Найстаріші гастрозаклади Києва: від "Праги" до піцерії "Везувіо"
Фото: редакція "ТиКиїв"
А ти знав, що в Києві досі можна поїсти в місцях, де вечеряли ще твої бабусі й де згадка про відвідувачів королівського роду — не маркетинг, а реальність?
У столиці що не день — нова кав'ярня, бургерна або неаполітанська піцерія. Прийшов, з'їв, зробив фото в Instagram — і за кілька місяців її замінює щось нове. Але є в Києві заклади, які пережили декілька поколінь і десятки змін вивісок навколо, проте зберегли рецепти, атмосферу і навіть свої стіни.
Ресторан "Прага" — гастролегенда з 1799 року
Якщо десь і шукати київську гастрономічну історію, — то на Голосіївських ставках. Там, де ще в XIX столітті на мапі значився "Красний Трактир".
Історія сучасної "Праги" почалася у 1956 році, коли тут відкрився ресторан "Лебідь". Уяви: на подвір’ї плавали лебеді, у залі подавали вишукані страви, а у повітрі витав дух дипломатії та застіль. У 1959-му заклад перейменували на "Прагу" — на знак дружби з Чехословаччиною, й саме тоді ресторан став центром гастрономії й подій.
У 1973-му сюди завітали принц Філіп, герцог Единбурзький і принцеса Анна. Кажуть, принц із задоволенням їв борщ із пампушками, а принцеса — осетрину з польським соусом. Оригінальна чеська тарілка, з якої обідав принц, зберігається тут і досі.
Після затяжного періоду занепаду у 1990-х, у 2009 році "Прагу" врятували. Заклад реновували з повагою до минулого — зберегли гранітні сходи, колони, фасад. А у 2011 році ресторан знову відкрив двері — уже як легендарне місце для нових поколінь гурманів.
Кав’ярня "Каффа" — 26 років свіжообсмаженої кави
"Каффа" з’явилась на Майдані ще в 1998 році — і відтоді майже нічого не змінилося. Та сама маленька кавʼярня на розі, та сама черга до віконця, той самий запах свіжообсмажених зерен.
Каву тут завжди готують із зерен власного обсмажування. Всі зерна ретельно відбирають. Це місце, яке стабільно робить своє вже 26 років.
"Каффу" добре знають ті, хто вчився або працював у центрі. Тут зручно чекати на когось, домовлятись про зустріч, стояти з чашкою біля вікна або просто перепочити на ходу. Усередині кілька столиків, але більшість беруть напої з собою.
Кондитерська KALYNA — маковий пиріг з 1995 року
KALYNA працює з 1995-го — тоді ще не було моди на десерти з дзеркальною глазур'ю, а слово "чизкейк" звучало як щось екзотичне. Усе було простіше. Із самого початку це місце обирали не за тренди, а за смак і тепло, яке воно випромінює.
Головний хіт — маковий пиріг. Для багатьох — смак дитинства або хоча б спогад про вихідні в бабусі. Інший символ KALYNA — великі, м'які сінабони з корицею та щедрою порцією крему. Вони давно стали солодкою класикою Києва: знайомі, впізнавані й улюблені.
Асортимент поступово змінювався, але стиль залишився: усе готують вручну з акцентом на натуральність. Морозиво — з ягід і вершків, паста — з італійського борошна, цукерки — ручної роботи, без зайвого блиску, але з характером.
KALYNA вже 30 років готує і тішить гостей ексклюзивними поєднаннями смаків.
Ресторан-музей "Царське село" — українська кухня у справжньому льосі
Ресторан працює з 1998 року в одному з порохових льохів Печерської фортеці. Це простір, де українська кухня збереглася у своєму найкласичнішому, етнічному вигляді.
Інтер'єр схожий на хатню світлицю: дерев'яні столи, керамічний посуд, вишиті серветки, старі фото на стінах. Атмосфера домашня, навіть трохи музейна.
У меню: борщ із пампушками, вареники з картоплею або вишнею, холодець, печінка з цибулею, деруни. Все подається щедро. Хріновуха, наливки та узвар — домашнього приготування, як колись.
Сюди часто приходять ті, хто хоче звичайної української їжі не в сучасному ф'южн-варіанті. А ще сюди ведуть гостей з-за кордону — щоб показати, яка українська кухня багата, смачна та атмосферна.
"Везувіо": перша піцерія Києва, яка працює вже понад 30 років
Перша піцерія в Києві з'явилася у 1992 році — це був "Везувіо". Його заснував Мирон Спольський, канадець українського походження, який приїхав в Україну наприкінці 1980-х. Спочатку він займався організацією культурних заходів, але згодом залишився жити в Києві й вирішив відкрити місце, де можна було б збиратися друзям та однодумцям.
Перший "Везувіо" працював у будівлі Інституту радіозв’язку на вулиці Леонтовича. Для запуску бізнесу довелося майже рік збирати документи, шукати обладнання — його привезли з Естонії — і пристосовувати рецепти під наявні продукти. У 1994 році піцерія переїхала на вулицю Рейтарську, де й працює досі.
"Везувіо" стало популярним місцем серед експатів, студентів і киян, які хотіли скуштувати піцу, яку до того знали хіба що з розповідей. Тут запустили першу в місті доставку — спочатку на власних машинах, згодом придбали спеціальний автомобіль.
За три десятиліття заклад зберіг атмосферу 1990-х і класичні рецепти. Сьогодні сюди приходять не лише давні шанувальники, а й онуки перших гостей — іноді навіть із-за кордону, щоб відвідати місце з історією.
Легендарне кафе "Ярослава"
Кафе "Ярослава" з’явилося в Києві в 1947 році — одразу після війни, у двоповерховому будинку на Ярославовому Валу, поруч із Золотоворітським сквером. Його відкрили як частину мережі закладів громадського харчування — простих, доступних, але з атмосферою.
У повоєнному Києві кафе стало справжнім магнітом: сюди ходили на пиріжки з капустою, чай у гранчаках і особливий фірмовий борщ, який готували на печі. У 1950–1960-х тут можна було зустріти студентів з Київського університету, акторів із сусіднього театру, письменників і звичайних киян — простота й смаки, які нагадували дім, зробили кафе культовим. З часом інтер’єр трохи змінювали, з’явилися нові страви, але головне — не зникло: атмосфера тепла, ностальгії й міської сталості. Сьогодні "Ярослава" — одна з останніх живих точок старого Києва, яка й досі тримається свого ритму, не поспішає гнатися за модою і цим, власне, й дорогоцінна.
Місто змінюється щодня — те, що вчора було книгарнею, завтра стане салоном краси. Але в цих гастролокаціях час поводиться інакше. Він трохи сповільнюється, зупиняється, щоб дати тобі можливість відчути смак минулого.
Якщо раптом захочеш зробити перерву від стрітфуду й поспішних обідів, завітай у "Прагу", "Каффу", KALYNA чи "Царське село". І не забудь — ти не просто їси, ти доторкаєшся до київської історії.
