Психологиня Марина Діденко: "Гумор необхідний під час війни"

Фото: колаж "ТиКиїв"

Якщо винести на обговорення в соцмережах питання "Чи можна під час війни сміятися, жартувати чи відвідувати гумористичні заходи?" — море дискусії далеко вийде з берегів. А як цю тему пояснює психологія?

Нещодавно я попросила своїх підписників в Instagram назвати п’ять асоціацій до слова "війна". Найчастіше звучало: втрата, смерть, біль, кров, страх.  Траплялися і не зовсім очевидні — сенс життя, новий початок, розлучення, балет, трансформація. А одна людина написала: "Коли вони вже повиздихають? За***ло. Наче п’ять". Цей жарт змусив мене усміхнутися та задуматися, наскільки тісно сміх і гумор вплелися у нашу воєнну реальність. 

Як психологиня я можу сказати, що гумор необхідний під час війни, адже це захисний механізм психіки, який допомагає адаптуватися до змін, долати стрес, знижувати емоційну напругу та є ознакою психічно здорової особистості. Саме тому ми жартуємо про Щекавицю, акулу чи костюм, створюємо меми й сміємося, навіть коли новини вражають абсурдністю та несправедливістю. Пам’ятаєш, як у Лесі Українки: "Щоб не плакать, я сміялась…"?

У воєнних реаліях гумор перестає бути лише розвагою. Він стає інструментом для задоволення базових потреб: збереження психічної рівноваги, соціального об'єднання та ресурсу для адаптації. Коли людина переживає сильний стрес або страх, ці емоції можуть здаватися некерованими. Однак якщо ситуацію висміяти, вона стає менш загрозливою. 

У кризових ситуаціях гумор виконує вкрай важливі функції, такі як:

• емоційна регуляція: знижує рівень тривоги, допомагає впоратися з негативними емоціями;
• соціальна підтримка: спільний сміх створює відчуття єдності та взаєморозуміння всередині спільноти;
• адаптація: допомагає змінити сприйняття подій і зменшити їхню травматичність.

Сміх — це терапія. Він знижує викид гормонів стресу — кортизолу та адреналіну — і посилює вироблення ендорфіну та серотоніну, які відповідають за послаблення больових відчуттів та покращення настрою. Коли ти смієшся або хоча б усміхаєшся, посилюється приплив крові до мозку, він отримує більше кисню, що позитивно впливає на емоційний стан. Сміх допомагає зняти м’язове напруження у тілі, адже рухаються плечі, вібрує діафрагма, розслабляються м’язи спини, шиї та обличчя. Він виникає рефлекторно. Ми не вирішуємо, коли сміятися, наш мозок робить це сам, природно та спонтанно.

Сміх — це елемент єдності. Це соціальна емоція, яка зближує і допомагає встановити зв’язки. Тому, коли ми продукуємо жарти, що віддзеркалюють нашу важку реальність, то формуємо у такий спосіб міцні стосунки між всіма українцями й навіть світом.

Сміх — це зброя! Жарти допомагають нам висловлювати зневагу до спільного ворога, підіймати моральний дух та наближати перемогу. До речі, коли ти смієшся від душі, твій організм здатен відновлюватися та перезавантажуватися, як після фітнесу. Тому якщо у тебе немає змоги піти у спортзал, заряди себе порцією якісного гумору чи сатири.

• Розпочинай свій ранок з усмішки. Навіть якщо настрій поганий, спробуй розтягнути м’язи обличчя в усмішку декілька разів, повправлятися в гримасах чи почитати анекдоти. Є техніка сміхотерапії: почни сміятися штучно — за 30 секунд мозок сприйме це як справжній сміх і ввімкне процеси розслаблення.
• Смійся в компанії. Гумор найкраще працює, коли ним діляться. Переглядай смішні відео разом із друзями, розповідайте один одному веселі історії, це підсилює ефект полегшення.
• Дивися комедії. Так-так, саме комедії зараз на часі, адже вони мають анестезійну дію.
• Слухай гумористичні подкасти. Це може бути фон під час виконання якихось рутинних справ. На додачу варто підписатися не тільки на новинні канали, але й на гумористично-сатиричні.
• Веди "смішний щоденник": записуй кумедні випадки з життя у нотатник телефону або ж ділися в соціальних мережах.

Гумор у важкі часи — це рятувальний жилет, який обов’язково треба одягнути, щоб жити далі, боротися та перемагати. Дозволяй собі сміятися, бо це не забаганка, а необхідність тримати основу — особливо коли важко!

Висловлені в авторських колонках думки можуть не збігатися з думкою редакційної колегії й не покладають на неї ніяких зобов'язань. 

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter