Як ментальна стійкість та духовність допомагають пережити складні часи
У різні моменти нашого життя: радісні, сумні, складні, безнадійні чи навпаки безтурботні, що нас підтримує? Долаючи виклики власного життя та навколишнього світу, що сповнює нас сенсом, дозволяє почуватися добре та відчувати надію й віру в краще майбутнє?
У цьому нам допомагають стійкість (англ. resilience), зокрема, ментальна та духовність (англ. spirituality).
Стійкість — це здатність відновлюватися, адаптуватися та навіть процвітати, не зважаючи на життєві виклики, негаразди та стрес. Це явище виникає з індивідуального досвіду кожної людини й дозволяє певним чином реагувати на різноманіття життєвих ситуацій.
Під духовністю розуміють пошук сенсу, мети, сакрального, священного та навіть містичного змісту — того, що пропонує перспективу та вищий сенс нашого існування. Духовність є більш універсальним досвідом, адже передбачає неосяжно великий набір практик та вірувань.
Сучасна психологія подає духовність однією з 24 сильних сторін характеру, загальних для людства не залежно від країни, культури та релігії.
Чимало досліджень показують, що духовність сприяє добробуту, розвитку стосунків та пошуку сенсу життя. Ми по-різному переживаємо, відчуваємо та виражаємо духовність: від перебування на природі, самотності до відвідування церков, синагог, мечетей та інших священних місць.
Яке відношення духовність має до стійкості?
Духовність може допомогти нам знайти опору у важкі часи. Це про здатність залучити наші внутрішні ресурси: сильні сторони, позитивні переконання та цінності, а також про взаємодію із зовнішніми ресурсами, щоб підтримати наше відчуття "я", сенсу та мети, коли ми стикаємося з життєвими викликами та негараздами, зміцнити нашу людяність.
Напрацьовуючи життєву стійкість, а саме нові, унікальні для кожної людини, згідно з її характером, способи адаптації до умов навколишнього світу, ми стаємо більш впевненими в собі. Стійкість у повсякденні стає для нас внутрішнім компасом, що допомагає керувати собою під час бурхливого потоку життєвих пригод.
Як застосовувати духовну стійкість в кризові моменти?
- Зроби паузу. Зосередься, наприклад, на диханні, розгляданні долонь, прислухайся до звуків, порозглядай предмети в кімнаті, щоб заземлитись.
- Подумай про виклик, з яким ти зараз стикнувся. Розмірковуючи про цю ситуацію, зверни увагу на свої емоції та почуття.
- Спостерігай за своєю реакцією, але без осуду себе, іншої людини чи ситуації. Пам'ятай, що ти людина, якій властиво бути вразливою.
- Намагайся утриматись від самокритики. Нехай твій внутрішній голос, що говорить у твоїй голові, частіше використовує слова розради. Спробуй ставитися до себе із добротою та співчуттям.
- Ти можеш подумати, чому ця ситуація чи людина може тебе навчити. Або ж раціонально поміркувати, які дії ти можеш вжити.
Приклади духовної стійкості
Великим натхненником та людиною, що втілювала принципи духовної стійкості у власному житті й вчила цього інших, був Ігор Козловський — український науковець, релігієзнавець і громадський активіст. Його думки та слова захоплювали та підтримували багатьох.
Він раптово помер у вересні минулого року, але влітку встиг закінчити книгу, що стала останньою за його життя: "Людина на перехресті. Роздуми про екзистенційний інтелект". Ми вже писали про презентацію цієї праці й згадували, чим науковець назавжди запам'ятається українцям.
Чудовим прикладом втілення духовної стійкості в кіно є момент з культового фільму "Володар перснів: Братство персня", де Гендальф говорить до Фродо у Морії.
Фродо: Я хотів би, щоб кільце ніколи до мене не потрапило, щоб нічого цього не було!
Гендальф: Так думають всі, на чию долю випадає подібне [випробування], але це не їм вирішувати. У наших силах вирішувати тільки те, що робити з часом, що нам відведено.
Цей матеріал є перекладом статті з інтернет-видання Psychology Today.