63 роки Київському метрополітену: історія та факти, які ви могли не знати
Фото: Getty Images
Київський метрополітен сьогодні відзначає свій 63-й день народження. 6 листопада 1960 року було відкрито першу чергу станцій. Зараз для усіх це не лише один із найпопулярніших та зручних видів транспорту транспорт. Це — надійне укриття, куди можна спуститись під час тривог. Однак мало хто знає його історію. Ми розкажемо про будівництво та експлуатацію підземки й розкриємо кілька маловідомих фактів про київське метро.
Історія будівництва столичного метрополітену
Перший проєкт підземного рейкового тунелю в Києві з'явився ще в 1880-х роках. У планах було побудувати його від сучасного Річкового вокзалу, через Поштову площу й Бессарабку до Залізничного вокзалу. Але Міська дума проєкт не затвердила. Вартість будівництва була зависокою, та й потреби в додатковому транспорті в столиці в ті часи не було через невисоку населеність. Вже в 1910 році влада повернулася до ідеї створення підземки, однак планам завадила Перша світова та Громадянська війна.
У 1936 році фахівцями Інституту транспортної механіки Академії наук УРСР було розроблено новий план будівництва метрополітену. Пропонувалося зробити три лінії загальною довжиною близько 50 км. Згідно з планом, метро мало з'єднати Вигурівщину на лівому березі з Оболонню на правому, звідти поверхнею йти до Вишневого, потім через Пирогів і Жуків острів виходити до залізничної колії поблизу Дарницького вокзалу, а звідти — до Воскресенки.
Вже у 1937 році, згідно з планом, почали будувати два тунелі під Дніпром. Але будівництво згорнули через Другу світову війну.
До проєкту метробудування в Києві повернулися в 1944 році. Відповідним установам було доручено розпочати розвідувальні роботи та скласти технічний проєкт метро.
У квітні 1949 року наказом Міністерства шляхів сполучення було створено "Київметробуд". Очолив його Пилип Кузьмін.
Фахівці "Київметробуду" проаналізували інтенсивність руху киян центральними та віддаленими шляхами міста. Цей аналіз ліг в основу карти пасажиропотоків Києва, що дало розуміння, звідки й куди необхідно вести трасу метро, де саме будувати станції. Лише після цього приступили до проєктних робіт.
Влітку 1949 року метробуд заклав перші шахти. А в 1951-му відбулося перше з'єднання тунелів між станціями "Арсенальна" та "Хрещатик". У 1954 році фінансування будівництва знову призупинилося.
На початку 1958 року було оголошено конкурс на найкращі проєкти станцій метро. З них було вибрано п'ять, які й були втілені при спорудженні станцій "Вокзальна", "Університет", "Хрещатик", "Арсенальна" та "Дніпро".
Саме ці станції увійшли до першої черги будівництва Київського метрополітену. Вони почали працювати у 1960 році, а їх урочисте відкриття відбулося 6 листопада. Між станціями курсував потяг, в складі якого було всього три вагони.
Другу пускову ділянку Київського метрополітену було відкрито також 1960 року. З'явилися дві нові станції — "Політехнічний інститут" та "Завод "Більшовик".
Станції "Гідропарк", "Лівобережна" та "Дарниця" відкрили разом із Мостом метро та Русанівським метромостом на східному кінці лінії в 1965 році.
1971 року в центрі Києва почали будувати другу, Куренівсько-Червоноармійську лінію (нині — Оболонсько-Теремківська).
1981 року було розпочато будівництво третьої лінії Київського метрополітену, проте лише 31 грудня 1989 року почала діяти перша черга Сирецько-Печерської лінії метрополітену — 2,1 км завдовжки, в яку увійшли станції "Золоті ворота", "Палац спорту" та "Мечнікова".
Вартість проїзду
У перший тиждень після відкриття метро його послугами могли скористатися лише ті громадяни, які отримали спеціальні перепустки. З 12 листопада 1960 року всі охочі могли проїхати, купивши квиток вартістю 50 копійок. Після грошової реформи в 1961 році вартість проїзду становила 5 копійок, і такий тариф протримався понад 30 років. Перші автоматичні контрольні пункти, які приймали монети по 5 копійок, були введені в експлуатацію в 1961 році. 1 жовтня 1992 року в обіг були введені металеві жетони. Однак 20 квітня 1994 року їх замінили пластмасовими блакитного кольору, що мали нижчу собівартість.
1 липня 2020 року київський метрополітен припинив приймати жетони як засіб оплати. Натомість було впроваджено картки "Київ Цифровий". Також пасажири почали сплачувати за проїзд банківськими картками.
Мова оголошення станцій
У першій половині 1980-х станції в Київському метро оголошували виключно російською мовою.
Такий мовний режим залишався незмінним до листопада 1987 року. Однак, коли було ухвалено Декларацію про суверенітет України, оголошення було двомовним: прибуття потягу на станцію оголошували українською мовою, а відправлення — російською. Від серпня 1990 року станції почали оголошувати тільки українською мовою.
З травня 2012 року оголошення станцій у київському метро дублюють англійською мовою.
Цікаві факти про столичне метро
- Станція "Арсенальна" є найглибшою у світі —105,5 м.
- Станції "Вокзальна", "Університет", "Хрещатик" та "Арсенальна" є пам'ятками архітектури місцевого значення.
- Станція "Золоті ворота" є однією з найкрасивіших станцій у світі.
- Загальна кількість ескалаторів у Київському метрополітені — 124 шт. Вони рухаються зі швидкістю не більше 1 м/сек. та розташовані під кутом 30°. Поручні рухаються швидше, щоб пасажирам доводилося частіше переставляти руку назад, що допомагає мимоволі не заснути.
- Найдовший ескалатор — на станції "Хрещатик". Він налічує 743 сходинки.
