Нова українська музика тижня: KOZAK SIROMAHA, MELOVIN, Golubenko — і не тільки
Кадр із кліпу MELOVIN — "Я горю не згораю"
Музичний критик Олесь Ніколенко продовжує досліджувати нову українську сцену, обираючи з неї те, що справді заслуговує потрапити у твою медіатеку. У цьому дайджесті — нові треки KOZAK SIROMAHA, MELOVIN, GOLUBENKO та інші хіти.
KOZAK SIROMAHA — "Людського"
Артист Kozak Siromaha презентує нову пісню "Людського" — історію про людину, яка втрачає все, крім здатності залишатися собою. У моменти розпачу, коли здається, що світ обвалюється, ліричний герой тримається за єдине, що не можна відібрати — людяність. Ця пісня про внутрішню боротьбу й тихе світло, яке не згасає навіть у темряві. "Людського" звучить як відверта розмова — із собою, Богом та життям. У ній кожен може впізнати власний досвід, свої втрати, свою силу.
Kozak Siromaha — артист-унікум, який ніби відмовляється грати за правилами комерційного шоубізнесу, але його пісні все одно раз за разом стають хітами. Мабуть, це свідчить про те, що українська публіка втомилася від самих лише легенд про уявних козаків та доволі прісних попспіваків. І такий самобутній персонаж, який по-справжньому живе за козацькими традиціями та популяризує автентичну українську культуру, багатьом зараз просто необхідний, особливо в нашій турбулентній реальності.
MELOVIN — "Я горю не згораю"
Українські попвиконавці зазвичай діляться на два типи: ремісники та справжні зірки. Перші часто підкреслюють, що вони — "звичайні люди", які нічим не відрізняються від інших. Їхній успіх, зазвичай, добре прорахований, як і будь-який бізнес-проєкт. З другим типом все дещо складніше, адже зірку буває складно "прорахувати", й інколи їй потрібен час, щоб засяяти. MELOVIN належить саме до другого "зіркового" типу. Його екстравагантність — рідкісне явище для українського попу, який зазвичай воліє виглядати "своїм", щирим, без надмірної театральності. У нього є постава міфотворця, готовність бути "занадто", фліртувати з образами, які в українській попкультурі часто здаються чужими.
Власне, його новий трек "Я горю не згораю" — яскрава ілюстрація всього вищесказаного, маленький маніфест власної самобутності. Саме про це колись казав інший зірковий виконавець (хоча й не попу, а року) Курт Кобейн: "Краще згоріти, аніж повільно згаснути".
Ann In Black — "Просто так"
Ann In Black належить до того самого типу артистів-ремісників, про який йшлося вище. Багато років вона писала пісні для інших виконавців, що ставали хітами, але врешті-решт вирішила самостійно підкорити український музичний Олімп. Ann In Black — не "зірка", але вона це чудово розуміє і цим успішно користується. Її образ — майже скандинавський мінімалізм: чорний одяг, концентрація на обличчі, піснях та меметичних роликах для соцмереж.
Теми для її пісень — невигадані історії з життя сучасної жінки, яка багато працює, втомлюється, шукає кохання (або не зовсім), і не соромиться ненормативної лексики там, де інакше й не скажеш. Останнім часом Ann In Black у своїй творчості досліджує тему афірмацій, разом із розкладами карт Таро та іншими духовними практиками самоідентифікації та самопідтримки. "Просто так" — це така іронічна афірмація на гроші: не знаю, хто, не знаю, як, дає мені гроші просто так.
100лиця — "Нікотин"
В українському інформаційному середовищі зависла нерозпочата розмова про феноменальну популярність російського "кальян-репу" до 2022 року. Після початку повномасштабної війни популярність цієї музики, під яку розслаблялися та кайфували маси, зійшла майже нанівець (принаймні, на "поверхні"). А вакантні місця російських кальянників швидко зайняли українські артисти. Оскільки серйозна суспільна розмова про це явище так і не відбулася — можливо, тому його сприйняття формується не через дискусію, а через практику слухання. І якщо дивитися саме на цю практику, то явище можна вважати позитивним симптомом і безумовним культурним апгрейдом.
Хітмейкер 100лиця та його новий трек "Нікотин" — один із таких кейсів. Можливо, така музика не зовсім до смаку київським хіпстерам чи колекціонерам японських вінілів, але вона чудово виконує основну функцію: розбавляти монотонність буднів, розслабляти, бути саундтреком відпочинку.
GUBER, Міша Правильний — "Сумніви"
Найпродуктивніший репер України Міша Правильний зафітував із GUBER'ом на тему синдрому самозванця. Мабуть, Правильного доречніше описувати не як класичного репера (у чому він і сам сумнівається), а як реп-публіциста чи навіть письменника, який у цей конкретний період обрав для своєї творчості формат віршованих рядків під музику. У його творчості також дуже багато метарівня, притаманного творчості Кендріка Ламара чи MF DOOM, коли треки одночасно працюють як історія та як коментар на жанр/стиль/реп-культуру.
Тому "Сумніви" навряд чи спрацюють як качовий трек, під який розганяється "беха". Однак для тих, хто в реп-темі, рефлексія цієї композиції буде до болю знайомою. Окремий бонус пісні — неймдропінг артистів, яких Правильний вважає кращими за себе: вийшла непогана добірка реперів, яких варто послухати.
Golubenko — "Їй пасує це"
Golubenko належить до новітньої хвилі чоловічої української попмузики. Тут уже немає "вовчиць", якихось загравань з українськими архетипами та застарілої естетики месенджера Viber на дешевому китайському телефоні середини 2010-х, що вже глючить і не має вільних мегабайтів.
Golubenko, можливо, і не робить революцію, але все, що він випускає — це насамперед щось дуже стильне. "Їй пасує це" — це продовження гри в стиль, який сьогодні домінує над контентом як таким. Цього разу виконавець грає на ниві dark pop стилю, який сьогодні набирає обертів у всьому світі.
ba.latskii — "Звичка"
Гурт ba.latskii випустив свій новий мініальбом "Звичка", куди увійшли чотири композиції, серед яких і заголовний трек із відеокліпом. Це перший реліз колективу після оновлення складу та змін у музичному стилі — до інді-попу додали фанкові ритми, духові інструменти та хорові партії.
Композиції з ЕР торкаються тем розставання ("Звичка"), пошуку сенсу життя ("Квітка"), внутрішніх роздумів ("Доля") та експериментів з англомовною лірикою (Are you still mad). Об'єднує їх зрілий погляд на себе та світ — без надмірної драми та з увагою до власних емоцій.
