Короткометражні комедії під час війни: історія режисера Олександра Онуфрієва
Колаж: фейсбук Al.Onufriev
Фестиваль українських короткометражних комедій Smile, Ukrainian показали у Німеччині, Польщі, Латвії та в багатьох містах України. Вже майже 10 років українські режисери збирають аншлаги та популяризують українське короткометражне кіно.
Попри складну ситуацію в Україні фестиваль Smile, Ukrainian дарує заряд позитиву, гарного настрою та гумору і робить все, щоб світ навколо став трохи кращим. Ми поговорили з режисером, актором, організатором фестивалю Олександром Онуфрієвим про короткометражне кіно, молодих українських режисерів і те, якою світ має бачити Україну.
Як в Україні в умовах війни розвивається формат короткометражок?
Короткометражне кіно було і буде. Це можливість для режисерів-початківців показати себе, продемонструвати професійні уміння в "лайтових" умовах.
Знімати повні метри важче з різних причин: тривалість, кількість знімальних днів набагато вища, потрібно більше фінансів і т. ін. Короткометражне кіно можна відзняти в короткі терміни й на хорошому рівні. Тож початківцям перед великим кіно треба добряче потренуватися. До того ж короткометражка – хороша нагода заявити про себе, у світі зараз тисячі кінофестивалів, які приймають короткий метр. Багато відомих режисерів з цього починали.
Коли і як виникла ідея створити кінофестиваль короткометражних українських фільмів?
Ідея виникла у 2013 році. Тоді коли я зняв свою першу короткометражку "Реаліті" й мав гостре бажання показати її широкій публіці. Представляти лише один короткометражний фільм було не дуже вдалою ідеєю, бо він триває всього 18 хвилин, тож я зібрав своїх друзів-режисерів, які мали короткометражні комедії, і разом ми організували цей показ, який пройшов у кінотеатрі "Кінопанорама", в якому я тоді працював адміністратором.
Люди приходили просто в кіно, а я їх запрошував на перший український показ короткометражних фільмів. Тоді глядачі ще не розуміли формату і ставилися здебільшого скептично, але коли я говорив, що це короткометражні комедії – зацікавлювалися. За 10 років ми виправили цю ситуацію, і люди вже вірять в українське короткометражне кіно.
Хто бере участь у фестивалі Smile, Ukrainian? Яка його головна місія на сьогодні?
Найперше завдання – познайомити глядача з талановитими українськими режисерами, які круто знімають. Друге – поліпшити людям настрій. Наразі, під час війни, такі покази дуже потрібні. Люди втомлюються від горя та страждань. Їм потрібно хоч ненадовго відірватися від негативу та отримати віру в те, що все буде добре. Що ми й продовжуємо робити, радуючи людей. І, звичайно, ми ще допомагаємо фінансово тим, хто цього потребує.
Як саме ви допомагаєте людям фінансово?
Я з власних коштів оплачую оренду залу, покриваю витрати на різноманітні технічні моменти фестивалю тощо. Відкладав ці гроші на знімання повнометражних фільмів, однак зрозумів, що час для великого кіно невдалий, а люди потребують позитиву, тож кошти були спрямовані на організацію показів. Отримані від показів кошти ми передавали людям, які їх потребували, це була адресна допомога родинам, що постраждали в результаті бойових дій (Макарівський район, Бородянка). В Бородянці ми допомагали модульному містечку. Передавали кошти волонтерам, яких я добре знав, і вони ці кошти спрямовували на допомогу людям. До війни, коли все було добре, на показах фестивалю я заробляв, але тепер маю допомагати. Коли в людини немає дому – їй ці гроші потрібніші.
Як відбувається відбір короткометражок на фестиваль? Яким критеріям має відповідати стрічка?
Критерії з'явилися ще на початку. По-перше, фільм мав бути відзнятим не так давно. По-друге, робота повинна мати професійний рівень і хронометраж до 20 хвилин. Без політики, прості життєві теми.
Чи можете назвати короткометражку, що сподобалася вам найбільше?
Враховуючи те, що роботи я підбираю під себе, мені подобаються всі фільми. Однак маю відзначити молодих режисерів, випускників театрального інституту, де я навчався. Вони вже у 20-річному віці знімають на професійному рівні.
Скільки дублів фестивалю вдалося вже провести?
Пройшло сім дублів. Цікаво, що перший був у 2013-му, другий – у 2014-му, потім у 2017-му, четвертий – у 2019-му, потім була перерва до 2022 року. Попри важку ситуацію в країні нам вдалося у 2022 році провести одразу три дублі, в цьому була гостра потреба. Я це зрозумів, коли ми робили п'ятий дубль влітку. Зазвичай мало людей ходять на такі заходи влітку, а тут ще й війна. Мої друзі говорили, що не треба проводити показ, адже ніхто не прийде. Однак я все ж його провів і зібрав ледь не аншлаг. І якщо люди приходять подивитися короткометражні комедійні фільми – у таких показах зараз є сенс.
Які плани щодо подальших показів фестивалю?
Ми ведемо переговори з кількома країнами – зі Швейцарією, Германією, Угорщиною, країнами Балтії. Вже є збірка короткометражних комедій спеціально для закордонного глядача з англійськими субтитрами. Маю зауважити, що покази за кордоном сьогодні для нас надзвичайно важливі. Я хотів би, щоб тамтешні глядачі бачили українські таланти й знали, що ми за будь-яких обставин сильні та позитивні. Також плануємо провести фестивалі ще в кількох містах України. Ми відкриті до співпраці, якщо хтось хоче провести у своєму місті такий показ.
