Що читає менеджерка Києва Юлія Бевзенко: 6 романів та добірка книжок про столицю
Юлія Бевзенко — менеджерка Києва, яка вже понад 10 років проводить екскурсії столицею та створює культурно-історичні проєкти, які розвивають
та поглиблюють стосунки киян з містом. Серед її клієнтів — впливові іноземці, закордонні дипломати й медійники, а місцями та маршрутами, запропонованими Юлією, пройшло понад мільйон людей.
Юлія дуже любить читати: це дає нові слова та вислови, можливість кращого формулювання власних думок і написання текстів. А також — покращує памʼять: вона зізнається, що легко запамʼятовує 15 імен гостей на екскурсії, яких бачить вперше, тобто 90 імен за тиждень!
Для "ТиКиїв" Юлія створила вражаючу добірку: 6 романів та свої улюблені книжки про Київ. Насолоджуйтесь!
Про звичку читання
Рівно рік тому, в листопаді 2023-го, ми з чоловіком скористалися послугами організаторки простору і консультантки з розхаращення всієї квартири. Ми перебрали кожну річ в домі, це тривало 2 місяці (40 повних годин). В результаті мої книги, які були в трьох місцях — від складу до квартири наших родичів — знайшли своє місце, і я назвала його читацьким куточком. Я прочитала книгу "Атомні звички" і там мені сподобалася думка про "тригер на звичку". Якщо ти хочеш читати, як сказано у книзі, то виділи собі стілець і за ним тільки читай: тобто не працюй, не сиди в телефоні, не їж.
Отже, я змінила вже друге крісло і мій читацький куточок складається з електричного крісла, яке розкладається, стелажа з книжками та столика, на який я ставлю каву і кладу книжку, яку читаю. І пледа восени. А також маски для сну, бо я точно знаю, що читання розслабляє і я засну.
Я вибираю книги за жанром і за принципом: що я точно не хочу читати. Наприклад, я не хочу читати про маніяка. Тому — що? Правильно: "Я бачу, вас цікавить пітьма", йди до мене. Але про це — далі.
Я обираю книги за тематикою, за відгуком в інстаграмі, за поличкою "найкращі 10" у книгарні. А якісь я відстежую і чекаю, наприклад, книги Роберта Ґалбрейта, .
Читання — моя любов з дитинства. Я в читанні відпочиваю. Хоча коли я брала консультацію з читання (так, таке існує!), то дізналась, що насправді читання може бути навантаженням. Наприклад, існує ж наша "фізична форма", так? Скільки у нас мʼязів, яка витривалість тощо. Ми не можемо одразу підійти й взяти штангу 50 кг. Так і з читанням.
Є читацька форма — досвід читання, звичка або її відсутність. Якщо людина останні 10 років не прочитала жодної книги, в неї немає читацької форми, і потрібно починати з чогось легенького.
Я в гарній читацькій формі й читаю з дитинства. Під час цього заняття мені приходять ідеї для скульптурок мого культурно-історичного проєкту "Шукай!", а також я мандрую, я плачу, радію, злюся і видихаю. Адже під час читання ми краще дихаємо.
Моя найулюбленіша книга — це "Граф Монте Крісто". На моменті з гаманцем я летіла в літаку і ридала так, як ніколи. Прочитайте обовʼязково. Ви збагатитеся після цієї книги.
Тейлор Дженкінс Рід, "Сім чоловіків Евелін Г'юго"
Цю книгу мені подарувало видавництво. Так сподобалася обкладинка і назва! Під час читання я взагалі не очікувала цієї розвʼязки. Легка і не напряжна американська проза.
Роберт Ґалбрейт, "Кар'єра лиходія"
Я обожнюю детективи, тому Роберт Ґалбрейт (Джоан Роулінг) і його герої Корморан Страйк і Робін Елакотт — моя любов. Шкодую, що не почала читати з першої книги, бо коли вже знаєш майбутнє, не так цікаво. Але очікую кожну книгу. Читаю, а потім дивлюся серію фільму.
Ілларіон Павлюк, "Я бачу, вас цікавить пітьма"
Про цю книгу настільки багато говорили та писали всі навколо, що я таки взяла її у своєї фотографки Вероніки й почала читати. Читала я її десь пів року. Як я хотіла, щоб цей жах закінчився. Я її закривала, ставила на поличку, щоб про неї забути. Я писала Вероніці: "Який жах, це взагалі має сенс, щоб витрачати час?" (бо сюжет важкий). Вероніка писала: "Юлю, так, варто. Але дивися, як тобі зручно". І я знову і знову верталася до неї. Паралельно я насолоджувалася письмом автора Ілларіона Павлюка.
Я маю освіту сценариста-драматурга і все життя щось пишу. Але це щось неймовірне — вміти так писати. Я дочитала і дуже рада, що цей досвід стався зі мною. Рекомендую. 10 із 10!
Емілі Генрі, "Пляжне чтиво"
Напевно, мій перший ромком. Ковтнула за тиждень. Переживала, чи буде хепі-енд, і дуже хотіла бути на місці героїні.
Жоель Діккер, "Правда про справу Гаррі Квеберта"
І ця книга, і "Загадка 622 номера" — то любов. Зараз читаю його "Книгу Балтиморів". Такі класні сюжети, рідко здогадуюся, що ж буде далі. А ще цей письменник — молодий красунчик зі Швейцарії.
Еліс Фіні, "Камінь, ножиці, папір"
Спочатку я думала, що немає сюжету нудніше в цілому світі. Добре, що я цю книгу не кинула. Бо на самісінькому кінці все стало зрозуміло — ну, як мене обвели навколо пальця. І як тепер бути, коли знаєш, що не треба кидати книги, які не цікаві. Так би я кинула її, а разом і "Пітьму".
Давайте трошки про Київ
Бо читання про Київ — це стала історія, просто за багато років у сфері дослідження Києва я багато чого прочитала і зараз читаю новинки або перевидання.
Я пішла на літературний курс, який веде Віра Агеєва, тож з неї й почнемо: "Марсіани на Хрещатику". Також раджу "Прорізна. Ярославів Вал" Дмитра Малакова — про кожен будинок на цих вулицях, якщо ти — творча людина із Золотих.
Порекомендую авторів Ольгу Друг, Дмитра Малакова, Михайла Кальницького — обирай будь-яку книгу за темами.
А якщо хочеш погуляти літературним Києвом, бери "Місто" Валерʼяна Підмогильного, "Хмари" Івана Нечуя-Левицького і "Записки кирпатого Мефістофеля" Володимира Винниченка.
Після цих творів ризикуєш стати екскурсоводом Києвом (пиши, якщо станеш).