Джамала про “Смак свободи”, альбом QIRIM і свою найбільшу мрію
Колаж: "ТиКиїв"
Пів року тому співачка Jamala презентувала свій альбом QIRIM ("Крим"), який сміливо можна назвати знаковим у дискографії виконавиці. Платівка принесла Джамалі перемогу на премії MUZVAR AWARDS у номінації "Музичний діджитал-спадок", а нещодавно QIRIM потрапив у лонгліст Шевченківської премії. Уже незабаром альбом побачить світ на вінілі та CD, а на екрани вийде фільм "Смак свободи", у якому з'явиться і Джамала. "ТиКиїв" ексклюзивно поспілкувався зі співачкою про те, чи готова вона знову сісти у суддівське крісло Євробачення, як слухають альбом QUIRIM у її рідному Криму, а також дізнався про те, якою бачить Джамала українську музичну індустрію майбутнього.
Про альбом QIRIM
QIRIM складається з 14 старовинних кримськотатарських народних пісень, що розповідають історію одного з корінних народів Криму. Я збирала композиції у різних куточках рідного Криму впродовж багатьох років. Кожен твір репрезентує певну місцевість півострова. До роботи над платівкою долучилися понад 80 симфонічних музикантів. У записі брали участь і народні кримськотатарські музиканти, які приїздили з Криму.
Це був тривалий і досить непростий процес. Створити цей альбом — моя давня мрія. Хто уважно стежить за моєю творчістю, помітив, що у кожному моєму синглі чи альбомі з'являється по одній кримськотатарській пісні. Ще з першого мого альбому For Every Heart, де є пісня Pengereden. Також є трек Unutmasan у другому альбомі, а у композиції "Шлях додому" є слова кримськотатарською: "Artıñnı Unutma". І, звичайно ж, "1944", що має кримськотатарський приспів, — продовження цієї історії.
Для мене було важливо не просто створити збірку народних пісень. Хотілося, щоб у записі були тільки автентичні інструменти без додавання продакшну. Тобто подарувати слухачам сучасний альбом, що існує поза часом, як пафосно це б не звучало.
Це більш ніж платівка — це музичний атлас, такий собі музичний музей. Тому що йдеться не просто про мелодії, а про унікальність аранжування, яке ми робили з композитором Артемом Рощенком. Не можу не відзначити вклад Сергія Круценка, з яким я працювала над цим альбомом. На жаль, він пішов із життя, і я не знаю нікого, хто б зміг записати такий оркестр. На початку повномасштабного вторгнення ми ледь не втратили альбом, адже всі записи зберігалися у Будинку звукозапису в Києві, а через постійні обстріли дістатися до них було непросто. Однак Сергію це вдалося. У січні цього року його не стало…
Спочатку я планувала назвати платівку "Планета Крим" чи "Острів "Крим". Насправді саме визначення "півострів" мене завжди дратувало. Звісно, географічно це півострів, але QIRIM — це про щось набагато глибше. Пісні, що зібрані для альбому, різноманітні: походять із Судака, Алушти, Ялти та, звісно, центрального Криму: Сімферополя, Керчі, Джанкою, тобто степного Криму. Тож це унікальна історія про Крим кримськотатарською мовою, про що свідчить вже назва платівки.
Про те, як слухають альбом у Криму
Кримчани розповідають мені, що слухають через VPN, причому слухають багато людей. Але, на жаль, коли публікують десь в інстаграмі, їхні рілзи або тіктоки блокують.
Яка твоя найулюбленіша пісня нового альбому?
Можу сказати, що це всі пісні QIRIM. Я цей альбом і збирала, і писала, і монтувала на всіх етапах, але він мені не набридає, я щоразу по-новому відкриваю його для себе.
Що нового ти дізналася про свій народ, коли створювала альбом?
Дякую за це запитання. Під час роботи над платівкою для мене відкривалося нове про наш народ і власне про мене, і це було так, наче я щодня зростала. Я ще з дитинства мала багато різної інформації, але саме у цей період дізналася дуже багато цікавого! Всі пісні так чи інакше об'єднує характер, головне у якому — вірність, гідність, самовідданість, і це моє головне відкриття. Саме ці риси визначають менталітет мого народу, вони є у словах з будь-якого регіону Криму — зі степу чи з моря. Вони відображені у кожній пісні.
Про перемогу на MUZVAR AWARDS 2023
Пригадую, як записувався альбом (QIRIM. — Прим. ред.), як він випускався у непрості часи, тому ми не розраховували на будь-які музичні премії, бо це дійсно не найголовніше. Головне, що це нарешті відбулося: і запис, і реліз альбому, дуже важливого у такі складні часи. Здавалося б, культура наразі не на часі, але вже за майже 10 років війни ми розуміємо: суспільство не може чекати, коли настане саме той сприятливий час. Ми маємо вкладатися у майбутнє наше і наших дітей. І що витонченіше ми зможемо розповісти нашу історію через музику, то більше здобудемо у майбутньому. Для мене найцінніше — схвальні відгуки колег і пересічних людей, що надходять мені щодня. І те, що мій альбом узяли в ротацію світові радіостанції. Я вдячна MUZVAR за премію і дуже щаслива.
Якщо чесно, спочатку я абсолютно не очікувала на перемогу, адже розуміла, що номінація "Музичний діджитал-спадок" дуже різноманітна, адже серед претендентів — і спадщина Володимира Івасюка, і творчість РуханкоМена.
Про пісню "Верше, мій верше"
Саме після цієї композиції на музичному фестивалі у Юрмалі багато хто дізнався про мене як про співачку Джамалу. Це моя інтерпретація, що вже стала своєрідною класикою. Так склалося, що дотепер версії пісні 2009 року "Верше, мій верше" не було на жодному з музичних стримінгів. Тож фанати просто не мали змоги почути цю роботу. Крім того, мені дуже не хотілося, щоб цей контент дістався ворожим акаунтам, на яких і розміщено конкурсне відео. Адже наше має бути нашим!
Невипадково й те, що я заспівала "Верше, мій верше" на біс під час презентації альбому QIRIM 5 травня у столичній Національній опері. Мені дуже хотілося показати єдність і спорідненість кримськотатарських і українських мелодій у змісті, у побудові народної пісні. Це абсолютно унікальна симфонічна версія. На жаль, поки ще саме така версія пісні "Верше, мій верше" не записана, але її можна прослухати на моєму YouTube-каналі та на каналі "Суспільного" наживо.
Про найближчі концерти
Найближчі виступи відбудуться за кордоном: у Парижі, Вашингтоні та в Австралії. Це будуть благодійні концерти, під час яких виставлятимуть лоти за гроші, а також підійматимуть суспільно важливі теми. А я через свої пісні намагатимуся розкривати красу нашої культури та розповідати про наш біль. Ми живемо в часи, коли благодійність і творчість стали одним цілим.
Про майбутнє української музичної індустрії
Коли ми слухаємо іспанську, французьку, італійську музику, то сприймаємо її як щось особливе: чи то французький шансон з унікальним шармом, чи то ніжні італійські композиції, чи то латиноамериканські ритми. Не кажучи вже про американський джаз чи британську електронну музику, що здобули своє стабільне "місце під сонцем".
Окрім Перемоги, я мрію про те, щоб Україна з'явилася на світовій музичній мапі.
Україна ще зовсім молода, тож ми можемо рухатися так, як хочемо. І я бажаю, щоб ми демонстрували на світовому музичному олімпі суперпрофесіоналізм. А я й надалі представлятиму свою країну.
Знаєте, як приємно було, коли Боно запросив мене нагороджувати U2!.. Цей ірландський гурт здобув абсолютну славу в Америці. Саме я вручала їм нагороду за внесок в американську музичну індустрію. А наприкінці ще й заспівала їхню пісню Walk on. Це також важливі кроки для нашої ідентифікації на світовій музичній мапі.
Я не хочу, щоб ми відчували "меншовартість". Щоб нас плутали з росіянами та стирали грань між нашими культурами.
Ми маємо заграти яскравими фарбами. Мрію про те, щоб наші пісні були на світових радіостанціях. Випуск альбому QIRIM — це продовження моєї мрії. Щоб усі пізнавали різну Україну. І саме зараз нам потрібно показувати свою багатокультурність, багатонаціональність, багаторелігійність — наше різноманіття та толерантність.
Про внутрішню трансформацію за час війни
Ми намагаємося рухатися вперед, жити кожним днем. Звісно, щодня сумуємо і кожен по-своєму. Якби не музика і діти, не знаю, що було б зі мною. Це мій порятунок. Діти лікують. Ти не можеш перед ними плакати, хоча часто хочеться. Коли я повертаюся з Києва на тиждень до Варшави, мій п'ятирічний син запитує, чи не розбомбили його дитячу кімнату… І це дуже важко чути.
З чим у тебе асоціюється Крим?
Крим асоціюється у мене перш за все з родиною: мама, тато, дідусі, бабусі, багато родичів, якісь смачні страви, море, його дивовижний запах. Крим — це місце сили… Чому люди зараз взагалі так мало цікавляться всім, окрім тіктока? Чому ми самі так мало знаємо про Україну і Крим? Бо роками насаджувалася пропаганда, внаслідок чого маємо колоніальність, в якій, приміром, 150 вулиць Пушкіна, і жодної — Станковича. Нам точно є над чим працювати.
Чи готова ти сісти в суддівське крісло Національного відбору на Євробачення-2024?
Класно, що зараз люди можуть самостійно обирати суддів у "Дії". Якщо народ проголосує за мене, то піду у судді.
Кого з молодих українських виконавців ти зараз слухаєш?
Це YUVI, KOLA, гурт "Тонка", а ще Ярема, Sofia Shanti, Tember Blanche, KRUTЬ, FIЇNKA.
Як би ти пояснила явища шароварщини/байрактарщини?
Важке запитання. Музика примітивізму дійсно завжди матиме більшу популярність. Так вже склалося. Це "швидкий хліб", і я нікого не маю права за це засуджувати.
Про мистецтво, якого бракує
Мені хочеться, щоб наше кіно розвивалося. На мою думку, нам бракує потужних стрічок, книг і пісень про нашу історію, самобутність. Ми зараз ще на шляху самопізнання, і нам потрібно розповідати про себе й іншим — сучасною, класною, привабливою мовою. Уже зараз у нас є хороші фільми — приміром, "Довбуш". Також 1 листопада на Netflix вийшов серіал "Перші дні" (про початок повномасштабного вторгнення. — Прим. ред.). А вже у 2024 році у прокаті з'явиться гастрономічна історія "Смак свободи", де я навіть зіграла роль себе.
Про переклад російськомовних пісень
Так, у мене є кілька російськомовних пісень — "Иные" та "Обещание". Мене дуже часто запитують, чи стану я їх перекладати. Ні, адже вважаю, що це частина історії. Інша річ, якщо артист раніше створював тільки російськомовний матеріал, і йому все це доведеться перекладати українською. Я не дуже переймаюся з цього приводу, адже писала українською, коли це ще не було мейнстримом.
Чи хотіла б ти написати пісню про Київ?
Звісно, немає жодної пісні, що перевершила б успіх "Як тебе не любити, Києве мій". Бо це шедевр. Я б дуже хотіла написати трек про Київ. Для мене столиця — це історія про моє кохання, бо саме тут 8 років тому я зустріла свого чоловіка, і про народження дітей, бо я народила тут двох синів. Про всі мої здобутки, адже все це було саме у Києві. Як тебе не любити, Києве мій!..
