Що читала редакція "ТиКиїв" у 2025 році
Колаж: "ТиКиїв"
У 2025 році редакція "ТиКиїв" читала не тільки інтернет (хоча екранного часу у кожної з нас багато). Ми зібрали книжки, які захоплювали, тривожили, підтримували та змушували нас замислюватися й дивитися на знайомі речі по-новому: від антиутопій і великої художньої прози до психології та нонфікшну.
Джордж Орвелл, "1984"
Вікторія Аронова, редакторка рубрики "Культура":
У кожної освіченої людини мають бути пробіли в самоосвіті, за які соромно.
Я, наприклад, досі не дивилася "Матрицю". І до цього року не читала "1984". Але цей час настав: культова антиутопія Орвелла нарешті з'явилася на моєму телефоні, і... все. Спати вночі я перестала, бо час на читання в мене є переважно пізно ввечері. А "1984" затягує так, що зупиняє тільки думка про негативний вплив хронічного недосипання на написання статей.
Я ніяк не могла зрозуміти: як людина у 1938 році могла знати те, що відбуватиметься в путінській росії сьогодні? Потім вивчила питання і трошки зрозуміла: Джордж Орвелл написав "1984" внаслідок дослідження сталінського тоталітаризму. А сьогоднішня росія абсолютно копіює сталінську модель.
"1984" — це неймовірний твір, який має прочитати кожен, особливо зараз. І просто "прозріти" від того, що наче читаєш історію з-за поребрика. Недарма ж його там заборонили.
Сьюзен Кейн, "Сила інтровертів"
Аліна Холбан, редакторка рубрики "Психологія":
Вважаю, що це must read для всіх, хто черпає ресурс в усамітненні та витрачає його в соціумі. Книга допомогла мені краще зрозуміти власну інтровертність та побачити її сильні сторони, як-от зосередженість і глибину мислення.
Тут я знайшла відповіді на питання, які повсякчас бентежать інтровертів: як існувати в екстравертному середовищі, не втрачаючи себе; як відновлювати сили й не вигорати при постійному спілкуванні; як будувати стосунки тощо.
Для мене ця книга глибока, мотиваційна та певною мірою заспокійлива.
Френк Герберт, "Дюна"
Ірина Задорожня, редакторка рубрики "Мода":
Цьогоріч я захопилася науково-фантастичними романами "Дюна" Френка Герберта (і так, поштовхом до цього стали фільми з Тімоті Шаламе та Зендеєю). Я прочитала всі книги цієї культової серії, що наразі перекладені українською.
Їхні події розгортаються в галактичній імперії, де головне джерело багатства — дуже рідкісні прянощі, необхідні для міжзоряної навігації. Саме на ту планету, звідки походить ця речовина, потрапляє головний герой і юний аристократ Пол Атрід. Там він опиняється в центрі змов проти його роду та починає свій шлях, який змінить і його, і всі довколишні світи.
"Дюна" нагадує міжгалактичну "Гру престолів". Найбільше в цій серії вражає те, як автор втілює натхнення різними культурами та через історії персонажів розмірковує про філософію, релігію, владу й людську природу.
Лазло Красногоркаї, "Меланхолія спротиву"
Тетяна Гриньова, головна редакторка:
Три роки тому я вирішила прочитати всіх нобелівських лауреатів з літератури (хоча б по одній-дві книжки), щоб зрозуміти, як вони пишуть, і чому були обрані. Чесно, мене вистачило приблизно на 15 авторів, але я почала слідкувати за премією загалом та більш прицільно розглядати, а що ж написав лауреат цього року. Ну і Нобель — не "Оскар", і книжки лауреатів часто є непопулярними, ще й складними у прочитанні (наприклад, книги норвезького письменника Йона Фоссе досить специфічні й нагадують молитву).
Лауреатом 2025 року став Лазло Красногоркаї — угорський письменник, що пише антиутопічні твори у дуже меланхолійному стилі. Нобеля він отримав за "переконливу й провидчу творчість, яка посеред апокаліптичного жаху знову утверджує силу мистецтва". Про апокаліпсис він пише з 1977 року (йому 71) — і, як бачимо, апокаліпсис на нашій планеті розгортається дуже довго (тут без жартів).
Книжка, яку я прочитала, — "Меланхолія спротиву" — сповнена одночасно екзистенційної туги й тривоги Власне, атмосфера книги дуже співзвучна з тим, що переживаємо ми з вами на цій планеті зараз: цінності суспільства гниють та ламаються (чи то просто це, нарешті, стає критично видимим), і як (а, головне, навіщо) вижити у цьому світі, країні, місті стає незрозумілим.
"Меланхолія спротиву" рекомендую тим, кому цікаво досліджувати нових авторів та пробувати зрозуміти "температуру по палаті", спостерігаючи за виборами найпотужніших організацій та мислителів.
Крістін Генна, "Соловей"
Людмила Гришан, літературна редакторка:
Довго не наважувалася її прочитати, адже історії про війну рідко залишають приємні відчуття. Особливо зараз вона зачіпає надто болісні теми й викликає сильні емоції. Та водночас "Соловей" — не про страждання, поневіряння та безвихідь, а про жіночу силу, боротьбу, сміливість і патріотизм.
У сюжет книжки покладена історія життя двох сестер під час Другої світової війни. Кожна з них переживає власну війну й обирає свій шлях. Одна докладає неймовірних зусиль, щоб врятувати себе та сина, інша ж, ризикуючи життям, приєднується до руху опору й допомагає своїй країні.
Можливо, комусь "Соловей" видається занадто важкою книжкою, але, на мою думку, ця історія викликає багато різних емоцій та роздумів після прочитання і стовідсотково не залишить нікого байдужим. До того ж окремі події, описані в романі, засновані на реальних історичних фактах. Тож рекомендую тим, хто ще не мав нагоди її прочитати.
Девід Дж. Шварц, "Мистецтво мислити масштабно"
Анастасія Мартиненко, директорка з PR та комунікацій медіахолдингу:
Ця книга стала для мене однією з ключових у 2025 році. Вона не відкрила якихось секретів, але зробила значно важливіше — підтвердила моє внутрішнє бачення світу й підходу до життя.
Головні тези, які мені відгукнулися:
- існує прямий зв'язок між повагою людини до своєї роботи та якістю її виконання;
- запитання "як я можу зробити це ще краще?" активує творчі сили та відкриває нові рішення;
- те, що ми думаємо про свою роботу, визначає, як ми її виконуємо і як до неї ставляться члени команди;
- людина, яка вважає свою роботу важливою, отримує внутрішні підказки, як виконувати її краще;
- якісніше виконання роботи веде до кар'єрного зростання, підвищення доходу та престижу;
- ставлення до роботи напряму впливає на рівень задоволення та щастя в житті;
- ентузіазм передається: мислення лідера формує мислення команди;
- натхненне мислення підвищує результативність і створює сильне професійне середовище.
Для мене ця книга — про сміливість не зменшувати себе, свої ідеї й амбіції. Цей принцип я давно інтуїтивно застосовую у житті та роботі: люблю свою роботу, надихаюся процесом та прагну більшого.
Едіт Еґер, "Вибір"
Ольга Правдюк, тренд-редакторка:
"Вибір" — це глибока психологічна та життєва історія про те, як одна людина не просто вижила, а й віднайшла сенс, свободу та здатність допомагати іншим.
Мене особливо глибоко вразили моменти, де Едіт говорить про прощення — не для інших, а для себе. Вона описує, як вибір пробачити звільнив її внутрішньо, дав можливість перестати жити минулим. Про те, як знайти справжню свободу.
Едіт не тільки розповідає про себе — вона ділиться спостереженнями зі своєї терапевтичної практики. Показує, що ми всі носимо "концтабір" у голові, і тільки від нас залежить, чи живемо ми в радості, чи у стражданні.
Уроки, які я винесла із книги: ми робимо вибір щодня; страждання неможливо уникнути, але можна обирати, як на нього реагувати; свобода починається в голові.
Анастасія Левкова, "За Перекопом є земля"
Євгенія Катеринчак, редакторка стрічки новин:
У романі розповідається про дівчинку з Криму, яка усвідомила, що вона — українка. Книга вчергове показує, як росія винищувала все українське ще до початку анексії півострова, і розповідає про життя в окупації.
Я ніколи не бувала в Криму, тому цікаво було дізнатися більше про нього хоча б з книги. У мене є кілька друзів звідти, які через окупацію виїхали, і ця історія якоюсь мірою допомогла зрозуміти їх і поставити себе на їхнє місце.
Кадзуо Ішігуро, "Клара і сонце"
Альбіна Жовненко, ведуча:
За 2025 рік я прочитала понад 30 книжок, і кожна з них подарувала мені цікавий досвід, нові думки, розширила внутрішні кордони та просто принесла насолоду. Але є автор, який особливо припав до душі, — це Нобелівський лауреат Кадзуо Ішігуро і його книга "Клара і сонце". Вона про штучний інтелект, але не про технології. Йому важливі не машини, а люди: що таке любов, чи можна замінити людину, що робить нас унікальними.
Стиль Ішігуро простий і спокійний, але за цією стриманістю — сильні емоції.
