Менше болю й страху: як українка Тетяна Віштак розробила розумну тканину для зниження травматизму в спорті
Інтерв'ю з Тетяною Віштак, яка створила розумну тканину Moiré Strain Indicator. Колаж: "ТиКиїв"
Moiré Strain Indicator — технологія для запобігання травм у спортсменів, яку створила українська дослідниця, тренерка зі стретчингу та спеціалістка зі спортивного відновлення Тетяна Віштак. Це носибельна розумна тканина, що має вигляд звичайного спортивного еластичного бандажа для ноги чи руки. Коли спортсмен досягає безпечної межі розтягнення і подальше виконання вправи може призвести до травми, на ній з'являється напис LIMIT.
В інтерв'ю для "ТиКиїв" Тетяна Віштак розповідає про те, як виникла ідея створити розумну тканину, як її тестували за участі спортсменів і як вона бачить майбутнє своєї технології — від масового виробництва до співпраці з великими спортивними брендами.
Як давно ви займаєтеся спортом? У яких видах ви випробували свої сили?
Мій професійний шлях у сфері спортивного відновлення та біомеханіки налічує понад десять років практичної роботи з елітними атлетами. Я спеціалізуюся на видах спорту, що вимагають екстремальної мобільності та кінцевих діапазонів руху. Зокрема, це танець на пілоні, повітряна гімнастика, олімпійська художня і спортивна гімнастика. Саме в цих дисциплінах тіло працює на межі людських можливостей, що вимагає абсолютно іншого рівня контролю та розуміння біомеханіки.
Що спонукало вас зосередитися саме на стретчингу? Чому та коли ви вирішили стати тренеркою в цьому напрямі?
Мій фокус змістився з класичного тренінгу на відновлення та стретчинг через системну проблему, яку я спостерігала роками, — колосальний рівень травматизму.
Травми підколінних м'язів становлять до 25% загальної кількості ушкоджень у гімнастів, а рецидиви сягають 40-58% у перший рік після повернення до спорту. Я зрозуміла, що традиційні підходи до розтяжки не працюють належним чином.
Увесь індустріальний стандарт тримався на суб'єктивних відчуттях — "тягнися до дискомфорту" чи "слухай своє тіло". Але в умовах високого адреналіну спортсмени втрачають здатність об'єктивно оцінювати межі своїх тканин. Це призводить до перерозтягнень у 42-61% сеансів.
Крім того, близько 48-71% атлетів після травм страждають на кінезіофобію — страх руху, що блокує реабілітацію. Моєю метою стало створення об'єктивного та науково обґрунтованого інструменту, який би перервав цей цикл травм й страху.
Як виникла ідея створити Moiré Strain Indicator? У чому полягає основна мета технології?
Ідея виникла з розуміння "цифрової сліпоти пропріоцепції" — явища, коли атлети не можуть адекватно зчитати сигнали власного тіла під навантаженням.
Електронні датчики (електроміографія, розумні тканини), що вже існують, занадто дорогі, крихкі, вимагають заряджання та не підходять для динамічних умов, де спортсмен може висіти догори дриґом і сильно пітніти. Мені потрібен був інструмент zero-interface — пасивний і легкий, що працює без батарейок і застосунків.
Основна мета технології Moiré Strain Indicator — дати спортсмену об'єктивний і миттєвий візуальний сигнал про досягнення безпечної межі розтягнення тканин, щоб запобігти травмам та знизити психологічний бар'єр (кінезіофобію) перед виконанням складних елементів.
Розкажіть детальніше про принцип роботи Moiré Strain Indicator. У чому особливість цієї тканини? Як саме вона прогнозує виникнення травм?
Технологія базується на механічній інтерференції тканини муар. Пристрій важить лише 18-25 грамів і складається з двох накладених один на одного еластичних шарів зі спеціальними мікропатернами (з кроком ліній близько 0,6 мм). Він не стільки "прогнозує" травму, скільки візуалізує безпечну межу.
Коли шкіра і м'які тканини під нею розтягуються на 22-34%, що біомеханічно відповідає 75-85% від індивідуального максимального безпечного діапазону руху атлета, взаємне зміщення шарів створює висококонтрастний візуальний сигнал (маркер LIMIT). Спортсмен просто зупиняє рух, коли бачить цей патерн.
Що саме ви маєте на увазі під "кроком ліній близько 0,6 мм"?
Уявіть собі звичайну шкільну лінійку, де найменша поділка — це міліметр. "Крок ліній" — це відстань від початку однієї смужки до початку наступної на матеріалі. У нашому випадку на еластичну тканину нанесений візерунок із дуже тонких паралельних ліній, і відстань між ними становить усього 0,6 міліметра.
Коли два таких шари тканини накладаються один на одного і починають розтягуватися на тілі, ці мікроскопічні лінії зміщуються. Саме завдяки цьому зміщенню виникає оптична ілюзія (ефект муару), і дрібні смужки перетворюються на чіткий і великий маркер LIMIT, який спортсмен миттєво бачить неозброєним оком.
Чи співпрацювали ви під час розробки технології з іншими дослідниками або установами?
Я незалежна дослідниця, проте розробка та тестування таких технологій вимагає суворого дотримання етичних і наукових стандартів. Дизайн моїх пілотних досліджень був офіційно схвалений комітетом з етики Western Institutional Review Board.
Крім того, я тісно співпрацювала з тренерами та атлетами з високим рівнем мобільності (США, Київ) для польових тестувань, адже технологія має працювати не лише в лабораторії, а й у реальних залах.
Скільки часу тривала розробка тканини — від появи ідеї до створення ключового прототипу?
Від концептуалізації проблеми до створення робочого прототипу та проведення клінічних пілотних тестувань минуло кілька років глибоких біомеханічних досліджень.
Найбільш активна фаза тестування та калібрування індикатора на спортсменках відбувалась у 2025-2026 роках. Це вимагало ітеративного підходу: ми мали відкалібрувати мікропатерни так, щоб маркер безпомилково з'являвся саме у фізіологічно безпечному вікні деформації шкіри.
Під калібруванням індикатора ви маєте на увазі порівняння показників індикатора з відомим стандартом, а потім регуляцію налаштувань індикатора таким чином, щоб його показники були правильними?
Ви вловили суть ідеально! Єдина різниця полягає в тому, що наш індикатор не має кнопок чи програмного забезпечення. Тому наше "калібрування" — це суто фізичний процес. Ми порівнювали момент появи нашого візуального маркера із "золотим біомеханічним стандартом" (реальними кутами розтяжки дівчат, які ми вимірювали спеціальними приладами — цифровими гоніометрами).
Ми тестували різні варіанти еластичності тканини та різний крок надрукованих ліній доти, доки не підібрали такі фізичні параметри (відкалібрували їх), за яких маркер LIMIT з'являвся б безпомилково і тоді, коли шкіра розтягується на безпечні 22-34%.
Якими були головні виклики під час розробки цієї технології?
Головний виклик полягав у тому, щоб відмовитися від електроніки. Створити датчик із мікрочипом — це інженерна задача, а змусити саму тканину працювати як точний датчик — це фундаментальний біомеханічний виклик.
Потрібно було знайти точну кореляцію між розтягненням еластичної стрічки на поверхні тіла, анізотропними властивостями шкіри людини (шкіра розтягується неоднаково в різних напрямках — прим.) та реальною довжиною м'язових фасцикулів (пучки м'язових волокон — прим.).
Крім того, матеріали мали витримувати екстремальні амплітуди, тертя і водночас мати низьку собівартість (менше як два долари у виробництві), щоб технологія була доступною масово.
Коли та де було запатентовано Moiré Strain Indicator?
Наразі технологія перебуває в процесі захисту інтелектуальної власності відповідно до стандартів США (United States Patent Application), що покриває використання ефекту муару в пасивних носимих пристроях для візуалізації деформації м'яких тканин під час фізичних навантажень. Це створює міцний фундамент для подальшої комерціалізації.
Якими були результати тестування технології за участі спортсменів?
Ми завершили восьмитижневе проспективне дослідження за участі 23 професійних спортсменок, які практикують танець на пілоні.
Результати перевершили очікування: за 240 людиногодин контрольованої розтяжки ми отримали нуль випадків перерозтягнення чи мікротравм.
Пасивний діапазон руху (йдеться про рух, що відбувається з допомогою зовнішньої сили, наприклад, коли хтось інший допомагає розтягувати людині ногу — прим.) зріс у середньому на 12,4 градуса, а активна глибина шпагату покращилася на 4,2 см. Найголовніше — ми зафіксували гігантське зниження рівня кінезіофобії: страх руху впав на 11,4 бала, а відчуття безпеки зросло на 26,3 мм за візуально-аналоговою шкалою.
Для яких видів спорту Moiré Strain Indicator буде найбільш корисною?
Передусім це дисципліни з високими вимогами до екстремальної гнучкості: олімпійська художня та спортивна гімнастика, повітряна акробатика, танець на пілоні, бойові мистецтва й танці. Проте потенціал технології значно ширший. Вона ідеально підходить для фітнесу, важкої атлетики та клінічної реабілітації після будь-яких травм (особливо для хамстрінг-синдрому), де важливо повернути пацієнту контроль над рухами без страху рецидиву.
Чи є плани щодо подальшого вдосконалення технології?
Так, ми переходимо до наступного рівня наукової доказовості. Наразі розроблений протокол для великого 12-тижневого рандомізованого контрольованого дослідження із подвійним засліпленням (метод дослідження, в якому ані учасники, ані дослідники не знають, хто саме отримує, наприклад, певне лікування — прим.), куди будуть залучені елітні спортсмени.
Ми плануємо додати інструментальну валідацію, як-от УЗД для вимірювання довжини фасцикулів, а також вивчаємо можливості імплементації методу в програми підготовки Національного олімпійського комітету України до ігор 2028 року.
Чи плануєте ви співпрацю зі спортивними брендами або іншими компаніями для серійного виробництва Moiré Strain Indicator? Зокрема, вже є інформація про ваші переговори з Nike.
Технологія створювалася саме як масштабований продукт B2B2C, інтегрований у масмаркет. Пасивна природа індикатора та його мінімальна собівартість роблять його ідеальним кандидатом для інтеграції в наявні лінійки професійного спортивного одягу топових брендів.
Я не можу наразі розкривати деталі конфіденційних перемовин чи підтверджувати конкретні назви корпорацій, але можу сказати, що індустрія дуже зацікавлена в рішеннях zero-interface, які замінять дорогу електроніку на розумні матеріали. Ми відкриті до стратегічних партнерств, які допоможуть зробити цю інновацію доступною для кожного спортсмена у світі.
