2026 рік став найважчим для українського бізнесу: дослідження Gradus
Склад, знищений атакою РФ. Фото: пресслужба ДСНС Києва
Український бізнес зараз працює на межі своїх можливостей. Звичні підходи до планування та управління перестають працювати. Про це йдеться у дослідженні Gradus.
Більшість опитаних управлінців назвали 2026 рік найскладнішим періодом за весь час повномасштабної війни. Якщо на початку вторгнення головним шоком була невизначеність, то зараз бізнес чітко розуміє загрози, але стикається з виснаженням ресурсів і відсутністю простих рішень.
Однак попри зростання ризиків, українські компанії не заморожують розвиток, а змінюють підходи. Замість масштабних одноразових проєктів бізнес обирає поетапні інвестиції, розтягуючи реалізацію у часі.
Аналітики виділили чотири ключові моделі поведінки компаній:
- наступ — активне інвестування, вихід у нові сегменти та нарощування частки ринку;
- дві швидкості — підтримання операційної діяльності з одночасним розвитком перспективних напрямів;
- утримання позицій — фокус на збереженні команди, експертизи та своєї частки ринку;
- капсула —мінімізація втрат і відкладення розширення задля збереження баз.
Сценарне планування та підготовка до найгірших перебігів подій стали щоденною нормою. Операційні плани компанії переглядають щомісяця або щотижня.
У 2026 році критичними стали прицільні атаки ворога на логістичні центри, склади, енергетику та зв'язок. Це змусило бізнес відмовитися від принципів ефективності мирного часу:
- великі склади замінюють кількома локаціями, дублюють критичні функції та створюють резерви;
- компанії свідомо йдуть на додаткові витрати заради власних котелень, генераторів та автономного зв'язку.
Водночас головним обмеженням для зростання став кадровий дефіцит, який відчувається гостріше за брак капіталу. Ринок відчуває брак менеджерів середньої ланки, інженерів та кваліфікованих робітників. Вакансії не закриваються місяцями навіть за високого рівня зарплат.
Реагуючи на психологічне виснаження команд, бізнес активно інвестує у ментальну підтримку, внутрішнє навчання та надає більше автономії співробітникам.
Серед зовнішніх системних бар'єрів керівники виділяють відсутність чітких механізмів компенсації воєнних збитків, обмежене кредитування та непередбачуваність регуляторних рішень.
Дослідження зафіксувало конкретні рішення, які допомагають компаніям триматися на плаву:
- збереження виплат мобілізованим, психологічна підтримка, зменшення кількості підлеглих на одного менеджера для кращого контакту;
- децентралізація серверів і складів, релокація разом із командами, інвестиції у власну генерацію;
- вихід на міжнародні майданчики (де ключовою стає якість продукту, а не чек емпатії до України), робота з держзамовленнями.
Оцінюючи середньострокову перспективу, бізнес готується до двох основних сценаріїв: тривалої війни з відповідним скороченням економіки або її завершення, що відкриє вікно для масштабної відбудови. Українські компанії навчилися функціонувати без гарантій стабільності, покладаючись на власну гнучкість і збереження людей.
В основі аналітики — 30 глибинних інтерв'ю з власниками, CEO та керівниками середніх і великих компаній з різних галузей.
Нагадаємо, що близько 20% київських закладів громадського харчування опинилися під загрозою тимчасового або повного закриття в зимовий період. Причиною стали нові правила, які зобов'язують ресторани забезпечити наявність укриттів під час повітряної тривоги.
