Цікаві, але маловідомі українські фільми: радять кінознавці Довженко-Центру

Кадр із фільму "Наш чесний хліб". Фото надане пресслужбою Довженко-Центру

Які цікаві, але маловідомі українські фільми XX століття варто подивитися? Щоб відповісти на це запитання, ми звернулися до команди Національного центру Олександра Довженка.

"Наш чесний хліб" (1964)

• Режисери: Кіра Муратова та Олександр Муратов

Альона Пензій, кінознавиця, керівниця Кіноархіву:

Нетипова для Кіри Муратової колгоспна драма. Проте у фільмі вже закладені елементи, які надалі стануть важливими для режисерки: увага та співчуття до тварин, абсурдність життєвих ситуацій, любовні трикутники, дивні, але незабутні другорядні персонажі. Одну з таких ролей зіграла сама Кіра Муратова.

Також тут добре відчувається взаємозв'язок творчості режисерки з українським поетичним кіно та Олександром Довженком, зокрема й через виконавця головної ролі Дмитра Мілютенка, який за рік після цього зіграє у "Криниці для спраглих" Юрія Іллєнка.

"Квітка на камені" (1962)

• Режисери: Сергій Параджанов та Анатолій Слісаренко

Альона Пензій:

Раннє параджанівське кіно, про яке ні сам режисер, ні дослідники його творчості не любили згадувати. Та насправді цей дещо дивний фільм, знятий перед загальновизнаним шедевром "Тіні забутих предків", є незвичайною сумішшю соцреалізму та нуару. Це історія про кохання, працю та релігію.

Загадковості аурі картини додає й історія її створення. Спочатку над стрічкою працював режисер Анатолій Слісаренко, але під час знімання сталася трагедія: в пожежі загинула виконавиця головної ролі. Параджанову доручили завершити постановку, проте він практично повністю переписав сценарій. "Квітку на камені" цікаво дивитися в контексті еволюції творчості режисера та як нетиповий приклад соцреалістичного кіно.

"Оберіг" (1991)

• Режисер: Микола Рашеєв

Станіслав Битюцький, кінознавець, керівник науково-програмного відділу:

Унікальний приклад класного українського горору та кіно про злам епох. Водночас це екранізація чудового урбаністичного роману Володимира Дрозда "Самотній вовк". Твір досі маловідомий в Україні, але його, як на мене, можна ставити в один ряд із "Містом" Валер'яна Підмогильного.

"Цвітіння кульбаби" (1992)

• Режисер: Олександр Ігнатуша

Станіслав Битюцький:

Делікатне й чутливе кіно про українську ідентичність і трагічність нашої землі. Це була спроба вивести на екрані героя свого часу — бунтаря, який одночасно не вписується в систему та не може миритися з нею.

"Білі хмари" (1968)

• Режисер: Роллан Сергієнко

Вадим Макаров, кінознавець:

Похмура мандрівка спогадами й дитинством, яке минуло в катастрофічні для України 1930-ті й 1940-ві роки. Справді унікальний поетичний фільм про холодний степовий простір, наповнений привидами, трагедіями та невисловленістю. Парадоксально, але подекуди жахливі цензурні втручання під час створення навіть підсилили це кіно.

"Руда Фея" (1987)

• Режисер: Володимир Коваленко

Вадим Макаров:

Недитяча казка про болючі ініціації та розриви: з дитинством, селом, минулим і самим собою. Сюрреалістична феєрія про хлопчика та його ручну лосицю, яка мала стати невіддільною частиною українського кіноканону, але й досі відома в дуже вузьких колах.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter