"Книги про війну є скрижалями пам’яті": гендиректорка видавництва Vivat Юлія Орлова
Фото: відділ комунікації Vivat
Як працюють видавництва України попри пандемію, локдаун, війну чи блекаут? Як їм вдається випускати нову літературу у співпраці з закордонними письменниками, розробляти ілюстрації, приймати замовлення та стежити за якістю логістики в такі важкі часи, а також платити співробітникам зарплатню й турбуватися про читачів?
На ці та інші запитання відповіла генеральна директорка видавництва Vivat Юлія Орлова, розказавши про роботу харківського видавництва з перших днів повномасштабної війни. Також ми дізналися про попит українців на літературу і книги, на які варто чекати в новому 2023 році.
Як змінилася робота видавництва після повномасштабного вторгнення?
Війна вплинула на всі сфери життя країни. Видавнича діяльність не виняток. Ми констатуємо зменшення ринку збуту. Значна частина наших читачів, рятуючись від війни, виїхала за кордон. Книжкові мережі, через які ми розповсюджували видання, значно скоротилися. Наш офіс роз'їхався, колеги були змушені шукати прихисток у спокійніших містах, тож ускладнилися всі бізнес-процеси.
Коли росія вдерлася в Україну, дім нашого видавництва у Харкові опинився на першій лінії фронту. Всі робочі процеси втратили вагомість. Вже мало значення лише життя людей, які втратили домівки та роботу. Тож у перші тижні мене цікавило тільки одне: чи вдалося колегам евакуюватися? Як і всі, я була розгублена, але намагалася підтримувати людей, з якими працювала багато місяців пліч-о-пліч. І не лише словами, а й фінансово, бо без грошей починати життя спочатку на іншому кінці світу чи країни дуже важко. Оскільки впродовж трьох місяців війни видавництво виконувало лише 10% виробничого плану, ми не могли виплачувати працівникам зарплату в повному обсязі – лише часткову із довоєнних заощаджень. Але без людей, які розвивали Vivat із такою любов’ю і запалом, гроші втратили цінність.
Наступним пунктом рятівної операції стали книжки, які залишилися на харківському складі. Усвідомлювати, що вони можуть згоріти чи пошкодитися через постійні обстріли, було боляче на фізичному рівні. Тож коли з’явилася можливість, ми заклали ними понад 20 вантажівок і перевезли частину своїх "паперових дітей" до Рівного. Це дало змогу швидше відправляти інтернет-замовлення, які попри все періодично надходили. Адже налагоджена логістика – кровоносна система бізнесу. І саме вона постраждала першою і найбільш суттєво.
До війни харківська друкарня працювала у дві зміни: вдень та вночі. На початку війни робота спинилася. Згодом працювала лише вдень за умови, якщо не було обстрілів та є світло. В мирний час ми щомісяця видавали в середньому 50 нових книг (за рік – 400 найменувань загальним накладом 2 млн). У травні ця кількість зменшилася до 4-5. Але тоді цього було достатньо, щоб триматися разом, вірити в краще та будувати плани на найближче майбутнє. Ми працювали не заради грошей, а щоб упоратися з неймовірним напруженням та цілодобовим стресом. Але вже у серпні ми вийшли на торішні показники щодо виробництва та продажу книг. І навіть навчилися продуктивно працювати в умовах віялових відключень світла та блекауту.
В умовах війни не кожна творча людина здатна творити. Чи виникають подібні труднощі у вашій співпраці з письменниками?
Насправді автори відчувають свою відповідальність перед людьми у цей складний час. У нас є чудові приклади: дитячі книги Катерини Єгорушкіної "Мої вимушені канікули", Івана Андрусяка "Жерар-партизан", артщоденник для дорослих Олександра Грехова та Анастасії Нікуліної "Відбій повітряної тривоги" та багато інших, які були вже написані та видані після повномасштабного вторгнення. Пишуться й інші тексти. Всім нам непросто, але ми не обираємо час. Творити та видавати книги доводиться тут і тепер. Ми маємо фіксувати те, що переживаємо, щоб наступні покоління зрозуміли, за що ми боролися і чому перемогли.
Після повномасштабного вторгнення я поставила собі за мету видати якомога більше книг про цю війну. Адже саме зараз ми творимо історію і майбутнє. Зміцнюємо свою національну ідентичність. Відділяємося від усього радянського і російського. Книги про війну, які пишуться і друкуються сьогодні, є своєрідними скрижалями пам’яті, протиотрутою проти звикання і жалю до "хороших" росіян.
Що найважче у роботі з письменником та ілюстратором при створенні книги?
Постійна комунікація, дружні довірливі взаємини. Автор та видавець – партнери у створені книги. Ми дуже любимо і пишаємося всіма нашими авторами та ілюстраторами.
Хочу сказати, що нині суттєво зріс інтерес до українських авторів та ілюстраторів за кордоном. Цього року ми продали значно більше авторських прав. І нарощення темпів у цьому напрямі стане одним із наших пріоритетів на наступний рік.
Спочатку в Україну прийшла пандемія, тепер – війна. Чи збільшилася кількість людей, які читають літературу задля відпочинку?
Українці багато читають. На початку війни ми відкрили безплатний доступ до сотень книжок нашого видавництва. На той момент це був єдиний реальний спосіб підтримати наших читачів. У лютому-березні невтішних новин було забагато... На мій щирий подив і захват люди читали, ба більше – вони купували книги на сайті видавництва. Бажання розвиватися і рухатися вперед у травні надихнуло нас на відновлення виробничих процесів, а у серпні ми змогли вийти на довоєнний рівень роботи.
2 жовтня ми відкрили книгарню у Києві. За результатами перших підрахунків у день відкриття її відвідало близько 1 200 людей. Це свідчить про те, що українці не тільки читають, а й прагнуть активізувати літературне життя. Якщо ж говорити про жанри, то у топах продажів дитяча література, що не дивно. Російськомовні українці активно переходять на українську та прагнуть прищепити своїм дітям любов до української книги. Крім того, в умовах відключень світла та постійного стресу українці зрозуміли, що спільне читання у колі родини – чудова терапія та розвага. Також активно читають ескапістські жанри, такі як фентезі. Для читача це спосіб хоча б на мить втекти від страшної реальності. Зросла цікавість до нон-фікшн-літератури, особливо тієї, що стосується історії, політики, здоров’я.
Помітно зріс попит на біографії культових історичних постатей, книги про війну 2014 та 2022 років. За моїми спостереженнями, люди почали більше цікавитися історією, українською літературою, зокрема сучасною. Так, вже під час війни ми надрукували новий наклад книги "Справи Василя Стуса" Вахтанга Кіпіані та "Фактор Черчилля" Бориса Джонсона. Видали кілька книг для дорослих про війну, написаних сучасними українськими авторами. Це "Бабах на всю голову", "Від учора. Світло в кінці операційної", "Відбій повітряної тривоги". Придбали права на видання книги нашої землячки, талановитої 12-річної харків’янки Єви Скалецької "Ви не знаєте, що таке війна: Щоденник дівчинки з України". Права на видання нової книги "Вторгнення" британського журналіста Люка Гардінга, який побував у Харкові. Та права на видання біографії Головнокомандувача Збройних Сил України Валерія Залужного, яка називатиметься "Залізний генерал. Уроки людяності".
Чи не збільшився останнім часом попит на електронну книгу?
Електронна книга рвонула вперед. Порівняно з 2021 роком ринок електронної книги в Україні виріс на 100%. Надаю, суттєве зростання електронного контенту зберігатиметься впродовж наступних п’яти років. Тому вже зараз ми намагаємося купувати права практично на всі книжки як на паперовий, так і на цифровий контент.
Найважче створити книгу в паперовому вигляді чи електронному? Яка найбільша складність?
Найбільша проблема щодо роботи з електронними книгами – це піратство. Ми постійно стикаємося з великою кількістю контрафакту, який продається через соцмережі. На жаль, контроль цих проблем потребує певного ресурсу, тож ми несистемно, але відстежуємо.
Попри воєнний стан в нашій країні новинки продовжують публікуватися. Розкажіть про процес видання книг в теперішній час.
Зараз 100% накладу ми друкуємо в Харкові. Найбільший склад був і залишається там. Але через нестабільну роботу друкарні, терміни виходу книг із друку збільшилися. Чергові обстріли, кілька днів без світла і попередня дата виходу книги з друку змінюється. На жаль, це те, на що ми не можемо суттєво вплинути. Та, на щастя, маємо свідомих читачів, які терпляче чекають на вихід улюблених книг. Їх підтримка та розуміння мотивують нас працювати ще більше та ще краще.
Як ви боретеся з емоційним вигорянням і втомою? Адже ідеї для нових книг мають постійно генеруватися.
Життєстійкість та адаптивність – головні особливості Vivat. Безумовно, в майбутньому у нас усе буде добре, але коли це "добре" станеться, поки що не ясно. Тому перечекати не вийде, адже перечекати кризу неможливо... Потрібно жити далі, йти вперед так швидко і впевнено, наскільки це можливо, берегти людей і будувати плани. І тоді дійсно все буде добре.
На які книги від видавництва нам варто чекати в грудні?
Я б говорила не про грудень, а про плани на першу половину 2023 року. У наступному році у нашому видавництві вийдуть такі книги:
- Біографія Валерія Залужного;
- "Вторгнення" – книга британського журналіста Люка Гардінга, який останню главу написав разом із нами, перебуваючи у Харкові у березні цього року;
- Щоденник 12-річної харків’янки Єви Скалецької "Ви не знаєте, що таке війна", англійську версію якого вже озвучила голлівудська акторка Кіра Найтлі, переклад найкращої книги року за версією Amazon та Goodreads Tomorrow, and Tomorrow, and Tomorrow.
Чекаємо на книги наших українських авторів, зокрема "Словник війни" Остапа Сливинського та "Дім солі" Світлани Тараторіної.
