Що читати, щоб навчитись писати: поради Орвела, Лінча, Кінга та Паланіка
колаж "ТиКиїв"
Чи є гарантований рецепт, що зробить тебе великим письменником? Методологія, рецепт, алгоритм, наслідуючи який, ти обов'язково станеш великим? Було би непогано, але, на жаль, чи на щастя, "величність" не підкоряється алгоритмам, і залежить від безлічі різних факторів, таланту автора та контексту, у якому він живе. Втім, у основі будь-якого успіху, як часто кажуть, — лише 1% таланту і 99% праці. "У мене немає особливого таланту — лише цікавість, нав'язливість та настирна витривалість у комбінації з самокритикою привели мене до моїх ідей", — казав Енштейн.
Ця добірка книг — не про мистецтво копірайтингу та скорочень, для цього існують тисячі технічних книжок авторства вітчизняного та іноземного виробництва. Я зібрала книжки про мистецтво письменства від авторів, які захоплюють своєю творчістю та відомі на весь світ: Стівен Кінг, Девід Лінч, Рей Бредбері, Елізабет Гілберт, Чак Паланік та Джорж Орвел. Ці книжки різні, вони — про позбавлення від страху, пошук натхнення, методи оповідача та створення сюжетних ліній. Але їх об'єднує одне: щоб стати письменником, треба писати. Системно, багато, критично. Як і у будь-якій важливій справі творця. Бажаємо наснаги та дисципліни!
Стівен Кінг, "Про письменство. Мемуари про ремесло"
Стівен Кінг, геній жахів і дуже плідний письменник: він видав понад 60 книжок і 200 оповідань, пише щодня і читає 70 книжок на рік. "Про письменство" — автобіографічний роман про те, як формувався він, як письменник, з історією свого досвіду — від шкільних романів до наших днів. До речі, саме жахи та саспенс він пам'ятає зі своїх перших дитячих спогадів. Докладні спогади про відвідини вушного лікаря і проколювання барабанної перетинки в шість років, товсту няню, яка пукає і зачинила його з блювотною в батьківській шафі, та перше похмілля в шкільній поїздці…
Книжка Кінга коротка, змістовна та дотепна. Про найважливіші навички та знання хорошого письменника, про табу, про дисципліну, про те, звідки беруться ідеї. Про те, що для хорошого письменника важливо мати робоче місце, підтримувати фізичну форму і здорові стосунки з родиною. Про те, про що писати, як писати і як переписувати, чим відрізняється поганий письменник від грамотного та від хорошого. Про те, як страждав на алкоголізм та кинув, про стосунки з матір'ю та її смерть, про те, як отримав відмову від Гічкока, та про те, як потрапив під фургон 1999-го року на прогулянці і залишився живим.
Декілька правил письменництва від Кінга:
- Чесність — найкраща політика.
- Непотрібні слова треба опускати.
- Чим коротша книга, тим менше брехні.
- Прислівниками вимощена дорога в пекло.
- Якщо хочеш бути письменником, тобі насамперед потрібно робити дві речі: багато читати і багато писати.
Девід Лінч, "Як спіймати велику рибу"
Девід Лінч — великий дивак, величний режисер, що отримав Оскара за видатний внесок у кінематограф, художник, композитор і навіть блогер. Ми знаємо Лінча за "Малхолланд-драйв", "Твін Пікс" та "Внутрішню імперію". Лінч вже давно не знімає повнометражне кіно, але залишається символом божевільного креативу у будь-яких сферах.
Лінч не вживає алкоголю та інших речовин, що змінюють свідомість, а останні 40 років захоплюється трансцендентальною медитацією, і говорить, що саме це дає йому натхнення та внутрішню свободу. Про це книга Лінча "Як спіймати велику рибу". Під "великою рибою" Лінч має на увазі велику ідею, яку можна зловити, переключаючи свідомість медитацією:
"Ідеї подібні до риб. Якщо ти хочеш підчепити дрібну рибку, залишайся на мілководді. Але якщо мова заходить про велику рибу, тобі доведеться вирушити далі.
На глибині водяться потужні величезні риби, яскраві та прекрасні."
Правила творчості Девіда Лінча дуже гуманні та добрі. У книзі (всього 100 сторінок) він говорить про те, що художник не має бути голодним, про те, що негатив та креатив протирічать один одному, і що тільки у любові та прийнятті можна знайти величні рішення. А також про командну роботу без страху:
"Я чув історії про режисерів, які кричать на своїх акторів. Про тих, хто отримує потрібне виконання за допомогою хитрощів або обману. Існують люди, які намагаються весь бізнес побудувати на страху. Я вважаю, це неправильний підхід. Є в ньому щось дурне і жалюгідне.
Коли люди бояться, вони не хочуть працювати. Зараз багато хто відчуває подібну гаму емоцій. Страху властиво перетворюватися на ненависть, і люди починають ненавидіти роботу. Ненависть стає гнівом, і ось вони вже зляться на боса й оточуючих."
Джордж Орвел, "Чому я пишу"
О́рвел (справжнє ім'я Ерік Артур Блер) відомий нам за романом-антиутопією "1984" про тоталітарне суспільство. Ставлення Орвела до письменництва цікаве тим, що все життя він писав журналістські нариси, політичні та літературні есеї, а всесвітньо відомим став лише в останні роки життя за двома романами ("Колгосп тварин" — другий з них). До речі, автор вважав, що жодна книга не може бути абсолютно вільною від політичної тенденції. "Адже навіть думка, що мистецтво не повинно мати нічого спільного з політикою, є політичною позицією".
"Чому я пишу" — це есей, але дуже корисний для тих, хто вагається і не може почати: "Ось уже сім років, як я не написав жодного роману, але сподіваюсь, досить скоро напишу. Він приречений на невдачу, кожна книга — це невдача, але я досить чітко уявляю собі, що за книгу хочу написати".
У своєму есеї він говорить не про процес, а про мотивацію до письма. І ось що він виділяє:
- Чистий егоїзм: жага виглядати розумніше, бажання, щоб про тебе говорили, пам'ятали після смерті, прагнення перевершити тих дорослих, які принижували тебе в дитинстві…
- Естетичний екстаз: здатність отримати задоволення від впливу одного звуку на інший, радість від міцності хорошої прози, від ритму чудового оповідання. Бажання нарешті розділити досвід людства, який ти вважаєш цінним і який, на твою думку, не повинен зникнути.
- Історичний імпульс: бажання бачити речі та події такими, якими вони є, шукати правдиві факти та зберігати їх для потомства.
- Політична мета: бажання підштовхнути світ у певному напрямі, змінити думки людей щодо того суспільства, якого вони мають прагнути.
Елізабет Ґілберт "Велика Магія"
Елізабет Ґілберт стала всесвітньо відомою за "Їсти, молитися, кохати" та "Місто дівчат"і насправді страшенно боялася писати. Вона не уявляла собі, що колись може стати майже такою ж відомою, як Джоан Роулінг.
"Велика магія" про те, як розбудити в собі творче начало. Ґілберт розповідає у книзі свої й чужі чесні історії про починання і продовження: про те, як випадково написала бестселер, що розійшовся мільйонними накладами, як потім не могла написати нічого після (страх другої книжки — вона завжди гірша за першу), як два роки збирала дані для кращого роману в житті, а потім ідея пішла від неї і ту саму історію написала інша жінка. Про обіцянку писати щодня, що б не відбувалося, і про необхідність замінити натхнення на цікавість. І коли зовсім немає сил і здається, що нічого не вийде, запитати себе:
- Чим ти зараз цікавишся? Що тебе захоплює? Ну хоча б трошки?
Відповідь завжди є, і в цій цікавості криється джерело творчості та велика магія. І в балансі того, щоб ставитися до своєї справи дуже серйозно і водночас вкрай несерйозно (бо ти нікому нічого своєю творчістю не винен).
Ґілберт рекомендує писати, щоб розважити себе, а не допомогти комусь. Писати, щоб влаштувати революцію у своєму серці.
І про страх:
"Боятися завжди нудно — оточуючим мої страхи завжди здавалися нудними. Щодня одне й те саме. Страх не мав ні різноманітності, ні глибини, ні змісту, ні своєрідності.
Страх ніколи не радував мене, не дивував несподіваним поворотом подій або дивовижною розв'язкою. Страх був піснею з однією нотою — СТОП!".
Чак Паланік "Зверніть увагу на це"
Чак Паланік — автор "Бійцівського клубу", екранізованого Фінчером, та ще десятків популярних романів. До речі, дід його (Палагнюк) був українцем, який мігрував на Захід через Канаду, південні штати до Північної Дакоти, і оселився в Нью-Йорку у 1907 році.
Дуже практична книга про письменництво Паланіка особливо цікава тому, що Чак починав свою кар'єру механіком, і одночасно писав інструкції з ремонту вантажівок та оповідання у пресі. Сам Поланік виріс у вагончику разом зі своєю сім'єю, тому дуже добре знайомий з життям робочого класу. Стиль його творів відповідний: короткі речення, цинічні зауваження, чорний гумор та гостра іронія.
Паланік поєднує практичні поради та конкретні приклади з улюблених класиків, власних книжок та "кухонно-столового МЗС", перемішаного з анекдотами та історіями з презентацій.
Книги Паланіка називають класикою в процесі становлення, і він багато розповідає про свою некомерційність та відмови співпрацювати з рекламою. "Справжні письменники пишуть, бо люблять писати. Вони не пишуть заради публічного визнання", говорить автор. "Письменництво — це як секс. Якщо це важко, то ви робите це неправильно."
Рей Бредбері, "Дзен мистецтва письменництва: Нариси з творчості"
Рей Бредбері, відомий фантаст, автор "Марсіанських хронік" та "451º за Фаренгейтом" вирішив, що стане письменником, ще у дитинстві. Він писав з 10 років та все життя робив це дуже швидко. Цю книжку про свій творчий шлях та підходи до письменництва він закінчив ще у 1973 році.
З самого початку захоплює те, що Бредбері бачив натхнення буквально скрізь: наприклад, він записував випадкові слова, які приходили в голову, у списки та потім складав з них історії. Або використовував свої сни чи спостереження для сюжетів романів, видумуючи неможливий, фантастичний розвиток подій. Він дуже уважно та з інтересом ставився до кожного слова і вважав, що саме різноманітність реакцій на кожне слово гарантувала йому натовп читачів.
Практичні поради Бредбері для письменників не є унікальними і говорять про всім відомий зараз work-life баланс: сумлінна системна робота та обов’язковий відпочинок, розслаблення без концентрації на результаті:
"…відкинути спокуси Джойса або Камю, або Теннессі Вільямса. Він повинен забути про гроші, які чекають на нього після закінчення роботи. Він повинен запитати себе: "Що я насправді думаю, що я люблю, що ненавиджу, чого боюся?" І вилити це на папір. Потім емоції і талант зроблять з цього тексту шедевр. Ви думаєте, що розслабилися, бо думаєте правильно. Але будете робити щось ще правильніше, якщо розслабитесь. Така подвійна взаємозаміна. Нарешті ви почнете бачити себе."
У наступних матеріалах ми розповімо про правила письменництва українських авторів, і очікуємо, що ти також порекомендуєш нам гідні натхнення книжки!
