"Пісня нашого покоління": що варто знати про міський роман Ольги Сідоріної-Вілкінс Gimme Shelter
Ольга Сідоріна-Вілкінс та представниці видавництва "Хто це" на презентації книги. Фото: видавництво "Хто це"
У грудні 2025 року видавництво "Хто це" представило дебютний роман письменниці Ольги Сідоріної-Вілкінс Gimme Shelter. Це міська історія про дорослішання і пошуки себе, пам'ять і становлення особистості на тлі суспільних змін. "Це пісня нашого покоління", — описує книгу режисерка Анна Бурячкова, яка вже працює над екранізацією.
У цій статті ми досліджуємо теми, які авторка розкриває в жіночому урбаністичному романі, та розповідаємо, що варто про нього знати.
"Мені важливо, щоб ця книга була доречною", — каже Ольга Сідоріна-Вілкінс про перший досвід видання власного тексту. Вона багато розмірковує про відгук аудиторії й зізнається, що роль авторки приміряла на себе надзвичайно швидко. Свій дебютний роман Ольга написала за чотири з половиною місяці.
Gimme Shelter — книга про дорослішання жінки на тлі становлення країни, про рух до себе через стосунки, музику та побут постколоніального суспільства. Це не історія переродження, а історія присвоєння — тіла, бажань, голосу, пам'яті. Зустріч із живою жіночою свідомістю в середовищі, що заперечує її право бути.
Віра — головна героїня книги — аж ніяк не типова протагоністка. Жінка не поводиться за правилами й не тішить читачів ідеальними рішеннями. Вона бентежить, тривожить, дратує й змушує відчувати. Змушує осмислювати вчинки, на які ніколи не пішов би, і повертатися до тих, про які не знаєш, чи обрав би знову. Це персонажка, створена із сотень особистих історій, і лише власний досвід, переконана Ольга, допомагає працювати з таким матеріалом.
Думаю, завжди варто писати про те, що ти знаєш, або про те, що максимально близьке до тебе.
Дослідження просторів власної сексуальності — одна з провідних тем роману. Чому? Насамперед тому, що в нашій сексуальності виявляється не лише фізичне бажання, а й те, що ми не можемо сказати чи зробити. Емоції, які не завжди дозволяємо собі проживати. Другий вимір — злам патріархального устрою. На тлі тисяч текстів про чоловіків з їхнього ж погляду й про жінок із чоловічої перспективи сьогодні, врешті, постають твори про жінок від їхнього власного імені.
Я пишу про секс, адже тепер це можливо!
Осмислення стосунків між батьками й дітьми — ще один лейтмотив роману Gimme Shelter. Ольга працює з питанням вибору: якій родині віддамо перевагу ми самі й чи зможемо вчасно помітити схожість із власною? Авторка влучно підкреслює: "Історія з батьками ніколи не закінчується. Ти завжди з ними, а вони — з тобою".
Особистий досвід персонажки, немов намистини, Ольга нанизує на велику нитку пам'яті. Показати, що спогади втрачаються, було для письменниці надважливо. Адже вже зовсім скоро ми можемо зіткнутися з неминучим.
Ми можемо почати забувати те, що зараз видається неможливим забути.
У видавництві "Хто це" роман Gimme Shelter вподобали вже з другого розділу. Співзасновниця проєкту, а заразом і редакторка художніх текстів Ірина Виговська випадково побачила в сториз Ольги заклик до прочитання рукопису. І попри те, що з авторкою тоді ще не була знайома, подумала: точно мусить попросити текст.
"Ще на другому розділі я написала Олі, що ми хочемо видати книгу. Вона попросила дочитати до кінця: мовляв, можливо, ви передумаєте. Я дочитала — і тільки впевнилася у своєму рішенні".
Доленосною ця сториз стала не лише для комунікації Ольги з видавництвом "Хто це", а й для появи перших ідей майбутньої екранізації Gimme Shelter. На заклик переглянути текст відгукнулася режисерка Анна Бурячкова, відома за стрічкою "Назавжди-назавжди". Вона прочитала роман за два дні й одразу запропонувала зняти фільм, над яким жінки працюють разом. Анна жартує, що їхня співпраця "складається з величезної кількості збігів".
Перші примірники Gimme Shelter вже чекають тебе на полицях книгарень, а замовити книгу онлайн можна на сайті видавництва "Хто це".
Наостанок варто відзначити двох менш помітних, але від того не менш важливих героїв тексту — музику й Київ. На початку книги авторка розмістила плейлист, про що з усмішкою каже: "Я дуже люблю музику й, можливо, написала роман, щоб про це сказати".
Насправді ж Ольга визначає музику як маркер. Ми зустрічаємо нову людину й запитуємо, що вона слухає. Чи впливає це на її подальше сприйняття? Безумовно.
Місту відведено роль ностальгійну й частково формувальну. Адже кожен із нас змінюється — завдяки чи всупереч — місту, в якому живе, а досвід зазвичай асоціює з місцями в ньому.
Так, важливою точкою на мапі роману Gimme Shelter стає бар "Шалена мама", якому в тексті дали дещо іншу назву. Місце символічне для багатьох. Настільки, що у фільмі "бар доведеться перебудувати", — сміється Анна.
Осмислюючи текст, Ольга підкреслює цінність світогляду й шляху жінки, який їй вдалося показати. Авторка певна: Gimme Shelter відгукнеться тим, хто прагне пізнати себе й зрозуміти інших трохи краще.
Читай також: "Місячна ніч на Дніпрі" та пейзажі українського Криму: як імперія вкрала ідентичність Архипа Куїнджі
