Велесова ніч чи міф про український Гелловін: традиція, вигадка і потреба у власній історії

Гелловінський гарбуз. Фото: Popsugar

Ніч із 31 жовтня на 1 листопада здавна вважають наймістичнішим часом року — порою, коли потойбіччя торкається реальності, а душі померлих повертаються у світ живих. Сьогодні традиція перетворилася на міжнародне свято, а нещодавно набула й українських відтінків. Мережу заполонили історії про Велесову ніч — нібито давній слов'янський аналог Гелловіну.

Як вшанування померлих стало святом?

Тут варто копнути глибше, якщо можна так сказати, — звернутися до давньокельтської міфології. У кельтів рік поділявся не на чотири пори, як у нас, а на дві половини. Світлу — від Бельтайну (1 травня) до Самайну (1 листопада) і темну — від Самайну до Бельтайну. Світла половина — це життя, тепло, сонце. Темна — холод, морок і час панування злих, потойбічних сил. Самайн, який починався 1 листопада, символізував період смерті.

У давньокельтських міфах розповідається, як покоління богів приходили на землю, вдосконалювали її, а потім відходили, поступаючись місцем іншим. Друге покоління богів — під проводом Немхеда — боролося з фоморами, істотами зі світу смерті. Під час цієї боротьби богів спіткала хвороба, багато хто загинув, і фомори здобули перемогу. Вони збудували скляну вежу й зажадали принести їм у жертву всіх новонароджених богів.

Це сталося саме в ніч із 31 жовтня на 1 листопада — час, що знаменував початок зими і панування смерті.

Саме з цього міфу й походить свято Самайн — початок "темного часу", коли межа між світом живих і мертвих стирається.

Згодом, коли прийшло християнство, воно, як і кожна нова релігія, намагалося асимілювати старі вірування. Так на свято Самайну наклали День вшанування всіх святих. А коли переселенці з Європи — нащадки кельтів — опинилися в Америці, це свято прижилося там і стало дуже популярним. Воно отримало нову назву — All Hallows' Eve, тобто Вечір Усіх Святих.

Давні сенси не зникли: це й досі день, коли душі померлих нібито повертаються у світ живих. Згодом свято набуло розважального характеру — діти перевдягаються, отримують символічні "жертви" у вигляді цукерок, а гарбуз із вирізаним обличчям символізує представників потойбіччя. Свічка ж використовується для захисту живих.

Тож у цьому святі поєдналися два начала — вшанування померлих і страх перед ними.

Вважалося, що перевдягнені "представники" світу мертвих, обходячи домівки, відганяють справжніх мерців. Там, де вони побували, смерть не ступить. Тому їх чекали всюди — окрім тих домівок, де протягом року хтось помер.

Велесова ніч: феномен чи фейк?

Розумієте, намагання протиставити чомусь популярному, західному, щось "наше", автентично українське — з одного боку, це добра ідея, але з іншого — інколи вона призводить до певних фальсифікацій.

З усією повагою до давніх вірувань у Велеса як володаря потойбіччя, я не можу погодитися з твердженням, що існує давня українська традиція під назвою "Велесова ніч". Джерела цього не фіксують. А якщо жодне джерело чи фольклорний текст не засвідчує існування такого звичаю, то називати його автентичним елементом української традиції, звісно, не варто. Я схильна вважати, що це радше вигадка сучасних неоміфологів.

Не потрібно спотворювати нашу традицію, намагаючись створити те, чого насправді не було.

Так, існують справді давні артефакти, оригінальність яких підтверджено. Але є й ті, щодо яких ми не можемо бути впевнені на сто відсотків. Одним із таких загадкових творів є "Велесова книга". Вчені вже багато років сперечаються: справжня вона чи підробка. Особисто я не вважаю її оригінальним фольклорним текстом і схиляюся до думки, що це все ж фальсифікація.

І хоча Велес у давніх уявленнях справді мав конотацію володаря потойбічного світу, я не бачила жодних переконливих доказів того, що "Велесова книга" є автентичним джерелом.

То чи існує Гелловін по-українськи?

Ми не можемо говорити про повну відповідність у часі чи формі, але в Україні є чимало традицій, які мають перегуки з Гелловіном. Що я маю на увазі?

Однією з основних рис Гелловіну є віра в те, що саме в цей час межа між світами стає тонкою, і душі померлих можуть повернутися до світу живих. Такі уявлення, до речі, властиві не лише кельтській чи європейській традиції — фактично всі народи світу пов'язували певні календарні моменти, як-от сонцестояння чи повний місяць, із відкриттям межі між світами.

Те саме ми бачимо й у святі Самайн: межа між світами стає тонкою настільки, що душі померлих повертаються на землю, їх задобрюють, їм приносять жертви, а перевдягання дітей у потойбічних істот символізує цей контакт зі світом мертвих.

В українській традиції подібні мотиви простежуються в різдвяно-новорічному циклі, особливо під час Маланки.

Зимове сонцестояння — це теж момент переходу, коли, за віруваннями, душі померлих приходять на землю.

Саме тому люди виряджаються, одягають маски, перевтілюючись у персонажів із потойбічного світу. Якщо подивитися на сучасні святкування Маланки, наприклад у Чернівцях, то стане очевидно, що всі ці перевдягнені персонажі — своєрідні представники простору смерті.

Так само й колядники, які обходять домівки в цей зимовий період, отримують "жертви" — обдаровування, що є відлунням стародавніх ритуалів умиротворення духів. Подібну функцію мають і "осінні діди" — поминальні вечері, коли родина збирається, відчиняє всі двері й вікна, щоб душі предків могли навідати живих. На стіл ставлять більше тарілок, ніж членів родини — для тих, хто прийде з потойбіччя.

Є також свідчення, що на Маковія чи під час "осінніх дідів" у нас теж вирізали гарбузи, вставляли всередину свічки, створювали щось на кшталт масок — тобто ці символи не є для нас чужими. Усе це — прояви одного й того ж світоглядного поля, пов'язаного з ушануванням душ померлих і жертвопринесеннями на їхню честь.

Якщо ж говорити про часові співвідношення, то, звісно, в нас і в кельтів це різні періоди. У них Самайн — це по суті Новий рік, ніч із 31 жовтня на 1 листопада. У нас Новий рік — це різдвяно-новорічний цикл. Але за функцією, за сенсом — це одне й те саме: перевдягання у представників простору смерті, обходження домівок, обдарування — усе відбувається "один в один", просто в інший час.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter