Грабіжники епохи соцмереж: у прокат вийшов екшен "Як пограбувати банк"

Кадр із фільму "Як пограбувати банк". Фото: B&H Film Distribution

12 листопада в український прокат вийшов кримінальний фільм "Як пограбувати банк". Це екшен американського режисера Девіда Літча, який зняв стрічки "Джон Вік" і "Швидкісний поїзд". У фільмі з британським актором Ніколасом Голтом у головній ролі йдеться про групу грабіжників, які транслюють свої злочини в соцмережах.

Що варто знати про кіноновинку та що кажуть творці стрічки, розповідаємо в матеріалі.

Фільм порушує правила

Більшість найкращих фільмів про пограбування дотримувалися знайомої схеми: зібрати команду, спланувати справу та зникнути без сліду. "Як пограбувати банк" починається з такої ж зав'язки, але відразу порушує звичні правила.

У цій стрічці втеча — не кінець історії, а тільки її початок, адже кожне пограбування знімають, монтують і викладають в інтернет. У такий спосіб банда грабіжників у масках перетворюється на знаменитостей, аудиторія яких зростає з кожним новим злочином.

Сценариста надихнули онлайн-відео та статистика ФБР

Ідея фільму ніби спеціально створена для епохи YouTube, TikTok і прямих трансляцій. Але автор сценарію Марк Біанкуллі вперше замислився про неї задовго до того, як культура творців контенту стала ключовою в інтернеті.

Поштовх для задуму сценаристу дали два, на перший погляд, не пов'язані між собою факти. По-перше, онлайн-відео, в якому злодії приблизно за хвилину викрадають банкомат, використовуючи лише вантажівку та трос. А по-друге, статистика ФБР, яка свідчила, що більшості грабіжників-початківців насправді вдається вийти з банку з грошима.

"Раптом мене почало цікавити не лише те, як хтось грабує банк, а й те, чому він це робить. Якщо поріг входження нижчий, ніж більшість людей уявляє, то що потрібно, аби переконати вас переступити цю межу? Саме з цього й народилося все інше", — каже Марк Біанкуллі.

Несподіваний погляд на історію про пограбування

Запитання, яке поставив собі Марк Біанкуллі, стало рушійною силою його сценарію. А соціальні мережі надали тексту особливої гостроти.

У часи, коли інтернет-творці збирають величезні аудиторії, навчаючи глядачів усього від домашнього ремонту до фінансової грамотності, фільм представляє несподіваний погляд на історію про пограбування для нового покоління. Замість того щоб використовувати інтернет лише як тло, його перетворили на ще одного учасника команди. У стрічці це такий самий необхідний інструмент, як автомобіль для втечі чи ретельно продуманий маршрут відступу.

Більше, ніж оригінальний експеримент

Сценарій привернув увагу кінокомпанії Imagine Entertainment. Продюсери Браян Грейзер, Аллан Мандельбаум і Джеб Броуді побачили, що робота Біанкуллі це щось більше, ніж оригінальний експеримент у межах жанру. На їхню думку, це кримінальний трилер, який ніби безпосередньо звертається до того, що відбувається сьогодні.

Працюючи зі сценаристом над подальшим розвитком матеріалу, продюсери зрозуміли, що найцікавіша версія цієї історії — не просто про грабіжників банків. Вона про те, чому звичайні люди можуть настільки відчайдушно повірити, що в них більше не залишилося іншого виходу.

За словами Браяна Грейзера, сценарій був відвертим і порушував тему, яка перетинається з тим, що молодь в Америці переживає сьогодні.

"Є так багато розумних, працьовитих молодих людей, які вірять, що йдуть до американської мрії. Але після завершення навчання вони опиняються з величезними боргами й розуміють: навіть якщо мають необхідну кваліфікацію, система неймовірно ускладнює їм шлях до успіху", — говорить продюсер.

Стрічка, яка прагне щось сказати

Як зазначає Аллан Мандельбаум, йому сподобалася сама ідея фільму про пограбування, в який вплетені соцмережі.

"Але по-справжньому ми захопилися можливостями цього проєкту лише тоді, коли почали детально розбирати персонажів, їхнє минуле та мотивацію", — стверджує продюсер.

Саме ця емоційна основа зробила з дотепного задуму стрічку, яка прагне щось сказати. Пограбування мають забезпечити гострі відчуття. А люди за масками — дати глядачам причину перейматися їхньою долею.

Кіно, що відображає дух часу

Як заявляє творча команда, в результаті вийшла історія, що відображає дух нашого часу. Економічна невизначеність, борги, що зростають, підвищення вартості життя й дедалі більша недовіра до інституцій надають фільму особливої гостроти.

"Думаю, всі ми почали відчувати, що серед молодого покоління накопичуються розчарування та гнів. Нам продали образ американської мрії, але реальність виявилася зовсім іншою", — каже Аллан Мандельбаум.

Захопливі враження та емоційна правдивість

За задумом продюсерів, фільм має подарувати глядачам захопливі враження, а водночас не втратити емоційної правдивості, яка стала основою історії. Він має говорити мовою сучасної інтернет-культури, але також спиратися на позачасову привабливість кінематографічної оповіді.

Пошуки партнерів привели до режисера Девіда Літча та його компанії 87North Productions, яка стала відомою завдяки сучасному переосмисленню екшен-жанру.

"Ми були впевнені, що Девід зможе додати фільму динаміки й сили. Але він також розуміє людей, які щодня ходять на роботу, викладаються на повну, ризикують життям і при цьому не завжди отримують такі самі переваги, як інші. Думаю, саме в цьому сенсі проєкт йому відгукнувся", — говорить Джеб Броуді.

Видовищний екшен і драматична напруга

Завданням Девіда Літча було взяти той екшен, якого звикли очікувати від його робіт на кшталт "Швидкісного поїзда" та "Каскадера", і ще тісніше пов'язати його з персонажами й емоційним аспектом історії.

За словами сценариста стрічки, від самого початку їхніх розмов режисер зосереджувався на драматичній напрузі не менше, ніж на видовищі. Він шукав способи посилити кожне емоційне зіткнення, зберігши людяність, яка лежить в основі сюжету.

"Літч — саме та людина, яка нам була потрібна, адже він буквально переповнений стилем. Але він також наголошував на зіткненнях, і не лише фізичних. Девід хотів, щоб кожен персонаж протистояв комусь іншому, щоб у кожній сцені була напруга, а кожен масштабний епізод був виправданим. Я завжди жартую, що він узяв мій сценарій, під'єднав його до підсилювача й увімкнув на повну", — розповідає Марк Біанкуллі.

Режисер вийшов за межі жанрових умовностей

Сам Девід Літч побачив у цьому проєкті можливість вийти за межі жанрових умовностей. Фільм став для нього нагодою не просто зняти видовище, а розповісти історію, яка відображає безпорадність людей у нинішніх реаліях.

Для цього потрібно було не лише зробити масштабний екшен, а знайти потрібне бачення. Стрічка мала зберегти майстерність класичних фільмів про пограбування й водночас відобразити, наскільки фрагментарно та активно сучасна аудиторія сприймає історії, долучаючись до їхнього створення й поширення.

"Наше завдання полягало в тому, щоб створити єдиний цілісний світ із двох дуже різних візуальних мов. Фільм має відчуватися кінематографічним, але водночас безпосереднім і відповідним тому, як нове покоління створює та споживає медіаконтент", — каже режисер.

Фільм дає можливість співчувати й не лише 

За словами творців фільму, він не закликає захоплюватися злочинцями. Натомість стрічка дає можливість співчувати їм і навіть пропонує спробувати впізнати себе в цих людях.

"Персонажі здалися мені майже алегоричними. Вони уособлюють розчарування, прагнення, тривоги та надії, які дедалі більше стають універсальними для всіх. А потім ти запрошуєш на ці ролі деяких із найкращих акторів свого покоління, й відбувається щось справді особливе. Герої стають емоційними та людяними, але водночас залишаються достатньо відкритими, щоб глядачі могли побачити в цій історії самих себе", — пояснює режисер Девід Літч.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter