Що дивилась редакція "ТиКиїв" у 2025-му: улюблені фільми команди
Колаж: "ТиКиїв"
Коли регулярно пишеш про кіно та культуру, вибрати найкращі фільми для себе — непросто, особливо за рік: новинок виходить надзвичайно багато, і українське кіно давно не "пасе задніх".
У добірці стрічок, які вразили редакцію "ТиКиїв" у цьому році, є і вітчизняне кіно, і нові голлівудські стрічки, й "стара добра" класика, яку щороку відчуваєш по-іншому.
"Ти — Космос" (реж. Павло Остріков)
Вікторія Аронова, редакторка рубрики "Культура":
Спочатку я про цей фільм довго писала: "Ти — Космос" здобув такий-то міжнародний приз, "Ти — Космос" здобув сякий-то міжнародний приз — і ще такий, і ще сякий…
Потім взяла інтерв'ю в режисера Павла Острікова, який протягом години нашої розмови здобув ще пару призів, зокрема головний приз ОМКФ. Я абсолютно офігіла від історії створення фільму (10 років!) і захотіла подивитися його ще дужче.
А коли нарешті подивилася на прем'єрі — ще раз офігіла. Світового рівня стрічка, дорогі друзі — від ідеї до втілення, від чудових текстів до неймовірної гри Володимира Кравчука і, що найголовніше, — фіналу. Бо фінал дуже часто є найслабкішим місцем наших фільмів, а тут — ні, просто вишенька. Під час титрів плакали всі. Плакала я. Якщо хтось ще не бачив — швидко дивитися! Щоб не було невдобно, коли стрічка раптом отримає "Оскар".
Ірина Задорожня, редакторка рубрики "Мода"
З цьогорічних знакових прем'єр особливо хочеться виокремити український науково-фантастичний фільм "Ти — Космос". Я багато дізналася про нього ще до його виходу у вітчизняний прокат. Це дебютна повнометражна стрічка режисера Павла Острікова, і сам процес створення стрічки вартий захоплення. Робота над фільмом тривала майже десятиліття через пошук фінансування та інші виробничі паузи, але, попри всі труднощі, режисер завершив цю важливу для нього картину.
"Ти — Космос" зачаровує кумедними жартами, дуже реалістичним головним героєм Андрієм та зворушливою історією кохання між ним і тією, хто перебуває на іншому боці Сонячної системи.
"Бугонія" (реж. Йоргос Лантімос)
Тетяна Гриньова, головна редакторка:
Усі попередні фільми Йоргоса Лантімоса також були в моєму списку "найулюбленішого", тож цю стрічку я дуже чекала — ще й з огляду на заяву режисера про те, що після неї він піде у безстрокову відпустку. У його фільмах гарно все: від картинки й гри акторів (акторський склад майже завжди незмінний) до іронії та абсурду, часто абсолютно неочікуваного.
"Бугонія", здавалося б, фільм про абсолютно іншу реальність, насправді підсвічує все актуальне одночасно: жінок-СЕО (які, як і інопланетяни, нібито не мають існувати), зміни клімату, теорії змови, маленьких травмованих чоловіків, критичне мислення, його відсутність та складнощі з його наявністю.
А ще — про довголіття, бренд роботодавця та work-life balance. Де жінка-CEO, звісно, водить позашляховик на підборах Louboutin, прокидається о 4:30, щоб до роботи зробити три тренування та посидіти у LED-масці, а потім бути енергійною в офісі з 9:30 до 17:30…
Неймовірно сумно, що вся ця іронія, сатира на наше work-life-spiritual-збалансоване життя у часи, коли земна кулька котиться кудись не туди — чи то у сингулярність, чи то у пекло — зі швидкістю, більшою, ніж прогнозували найрозумніші люди, є такою неунікальною. Заходиш у Threads, Instagram, новини — і цей контекст навколо 24/7, ніби світ перетворився на суцільний продакшн "за склом" на мінімалках.
"Еквілібріум" (реж. Курт Віммер)
Аліна Холбан, редакторка рубрики "Психологія":
Стрічка вийшла на початку 2000-х, але я подивилася її лише цього року. І я рада, що "Еквілібріум" трапився мені саме зараз, коли антиутопії Орвелла та Бредбері вже були прочитані. Тобто я дивилася фільм з уже налаштованою глядацькою "оптикою" і сповна отримала той кайф, який змусить мене переглянути його знову.
У стрічці особливо сподобалася візуальна частина — суворий міський простір, монументальна архітектура, стримані кольори. Як на мене, саме художні рішення роблять світ "Еквілібріуму" таким винятковим — тут простір працює на історію. І ще дуже цікаво спостерігати за грою Крістіана Бейла — за тим, як під маскою незворушності проглядається людяність.
"Формула-1" (реж. Джозеф Косінскі)
Анастасія Мартиненко, директорка з PR та комунікацій Live Media Hub:
Це дуже якісний і візуально бездоганний фільм. Настільки, що після перегляду я ще тиждень слухала саундтрек в Apple Music — настільки він "зайшов".
Найбільше запам'яталася ідея про те, що гроші самі по собі не мають значення. Важливим є лише те, чого ти насправді хочеш досягти, і що для тебе є цінним.
Ну й окреме естетичне задоволення — спостерігати, як красиво вміє старіти та грати Бред Пітт.
"Одна битва за іншою" (реж. Пол Томас Андерсон)
Ольга Правдюк, трендредакторка:
Переглядала кінострічку вдома у компанії чипсів та яблучного сидру на Megogo. Фільм "Одна битва за іншою" для мене — не про одну конкретну подію, а про стан людини й суспільства, які живуть у режимі постійного опору.
У стрічці дуже крутий і самоіронічний гумор, але це не сміх заради сміху. Герої ніби дозволяють собі посміятися з власної безсилості, абсурду ситуацій, нескінченності боротьби. Це не знецінює драму, навпаки — робить її ще глибшою. Бо сміх тут — форма психологічного захисту, спосіб не зламатися.
Фільм залишає простір для тиші й роздумів. Рекомендую!
"Вам лист" (реж. Нора Ефрон) та "Товариство мертвих поетів" (реж. Пітер Вір)
Альбіна Жовненко-Гончар, ведуча:
Є два не дуже нові фільми, які мені випала нагода подивитися лише цього року: "Вам лист" та "Товариство мертвих поетів". Дивилася вдома на Megogo та Apple TV з улюбленою людиною.
"Вам лист" (You've Got Mail): тут зачепила тиша між словами. Те, як близькість народжується не з гучних жестів, а зі щирої розмови. Під легкою романтикою ховається історія про самотність і страх бути собою, але ще більше — про потребу, щоб тебе побачили справжнім.
"Товариство мертвих поетів" (Dead Poets Society): цей фільм для мене — про момент пробудження. Про право чути свій голос і не боятися його. Він дуже чесно показує, що свобода — це не романтика, а відповідальність за власний вибір.
"Як приборкати дракона" (реж. Дін ДеБлуа)
Анна Тихоненко, літературна редакторка:
Перший фільм цього року, який по-справжньому порадував мене та залишив приємний посмак. Дивилася його вдома: коли нудьгувала, вирішила переглянути добірку новинок 2025 року — і знайома назва одразу привернула мою увагу. Зважаючи на високий рівень анімаційної трилогії, я була налаштована доволі скептично. Але ця кіноадаптація нічим не поступається оригіналу — і це справді вау.
Головний актор Мейсон Темз переконливо втілив Гикавку, а приємним бонусом стала поява Джерарда Батлера в ролі Стоїка. Наприкінці я навіть пустила сльозу — від тепла, доброти й легкості цієї історії. Фільм дивовижно працює з емоціями: ти знову відчуваєш себе дитиною, щиро хвилюєшся за героїв і драконів, злишся на впертість дорослих і радієш хепі-енду. Стрічка динамічна й зовсім не затягнута, що сьогодні трапляється нечасто. Тож щиро рекомендую обрати вечір, підготувати смаколики й зануритися у світ How to Train Your Dragon.
"Одного літа в Україні" (реж. Володимир Тихий)
Таня Тріфонова, редакторка новин:
Це фільм про кількох американських добровольців Інтернаціонального легіону — про те, як вони тренуються, воюють і відпочивають. Мені було цікаво його подивитися, тому що ще з 2015 року я веду паблік "Іноземні добровольці в Україні" (до речі, у росії його заблокували за "екстремізм").
З 2014 року до початку повномасштабної війни переважна більшість іноземних добровольців, які воювали на боці України, були росіянами та білорусами. Їхня мотивація очевидна — боротися проти диктаторських режимів, які давно там встановилися, отримувати бойовий досвід і мати план дій, адже повалити диктаторів плакатами та ліхтариками неможливо. Мені було дуже цікаво, що мотивує громадян США їхати сюди воювати, що це за люди і що саме ними рухає?
На щастя, з 2022 року ситуація з іноземними добровольцями в Україні зрушила з мертвої точки: в ГУР МО були створені Інтернаціональний легіон, Руський добровольчий корпус, Полк імені Кастуся Калиновського та інші підрозділи. Питання їх створення назрівало давно, а повномасштабна війна дала поштовх для офіційного оформлення. Крім того, в Україні нарешті почали ухвалювати законодавство, що дозволяє іноземним добровольцям отримувати легальний статус і спрощує процедуру його отримання.
"Антарктида" (реж. Антон Птушкін)
Євгенія Катеринчак, редакторка новин:
"Антарктиду" Антона Птушкіна я дивилася в кінотеатрі разом із чоловіком. Вразило те, що такий фільм був знятий однією людиною, а також те, як співробітники станції "Вернадський" цілий рік безвиїзно працюють в Антарктиді. Запам'яталося, що там існують потенційні родовища нафти й газу, але діє заборона на їх видобуток. Попри це існує загроза, що росія може почати буріння у заповідній зоні.
Читай також: Що читала редакція "ТиКиїв" у 2025 році
