Музикант і зірка TikTok MONROTE: "Головним конкурентом творців зараз стає штучний інтелект"

Фото: колаж "ТиКиїв"

24-річний Олексій Бовсуновський випускає пісні та створює ШІ-мешапи під ніком MONROTE. Його зусиллями українською "заспівали" гурти Queen і Rammstein, ба навіть Юлія Тимошенко. Відео MONROTE сумарно зібрали 12 млн переглядів у YouTube та 40 млн — у TikTok! Ми поговорили з Олексієм про те, як поєднати у творчості власний креатив та штучний інтелект.

Олексію, звідки ти? Коли й чому переїхав до Києва?

Я родом із невеличкого села Бовсуни, що в Житомирській області. Там, серед природи Полісся, я й провів дитинство. Пізніше, з огляду на стосунки батьків, мене "потаскало" багатьма містами. Я встиг пожити у Луцьку, Львові, Житомирі... Але зрештою вирішив, що хочу жити в епіцентрі можливостей і розвитку — в Києві. Я вступив на факультет інформатики та обчислювальної техніки в КПІ та переїхав.

Усі мої знайомі, певно, втомилися слухати, як я люблю Київ. Для мене це місто — немов живий організм; друг, який скрутної миті не відштовхне, а вислухає й огорне своєю величчю. Я постійно черпаю натхнення з Києва: люблю прогулюватися з Театральної через Володимирську гірку вниз до Поштової, а далі набережною на Оболонь. Або ж беру велосипед і їду Північним мостом кудись на Воскресенку, потім — на Дарницю, а повертаюся Південним мостом.

Як і чому ти пов'язав життя з музикою? 

Я не маю музичної освіти. До 13 років не слухав музику і не любив її взагалі. Але якось натрапив на кліп Rammstein — Ich Will. І так мені припала до душі їхня потужна енергія, що я прослухав усю дискографію гурту запійно. 

Я маю звичку: якщо мені до вподоби певний вид творчості, хочеться зробити від себе щось схоже. Тож після ознайомлення з Rammstein я трохи розібрався в редакторі FL Studio та німецькій лексиці, записав дві пісні німецькою мовою та приніс у школу показати однокласникам. Вони з мене посміялися, бо вийшло трохи безглуздо — але відтоді так і повелося, що я займаюся музикою.

У 17 років, під час проживання в Житомирі, я зібрав власний поп-рок-гурт. У нашому репертуарі були здебільшого сатиричні треки, зокрема пісня про місцевий район Житомира "Я живу на Польовій". Я зняв на неї кліп з ухилом на локальну житомирську аудиторію з Facebook — то була чи не перша моя спроба просуватися у соцмережах. Але згодом гурт розпався, а я поїхав із Житомира.

Яке твоє відео "залетіло" в TikTok першим? Як це відбулося?

Наприкінці 2023 року я пообіцяв собі щодня записувати гітарні кавери у ТікТок. Творив суто за принципом "якщо ти прагнеш чогось досягти — просто роби це, й рано чи пізно це дасть плоди". Як не дивно, це спрацювало: деякі мої кавери — We fell in love in October, "Вулиця Сталеварів" — "залітали" у ТікТок час від часу. Втім, найбільшою винагородою став успіх іншого формату, з яким я працюю й понині.

Свій перший мешап із Псом Патроном я виклав лише задля того, щоб трохи нагнати трафіку на реліз власної пісні "Забудь у мене свої речі". На той момент не було навіть самого тренду про Пса Патрона — він почне набирати оберти через тиждень. Тож коли моє відео раптом отримало шалений фідбек, а люди почали просити ще мешапів — я був приголомшений. У мене виникла купа нових ідей, і врешті мешапи переросли в повноцінну роботу з мемами різного формату.

Нині ти створюєш мешапи за "участі" Тілля Ліндеманна, Фредді Мерк'юрі та інших. Як народжуються ідея, текст, "голоси виконавців", монтаж?

Ідеї треків з'являються спонтанно: цієї миті я можу їхати у транспорті, працювати чи готувати їсти. Також регулярно стежу за сучасними трендами, зокрема в ТікТок, щоби постійно тримати себе в цій "мемній бульбашці". І, звісно ж, мені має подобатися тема, за яку я беруся — інакше трек вийде сухий та нецікавий.

Мінусовки до пісень я найчастіше використовую оригінальні — лише зрідка пишу чи дописую власноруч. Цьому є кілька поважних причин.

1. Оскільки я здебільшого використовую матеріали без дозволу виконавців, мені важливо, щоб YouTube Content ID розпізнав їхні композиції та доходи з монетизації, а всі роялті отримав оригінальний автор.
2. Багато цифрових дистрибуторів, як-от Distrokid, мають слабку модерацію того, що через них випускається на музичні платформи. Як наслідок, у Spotify та інших медіахолдерах є купа нелегальних реміксів. Простіше кажучи, мої мешапи може вкрасти будь-хто, щоб "залити" їх на платформи та мати нечесний прибуток. Тому я радше використаю оригінальний мінус: так нижчий шанс, що дистрибутор пропустить композицію.

Голоси виконавців я відтворюю заздалегідь на основі записів їхніх розмов та співу за допомогою технології RVC.

Та все ж нині для реалістичного голосу одного ШІ недостатньо, тому я ще вивчаю особливості артикуляції того чи іншого персонажа. А потім намагаюся якомога точніше це відтворити, певною мірою спародіювати під час запису вокалу.

Монтажем займаюся у наборі Adobe: Premiere + After Effects + Photoshop. Іноді використовую CapCut. Хоч відео у мене нетривалі, монтаж усе одно традиційно забирає найбільше часу. До того ж я завжди прагну максимально розширити монтажем ідею, яку заклав у текст композиції.

За якими критеріями ти підбираєш пісні та осіб, на основі яких робиш мешапи?

Усі задіяні в моїй творчості мем-персоналії я або дуже люблю, або добре знаю. Та ж Юлія Тимошенко — це, як не крути, вельми колоритний персонаж із багатим бекґраундом — одні зошити з "Тигрюлею" на мотоциклі чого варті! (Усміхається.) Не менш відома і її своєрідна "леҐендарна" вимова. На основі "зубажиння" Тимошенко та Bad Romance Леді Гаги й народився мій найпопулярніший мешап.

Але я не завжди женуся за трендами й мемами. У моїх треках можна простежити й щось вічне: рок-класику XX сторіччя, українську народну творчість, українську класичну естраду... І куди ж без Rammstein: я взагалі був приємно здивований, скільки українців фанатіють від цього гурту.

Ти випускаєш і власні пісні, де співаєш своїм голосом. У майбутньому плануєш зосередитися на них — чи все ж на ШІ-треках?

Випускати власні пісні — це й була початкова мета, а кавери та ремікси я збирався використовувати як інструмент для просування та надбання трафіку. Але запити аудиторії розпорядилися інакше. Останнім часом я став надто самокритичним, тому пишу багато пісень в стіл. Навіть зʼявився страх випускати щось, що завідомо не буде цікавим аудиторії, бо це не те, до чого вони звикли. Та я все ж прагну повернути власну творчість на рейки — ось днями випустив трек "Східний вітер".

Як ти ставишся до штучного інтелекту в музиці й поза нею?

Загалом добре. В музиці — не дуже позитивно. На факультеті інформатики та обчислювальної техніки я вивчав усе, що повʼязано із машинним навчанням (МН). І дійшов висновку, що ми стоїмо на порозі великих змін у всіх трудових сферах. Ця технологія майже універсальна і має змогу відтворити будь-які людські навички. Це породить більшу продуктивність — але, з іншого боку, забере у багатьох роботу.

Я все частіше чую в ТРЦ пісні, написані нейромережею — одразу їх розрізняю, і це не дуже приємно. Річ у тім, що бази штучного інтелекту щодня поповнюються новими й старими хітами. Поволі ШІ стає головним конкурентом творців, адже банально пише більш привабливі треки на основі баз даних. Ми навіть можемо наблизитися до теорії "мертвого інтернету": ринок буде настільки перенасичений музикою, яку компʼютер може писати постійно, що будь-хто охочий зробити це вручну матиме справу із кратно більшою конкуренцією, ніж зараз.

Утім, бити на сполох рано: "повстання машин" ринку поки не загрожує — сьогодні він потерпає радше від браку автентичності. Я сподіваюся, що в майбутньому будуть ухвалені закони, які регулюватимуть використання ШІ. А машинне навчання стане лише супутником для творців, а не основою всього.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter