Олександра Рубан: "Навіть під час війни українці створюють анімацію!"
Фото: колаж: "ТиКиїв"
У вересні на каналі MEGOGO та YouTube-каналі Patron The Dog стартував новий мультсеріал "На краю Світів". Він розповідає про родину, яка приїжджає на канікули в старий дім у Запорізькій області й зустрічає там міфічних істот. Ми поговорили з режисеркою мультфільму Олександрою Рубан про тренди світової та української анімації й не тільки…
Олександра Рубан розпочала свою кар’єру в анімації завдяки проєкту "Ескімоска. Пригоди в Арктиці", де була сценаристкою та другою режисеркою третього й четвертого сезонів. Згодом Олександра почала працювати над анімаційним 3D-фільмом "Мавка. Лісова пісня" та мультсеріалом "Пес Патрон".
Олександро, ти вже маєш досвід роботи над "Мавкою" — одним із найкасовіших українських анімаційних фільмів. Як цей досвід вплинув на підхід до створення "На краю Світів"?
По-перше, працювати на такому великому масштабному виробництві — відповідально, складно, але водночас цікаво. "Мавка" навчила мене довіряти людям та бути відвертою. Якщо хтось із колег висловлює сумніви чи застереження, важливо це обговорити й створити атмосферу, де кожен може відкрито поділитися своєю думкою. Довіру треба вибудовувати. По-друге, я зрозуміла важливість правильної виробничої послідовності. Як і в будь-якому складному процесі, не можна "перескакувати" етапи, адже це може призвести до катастрофи. Перед початком роботи потрібно налагодити виробничий процес всередині команди, проговорити завдання, технічну підтримку, створити спільні чати, провести наради й дослухатись одне до одного. Адже половина успіху якісного продукту залежить від злагодженого виробництва і послідовного процесу. Анімація — це марафон, довгий і вимогливий забіг, який потребує серйозної підготовки.
В основі анімаційного серіалу "На краю Світів" — історія сімʼї Коваленків (тата Тараса і його дітей Лева, Фасі й Тасі). Вони отримали в спадщину дивний будинок, який щоночі перетворюється на готель для міфічних істот. Звичайні канікули сім’ї несподівано переростають у пригоди. В мультику використали українську міфологію та фольклор.
Як виникла ідея створити анімаційний серіал "На краю Світів"? Хто його цільова аудиторія?
Ідея створення анімаційного серіалу "На краю Світів" виникла кілька років тому, коли ми працювали на одному великому проєкті з артдиректоркою мультфільму Олею Петренко. Після виснажливого періоду вирішили трохи відпочити, іноді зустрічалися за чашкою кави чи чаю й розмірковували над тим, що б хотіли створити у майбутньому. Одного разу в нас з'явилася ідея створити історію про родину, яка отримала дивний будинок у спадок. Така концепція не нова, як і сценарний хід, коли хтось успадковує щось загадкове, але ми фантазували про те, куди б самі хотіли потрапити. Так і зʼявився на світ будинок-готель і вся історія родини Коваленків. Цей казковий світ трохи про нас, про дитинство дорослих і про всіх, хто проживає своє дитинство зараз.
Мені дуже б хотілося, щоб наш мультсеріал дивилися родинами, але зараз наша основна аудиторія — діти 8-11 років. Хоча у "На краю Світів" немає романтичної лінії, дорослі, зокрема глядачі віком 35+, також знайшли в мульті щось особливе, про що пишуть нам у коментарях. Хочеться, щоб анімацію не сприймали як щось виключно дитяче.
Як вплинула культура й традиції України на створення "На краю Світів"?
Всі елементи серіалу ми з Олею створювали, надихаючись нашою культурою. У дизайні будинку-готелю відображені елементи української спадщини — геометричні форми та символи, серед яких є, наприклад, різдвяний павук, вплетений у декоративні візерунки. Архітектура будівлі символізує легендарний стародавній дуб у Запоріжжі — ми використали його форму як референс. Також показали лемпики — традиційні українські кахлі, якими обкладена головна частина будинку-готелю, піч. Традиційно лемпики мають зелений колір, тому наша піч також зелена. Жива плиточка, що рухається у серіалі поряд із піччю-лемпиком, — це теж певне переосмислення спадщини.
Ми з Олею обожнюємо кераміку й зберігаємо багато знахідок, відшукаємо нові-старі вироби, даруємо одна одній, адже це памʼятки гончарного мистецтва, яке ми теж показали у мультику. Будинок-готель — це вигадане, казкове місце, де ми мріємо мешкати, тому й інтегрували у нього багато стародавнього та додали сучасного. Вийшов своєрідний мікс, натхненний української культурою.
Хто створював айдентику та стиль мультсеріалу?
Айдентику мультфільму та наших персонажів намалювала Ольга Петренко. Мені все одразу дуже сподобалося. Спочатку створили перші два варіанти дизайну головних героїв і миттєво затвердили другу версію, бо вже чітко бачили наші референси, тож намагалися не змінювати ідею.
Наша творча команда — 50 осіб з урахуванням продюсерів, режисерів, композиторів, сценаристів, дизайнерів, акторів дубляжу, технічного персоналу. Дії кожного складаються в певну магію, а результат вже зʼявляється на екрані. Також у нас ще є команда наших партнерів USAID, які допомогли втілити у життя історії "На краю Світів".
У сюжеті ти вирішила звернутися до часів наших предків і теми магії. А сама ти віриш у магію?
Вірю в побутову магію — ті невидимі сили, які ми вкладаємо у свою щоденну рутину. Все, що робить людина, — це вже магія, наприклад, вирощування рослин, адже це означає створення прекрасного. Але так само руками можна зруйнувати, тому побутова магія має і світлий, і темний бік. Вірю у добро, підтримку, світло, в силу слова, що може надихнути й підтримати. Або ж навпаки — поранити, залишивши слід на все життя. Я також вірю у збіги та в те, що у світі є певні правила добра і зла. Можливо, справжня магія існує десь поруч, адже в реальному світі справедливість панує не завжди. Мені хочеться, щоб у вигаданих світах вона була, адже це дає надію на те, що буде баланс добра і зла, навіть якщо це лише казка.
Якщо наші нащадки подивляться цей серіал, приміром, за 50 років, що вони подумають про Україну?
"Неймовірно, навіть під час війни українці створювали анімацію!" Гадаю, їх вразить те, що ми не забували про дітей навіть у складні часи, вірили у дива. Було б чудово, якби у них з'явилося бажання на власні очі побачити той будинок-готель. Або ж якби вони з гордістю згадували наш мультфільм як частину свого дитинства й показували його своїм дітям.
Цей серіал може стати розрадою і нагадуванням про те, як важливо мати місце втечі від реальності. Ми не торкаємося у ньому теми війни, бо діти й так бачать її в укриттях та коридорах. Про це у нас є серіал "Пес Патрон", де розповідається, як поводитися з вибухонебезпечними предметами. "На краю Світів" — це про магічний простір, куди хочеться повертатися, про чудернацьких персонажів, які можуть стати розрадою. Цей світ — наш спосіб подарувати дітям надію, створити для них хоча б уявне безпечне місце, що допоможе пережити непросте сьогодення.
Чи встигає українська анімація за світовими трендами? Що її відрізняє?
Поки що не встигає. Потрібні нові технології, достатня кількість анімаційних студій, виробнича потужність, щоб випускати матеріал у різних стилістиках та для різної вікової категорії. Також треба виходити на закордонний ринок і ставати його частиною, аби всі побачили, що українська анімація може бути класною! На жаль, настільки впізнаваних у світі наших робіт ще немає, так само як і виробничих умов, які мають індустрії гігантів Pixar, Disney, Sony Pictures або Illumination.
Більшість українських анімаційних проєктів наразі виникають у контексті загальної кінематографії, а не як окрема галузь. Якщо порахувати всі анімовані роботи різних країн світу (мультфільми, фільми, серіали) й порівняти з тим, скільки робимо ми, то статистика не на нашу користь.
Від світової українську анімацію відрізняє майже все: брак фінансування, відсутність розвиненого внутрішнього ринку, нестача споживання, розмаїття, недостатня кількість професійних студій. Ми не маємо можливості випускати анімаційні серіали або фільми, які могли б окупитися тільки у власній країні виробника, а особливо якщо немає доступу до дистрибуції за кордоном.
Чи можна зараз створити щось інноваційне в анімації? Чи ставите ви перед собою і командою амбітні цілі?
Найамбітніша ціль у наш час — вижити. (Усміхається.) Я хочу просувати українську анімацію й надалі, щоб вона вирвалася на європейський ринок і була дуже популярною за кордоном. Хочу, щоб глядачам подобався наш український контент. Завдяки популяризації матеріалу та зацікавленості ринку ми б могли отримувати фінансовий прибуток від української анімації. Адже бізнес-модель має працювати. Не можемо заробляти гроші в Україні, щоб покривати власні витрати й отримувати прибутки, — значить, маємо дорослішати, навчатися, швидко розвиватися, набувати досвіду і ділитися ним, щоб створити популярний продукт, який приноситиме гроші. Звісно, нині в індустрії складна ситуація, бо в країні триває війна, а це дуже впливає на розвиток та сталість культурних продуктів. Але важливо й надалі створювати цікаві історії!
