Що читає CEO Projector Foundation Тетяна Фіщук: 5 книжок сучасної української та іноземної літератури
Фото: колаж "ТиКиїв"
Тетяна Фіщук має 16 років досвіду бренд комунікацій, просування міжнародних та локальних брендів. До Projector Foundation очолювала департамент маркетингу та комунікацій "Всі. Свої", була директоркою з корпоративних комунікацій Siemens Ukraine та головою PR-комітету European Business Association, а також працювала у Mitsubishi Motors в Україні, Bosсh, Chrysler/Jeep/Dodge.
Для "ТиКиїв" Тетяна підготувала добірку з 5 останніх прочитаних книжок.
Про звичку читання
Сьогодні читання для мене стало розкішшю. Воно вимагає уповільнення, концентрації, спокою та часу — речей, які, зізнаюся, не завжди можу собі дозволити.
Минулого року я читала менше, ніж зазвичай. Але цьогоріч читання стало моїм щоденним ритуалом. Найбільше люблю ці ранкові моменти на вихідних: кава, сторінка за сторінкою. Повільно. Неквапливо. Це так... аристократично.
Перед сном я теж обов’язково читаю, хоча б кілька сторінок. А ще читання в кав'ярні — особлива насолода. Бути наодинці з книгою, поки навколо вирує життя, — це щось надзвичайно інтимне. І, як на мене, люди, які читають, завжди виглядають "хот".
Читання дає мені насолоду, відпочинок, уповільнення. Занурення в людей і досвіди, які в реальному житті залишилися б для мене недосяжними. Зараз я сприймаю книгу більше як форму задоволення: майже не читаю нон-фікшн, схиляюсь до художньої літератури, яка дарує атмосферу та емоційний простір для втечі від буденності.
Про вибір книжок
Мені дуже подобається книжкова естетика — від моменту вибору книги у книгарні до того, як вона виглядає в руках, як корінець визирає з сумки, акуратно складена на столику чи забута серед ночі на ліжку.
Я купую книги у своїх улюблених книгарнях: у Києві — це "Сенс", у Львові — "Книгарня "Є" біля готелю "Жорж". Іноді покупка книги для мене — імпульсивний ритуал, спосіб швидко отримати дофамін, і я завжди закінчую шопінг речей покупкою книги.
Обираючи, я прислухаюсь до думки спільноти й експертів. Слідкую за ринком, новинками, дивлюся, що читає книжковий клуб The Ukrainians, слухаю подкаст "Запах Слова". Зараз мій фокус — на сучасну українську літературу. Це справжня насолода — читати авторів нашого часу й мати змогу з ними спілкуватися, бачитися або навіть зустрітися за кавою.
Бенджамін Мозер, "Зонтаґ. Життя і творчість"
Це найкраща біографія, яку я читала. Книга, що претендує на статус головного читання 2024 року, як мінімум, за обсягом. Автор отримав за цю працю Пулітцерівську премію у 2020 році в категорії "Біографія або автобіографія".
Зонтаґ — жінка, яка творила себе, накопичувала себе. Вона стала символом покоління інтелектуалів і бунтарів, уособлюючи другу половину ХХ століття — часу масштабних культурних, політичних та інтелектуальних трансформацій.
Якщо вам подобаються жінки, які отримують те, що хочуть, ця книга буде вам натхненням.
Оксана Забужко, "Польові дослідження з українського сексу"
Цей роман — не просто історія про особисте. Я бачу тут глибокі рани українського суспільства. Забужко занурює нас у болісні інтимні роздуми про любов, свободу, жіночу ідентичність та національну травму. Роман настільки сміливий, що деякі критики вимагали заборонити книгу, вважаючи її неприйнятною.
Якщо ти готовий до правди, від якої важко втекти, до оголених емоцій і незручних запитань — ти зможеш там це відчути.
Володимир Винниченко, "Записки Кирпатого Мефістофеля"
Ця книга із серії "Неканонічний канон" — для тих, хто хоче перевідкрити знайомих незнайомців української літератури.
Київ початку ХХ століття, українська інтелігенція, європейська мода — усе це створює неповторний вайб тієї епохи. Тут йдеться про шлюб і вільні стосунки, зради й пристрасті, виховання дітей і питання батьківства. Це роман морального експерименту, де вперше в українській літературі настільки відверто аналізуються стосунки між чоловіком і жінкою.
Я відкрила для себе Винниченка як бунтаря початку ХХ століття, і це дуже приємні відчуття від української класики.
Тарас Прохасько, "Бо є так"
Люблю Прохаська за мінімалізм, глибину, інтимність і філософську простоту.
Відкриваєш будь-яку сторінку і можеш просто залипнути на кожному реченні та ніжно рефлексувати.
Ось тобі:
"Треба було жити далі і нажитися. Нажитися і жити далі."
"Одноманітність безперервної гарності."
"Буття є співбуття, тому ми мусимо торкатися."
Просто тотальна насолода словами…
Sally Rooney, Intermezzo
Це зрілий та емоційно насичений твір, який досліджує складні теми з глибиною та чутливістю, характерними для стилю Руні. Історія про втрати, сімейні зв’язки та спроби знайти себе у цьому світі. Руні майстерно передає самотність і потребу в любові, показуючи, як ці емоції можуть переплітатися та лікувати одна одну.
Особливий бонус — проста англійська мова, яка дає насолоду від читання без переривання на перекладача і тішить моє інтелектуальне его.
Насичено, сучасно, провокуюче та естетично.
