Стратити не можна помилувати: як створювали фільм "Благодать" Паоло Соррентіно
Кадр із фільму "Благодать"
У прокат 29 січня виходить новий фільм Паоло Соррентіно "Благодать". Стрічка про зовні непохитного політика, який має розв'язати складну моральну дилему та, можливо, приректи кількох людей на смерть, отримала шестихвилинні овації на торішньому Венеційському кінофестивалі.
Оскільки кожен проєкт оскароносного італійського режисера апріорі стає подією у світі кіно, пройти повз цей ми теж не змогли. Розповідаємо, як народилася нова стрічка Соррентіно й чого від неї очікувати глядачам.
"Фільми врятували моє жалюгідне життя, — зізнається Паоло Соррентіно. — Щоразу, коли мені надто важко, я думаю, що час знімати кіно".
З огляду на цю заяву, востаннє важко режисеру було у 2024 році, коли він почав створювати свій 13-й — і третій "політичний" — фільм "Благодать".
Про що фільм?
Президент Італії Маріано Де Сантіс (Тоні Сервілло) — правознавець у галузі кримінального права, колишній суддя, немолодий удівець, який виховав двох дітей. Його президентський термін добігає кінця. Залишилось тільки розв'язати моральні дилеми, які вкрай турбують католика Де Сантіса: що робити з петиціями про помилування двох убивць і чи варто ухвалювати проблемний закон про евтаназію.
Президент Італії у стрічці, звісно, вигаданий, проте на створення фільму режисера надихнула реальна історія — про те, як президент Італії Серджіо Маттарелла помилував літнього чоловіка, що вбив свою дружину, яка страждала на хворобу Альцгеймера.
Звісно, Соррентіно зробив свою історію ширшою та глибшою. По-перше, двоє вбивць, про помилування яких розмірковує Де Сантіс, вбили своїх чоловіка та жінку — й обидва стверджують, що зробили це з міркувань любові. Чоловік убив дружину з Альцгеймером, щоб вона не страждала, а дружина зарізала чоловіка-аб'юзера.
До всього, рідна донька (її зіграла Анна Ферцетті) вимагає від батька підписати закон про легалізацію евтаназії — і це теж викликає у президента великі роздуми.
"Для католика питання евтаназії надзвичайно болісне, — каже Паоло Соррентіно. — У цьому й полягає сила конфлікту: президент Де Сантіс, юрист за освітою, розуміє, що цей закон треба ухвалити. Проте він суперечить його вірі, й це перетворює моральну дилему на справжню внутрішню драму. В нашій країні править правоконсервативний уряд, який виступає проти евтаназії. Але, чесно кажучи, я не думаю, що ця позиція відображає думку більшості італійців. Мені була потрібна сильна моральна дилема для розвитку сюжету. І евтаназія — саме такий конфлікт".
Ще одна лінія, яка завдає морального болю голові держави, — смерть його коханої дружини, яка 40 років тому зрадила його з кимось. І цим кимось може бути його найкращий друг, який до того ж спить і бачить себе на посаді Маріано після його відставки...
Дружба й робота
Головну роль у стрічці зіграв Тоні Сервілло — і для нього це вже сьомий проєкт Соррентіно. Загалом актор зіграв у 7 з 11 фільмів режисера.
"Крім дружніх, братерських і професійних стосунків, взаємної поваги, для мене Тоні на знімальному майданчику є підбадьорливою фігурою. Мене заспокоює усвідомлення того, що я збираюся працювати з ним", — зізнається Соррентіно.
Свою співпрацю вони почали 2001 року з першого ж фільму Соррентіно "Зайва людина": тоді постановника одразу назвали найкращим новим режисером року, а Сервілло — найкращим актором.
І вже втретє Тоні Сервілло грає у фільмі свого друга політичну фігуру: спочатку у драмі "Дивовижний" він втілив італійського прем'єр-міністра Джуліо Андреотті, а за десять років у стрічці "Сільвіо та інші" зіграв ще одного італійського прем'єра — Сільвіо Берлусконі. І от тепер — вигаданий президент Маріано Де Сантіс. І складне акторське завдання — зіграти людину, що майже не демонструє емоцій.
"Це була найбільша складність, — згадує актор. — Потрібно було створити образ людини, яка зовні стримана, але всередині наповнена думками, сумнівами, спогадами. Я хотів, щоб глядач відчув цю напругу — навіть якщо герой не каже ані слова. Взагалі мені подобається досліджувати чужі характери та внутрішні світи, й у цьому я знаходжу задоволення від акторської роботи. Звичайно, я додаю щось від себе, але роблю це тонко і приховано — це мій секрет".
Соррентіно ж зізнається, що цього разу хотів показати на екрані "доброго політика": "Щодня в новинах ми читаємо про політичні рішення, що випливають з імпульсивності, демонстрації сили та дивних перекручених уявлень про те, як працює економіка. Замість цього я хотів показати, яким має бути політик".
За цю роль Сервілло вже отримав на Венеційському кінофестивалі, де відбулась світова прем'єра "Благодаті", "Кубок Вольпі" — приз за найкращу чоловічу роль.
До речі, в одному з інтерв'ю Паоло Соррентіно розповів про свою роботу з Тоні Сервілло: "Я завжди приношу йому дуже точний сценарій. Він читає, ставить безліч запитань, а я просто вигадую відповіді, бо перед початком знімань не маю жодного уявлення, який вигляд усе матиме.
Це в нас така гра. Тільки коли ми починаємо знімати, поступово приходить візія. Режисери завжди обманюють!"
Режисерські хитрощі
Знімальний процес "Благодаті" тривав із березня по травень 2025 року в Турині. "Я дуже швидко працюю, бо хочу якнайшвидше додому, дивитися футбол. Продюсери люблять мене за це", — зізнається Соррентіно.
Зокрема, знімання відбувалися в замках Валентіно та Монкальєрі, Королівському палаці, Політехнічному університеті та Єгипетському музеї. А ще режисер зробив своєю локацією римську Площу Іспанії.
Звісно, Соррентіно не був би собою, якби не його режисерська зухвалість. Якщо, наприклад, у "Молодому Папі" Папа Римський у виконанні Джуда Лоу курив, то у "Благодаті" темношкірий Папа, друг Де Сантіса, носить сережку у вусі та розсікає на мотоциклі.
"Тут немає ніякого символу, — сміється режисер. — Мене рідко що смішить у житті, але ідея Папи на мотоциклі мене просто розвеселила".
Головний герой, намагаючись покращити складні стосунки з дочкою та стати трохи ближчим до неї, починає слухати треки популярного репера.
Та правда полягає в тому, що первісно Соррентіно не вбачав у цій деталі особливих драматургічних сенсів: насправді він просто відкрив для себе цього реп-виконавця ще до початку знімань і вирішив якось вписати його в сюжет. Ну й от — вписав.
Після прем'єри у Венеції аудиторія 6,5 хвилин аплодувала Соррентіно стоячи. Критики теж зійшлися в думці, що "Благодаттю" режисер "реабілітувався" після вкрай невдалої, на їхню думку, "Партенопи".
Соррентіно, здається, цією своєю роботою теж задоволений. Але кокетує: "Ймовірно, далі я зніматиму гірше, як багато режисерів". Але ми ж йому не віримо, правда?
Дивись фільм "Благодать" у кінотеатрах України з 29 січня.
