що містян попередили заздалегідь. Тисячі людей, затамувавши подих, слухали повідомлення з гучномовців. До цієї події, традиційно для радянського часу, були заплановані мітинги, які формально мали подаватися як стихійні-народні, але насправді організовувалися зверху. Натомість працівники заводів та фабрик, які мали формувати кістяк натовпу, розійшлися по домівках.

Реальні ж народні гуляння у місті тривали до самого сходу сонця. Вулицями ходили збуджені люди, які раділи й вітали одне одного, а військові влаштовували імпровізовані салюти зі стрілецької зброї. Рівно о дев'ятій ранку по гучномовцях передали привітання Йосипа Сталіна. Радянська пропагандистська машина всіляко намагалася підкреслити значущість "отця народів" в перемозі над фашизмом. А роль самого народу та війська відводилась на другий план. За кожним вояком-переможцем на плакатах непомітно слідувала тінь диктатора. 

День 9 травня у Києві офіційно був оголошений вихідним. Та чималій кількості людей все одно довелося вийти на роботу, щоби дістатися до радіо. Після сталінської промови нарешті почалися офіційні заходи зі святкування перемоги.

Ось що пише у книзі "Повсякденний сталінізм" дослідник Сергій Єкельчик:

Щоб приховати від москви нічні святкування на вулицях, у звітах писали, що збори в місті протривали від 3:00 ранку до 12:00 дня. Парад і демонстрація до Дня перемоги почалися в центрі о 14:00. Як свідчать звіти, зібралося близько 200 тисяч киян.

Також канадський історик Сергій Єкельчик наводить цікаві факти про деякі проблеми радянського керівництва, пов'язані зі святом. Пропагандист та радянський політичний діяч Дмитро Мануїльський,  нарком закордонних справ УРСР, побоювався, що після перемоги радянський народ розслабитися — почне бунтувати й вимагати кращого життя. В архівних документах зберігся запис його промови на таємній нараді 27 травня:

Щоб не створити у населення враження, що все закінчено, треба, щоб статті відмічали, що це історична перемога радянських народів, але не треба розмагнічувати.  

Мануїльський вважав, що преса мала всіляко пропагувати, що героїзм товаріща Сталіна та армії народ має підкріплювати (а фактично — відплачувати) невпинною героїчною працею без відпочинку. І дійсно, далі вся радянська преса протягом 1945 року постійно повторювала ці слова як мантру. 

Секретарка київського міського комітету партії з питань пропаганди Марія Підтиченко записала, що все керівництво сильно сумнівалося у відновленні швидких процесів політичного життя не тільки міста, але й країни. Вона закликала міських чиновників готуватися до того, щоб святкування Дня перемоги не було стихійним. Боротьба із несанкціонованими народними святкуваннями тривала ще досить довго.

Цікаво, що радянська влада планувала прив'язати святкування перемоги до іншого визначного комуністичного свята — Дня солідарності трудящих, яке відзначають 1 травня. Так само у 1943 році визволення Києва — третього за розміром міста в СРСР — спеціально підв'язали до роковин Жовтневої революції. Для такої символічної події не шкодували солдатів, які гинули тисячами, щоб виконати ідеологічний план. 

До офіційного святкування Дня перемоги життя в Києві вже майже відновилося. Активно розбирали від руїн квартали Хрещатика, що пропаганда також перетворила на показуху. Для вивозу битої цегли з центральної вулиці Києва використовували трамваї.

Особливо кумедний мали вигляд радянські поети й письменники, які в чистих костюмах з краватками й у білих сорочках показово позували з цеглою в руках перед фотографами. Павло Тичина написав тоді вірш: "Люба сестронька, милий братику, попрацюємо на Хрещатику".

Цікаво, що серед киян, які поверталися з евакуації, спеціально насаджували думку, що Хрещатик підірвали німці. Але ті жителі, які пережили окупацію в Києві, знали правду. 

Першим парадом у визволеному Києві, ще до капітуляції Німеччини, був парад німецьких військовополонених. Тоді містом провели понад 40000 німців. Подейкують, що конвоїри, які супроводжували парад, навіть отримали холості патрони, щоб не було провокацій. За легендою, коли Адольф Гітлер дізнався про це, то закричав: "Німців вели Києвом, як скажених собак…".

Кияни по-різному реагували на полонених: хто співчував і кидав хліб та яблука, а хто міг і камінням жбурнути. 

У листопаді 1944 року Хрещатик заасфальтували. І вже тоді люди почали чекати на справжній парад переможців.

Документи з партійних архівів свідчать, що вже 26 жовтня того ж року Микита Хрущов проводив нараду з приводу ідей, як зустрічати переможців з фронту. Зокрема пропонувалося побудувати величезну тріумфальну арку на сучасному Майдані Незалежності. Але тоді Парад перемоги так і не відбувся.

У протоколі наради за 27 березня 1945 року зафіксована перша пропозиція щодо відзначення Дня перемоги. А 1 травня у Києві був проведений перший від початку війни парад радянських військ і техніки. Дехто з журналістів у газетах навіть охрестив його "Парадом перемоги". Крокували військові не Хрещатиком, а вулицею Володимирською (тоді — Короленка).

З цього дня міська влада майже втратила контроль над населенням. Відчуття весни з присмаком довгоочікуваного закінчення війни п'янило людей. Ввечері наступного дня по гучномовцях оголосили про анонс важливого повідомлення. Всі з нетерпінням чекали на 11 вечора, щоб нарешті почути омріяні слова. Однак це ще був фальстарт — Сталін привітав армію із захопленням Берліна. До справжньої перемоги треба було почекати ще тиждень. 

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter