YARIMA: "Із The Hardkiss ми не зійшлися характерами: тепер я можу презентувати себе так, як хочу"
Фото: пресслужба YARIMA
25 квітня 22-річна українська RnB-співачка YARIMA (Марія Коваленко) дасть свій перший сольний концерт в Origin Stage. Напередодні події ми поспілкувалися з Марією про співпрацю з The Hardkiss та шлях молодої артистки до своєї аудиторії та мрії.
Маріє, як ти зрозуміла, що хочеш бути артисткою?
Я досі шукаю себе як артистка, але вже бачу, що в основі моїх стосунків зі слухачами лежить чутливість до відвертого. Бути артисткою — велика відповідальність перед собою та аудиторією. Я усвідомлювала це з самого початку, але бажання розповісти про свій внутрішній світ сильніше за якісь страхи. Довгий час я не прагнула великих сцен чи визнання. У 18 років мені просто хотілося, щоб моя музика лунала не лише в моїй квартирі. Я мріяла, щоб моя творчість могла підтримати когось, кому потрібне дружнє плече. Мені завжди було важливо, щоб світ пізнав мене так само глибоко, як я його. У мене був запит на щирість — і я закрила його своєю музикою.
В одному з інтерв'ю ти зізналася, що маєш страх публічних виступів. Як тобі вдалося його перебороти?
Він досі є, навіть якщо я здаюся рішучою дівчиною. Основною причиною моєї тривоги є те, що я досі не можу повірити, що цікава, важлива й потрібна комусь — як людина, як артистка. Я намагаюся з цим боротися. Часом виходить, часом ні, і це боляче. Але в мене є лайфхаки боротьби з невпевненістю. Перше — припиняю засуджувати себе. Я чую цей внутрішній голос критика і точно знаю, чий він. Тому змінюю його на свій — лагідний, розуміючий, підтримувальний. Друге — нагадую собі, що моя сила і краса в моїй справжності. Я перестаю намагатися бути кращою, ніж є, бо вже самодостатня така, яка я є.
У квітні ти даєш свій перший сольний концерт у столичному ORIGIN STAGE. Чим дивуватимеш слухачів?
Я хочу створити атмосферу магії. Це буде не просто виступ, а подорож через різні стани й настрої. Я поведу слухачів у світ моєї музики. Зі мною гратимуть одні з найкращих музикантів столиці. Ми підготували масштабну програму, зокрема й хореографічні номери, які підсилюватимуть настрій. Але найбільше я чекаю зустрічі з людьми, які роблять мою музику особливою, адже аудиторія відкриє мене по-новому. Це буде особливий вечір!
Твоя кар'єра почалася під продюсуванням гурту The Hardkiss, але згодом ваші шляхи розійшлися. Що стало причиною цього розриву?
Це був збіг багатьох факторів: я була дуже юною й закритою. Мені важко давалася співпраця, бо я почувалася вразливою через відсутність чіткого розуміння свого шляху. Було мало досвіду та підтримки, якої я потребувала. Ми не зійшлися характерами, баченням моєї музики, образу, творчого напряму…
Я намагалася переконати себе, що це на краще. Довіряла досвіду команди, але насправді цей досвід мені не резонував. Я себе обманювала. Завершивши співпрацю, відчула полегшення, бо зрозуміла, що зможу презентувати себе так, як хочу саме я.
Зараз ти працюєш сама, без продюсера?
Я незалежна артистка й рухаюся зі своїми людьми у своєму напрямку — з лейблом varta. Я ніколи не була командним гравцем. З одного боку, це складно, з іншого — легше для мене, бо зобов’язання обрізають крила. Я ціную свободу вибору й відсутність обмежень. Звісно, великі лейбли дають змогу швидше просунутися в кар'єрі, але швидше не означає якісніше. Навіть без підтримки індустрійних гігантів я не відчуваю себе аутсайдеркою й доводжу, що незалежна артистка теж може задавати високу планку.
Ти вже закріпила за собою статус RnB-артистки. Кого з українських музикантів вважаєш своїми конкурентами?
Не хочу здатися самовпевненою, але я не думаю про конкурентів. Є артисти, у яких я вчуся, і є ті, хто вчиться у мене.
Зараз у всіх українських музикантів однаково нестабільні позиції — ми буквально боремося за увагу слухача. Це непросто, і я бачу, як багато талановитих артистів сходять з дистанції. Тому я вболіваю за кожного, хто щиро любить музику, яку створює, підтверджує свою майстерність і рухається вперед. Конкурувати будемо тоді, коли всі станемо міцнішими.
В одному з інтерв'ю ти розповідала, що мрієш про фіт з Jamala. Чи знайомі ви особисто?
Ми знайомі. І я досі здивована, що перший наш контакт відбувся з ініціативи самої Джа. Було несподівано дізнатися, що вона знає, хто я, і що я створюю. Це сталося тоді, коли я працювала на великому київському івенті, продаючи одяг за стійкою. Вона розштовхала натовп зі словами: "Зачекайте, мені треба обійняти цю дівчину і сказати, яка вона крута". Це круто, отримати увагу такої знакової артистки. Для мене Джамала — велике натхнення і приклад. Саме тому я вже зверталася до неї з пропозицією співпраці. І я впевнена, що ми ще повернемося до цього питання, створивши для нашої музичної скарбнички якусь дуже важливу пісню.
Хто з українських артистів є у твоєму плейлисті?
Я дуже вибаглива у виборі української музики. Бо я прискіпливо ставлюся до кожного релізу, який створюю сама. Того ж очікую і від колег. Наразі у моєму плейлисті Figurat, Hyphen Dash, Тонка, Рома Майк.
Багато твоїх пісень торкаються теми кохання та стосунків. Це не завжди легкі історії. Ти співаєш про власний досвід чи про вигаданих ліричних героїв?
По-різному. Іноді це справді особисте, іноді — гіперболізований варіант пережитого. Простіше кажучи, це щось про мене, але з художнім домислом. Наприклад, у пісні "Злови мене" я описую свої переживання, пов'язані з тривожно-уникаючим типом прив'язаності, який мені властивий. Зараз я трохи переросла цю історію, але раніше не могла довіряти й закохуватися.
У "Цинії", наприклад, я співаю про своє бачення себе як мисткині. Розмірковую про свої стани в моменти, коли створюю і віддаю світові частинку себе разом зі своїми піснями.
А ось "Вікно" було написане під натхненням після поїздки в заповідну зону Пущі-Водиці. У той момент я настільки втомилася від міського шуму, що просто годину сиділа й розглядала мох, листя та гілки на землі... Ніколи не знаєш, що тебе надихне або зламає. Але коли емоції сильні — одразу даю їм вихід. Так і створюю музику.
Ти зараз закохана чи твоє серце вільне?
Я закохана й з піднесенням досліджую світ любові та своє місце в ньому. Це складний і багатогранний простір, де є чимало випробувань. Але мені подобається бачити свої сильні та слабкі сторони, вчитися нового й застосовувати набутий досвід. Я не знала, що можу бути такою — розслабленою та жіночною. І не знала, що стосунки можуть бути такими — безпечним місцем, сповненим ніжності та взаємності.
Один з останніх твоїх постів в Instagram присвячений темі депресії, і ти пишеш, що хочеш сховатися від усього. Ти працюєш із психологом з цього приводу?
Зараз я маю депресивний розлад. Коли я вже була в депресії, це бачили всі, крім мене. І останнім, що змусило звернутися до лікаря, було погіршення фізичного стану. Я довела себе до епізоду, коли мені було важко підійматися з ліжка й рухатися без опори, бо голова паморочилася надто сильно. Також моє велике відкриття — це те, що депресія може позитивно вплинути на життя. Одночасно з тим, як хочеться уникати всіх і всього, з'являється розуміння своїх істинних бажань і потреб. Я усвідомила, що довго тікала від почуттів і емоцій, знецінюючи їх на противагу "реальним" проблемам інших людей. Що тривалий час не була собою, бо лише надягаючи маски, я відчувала, що подобаюся людям. Зараз намагаюся ставитися до себе з великим розумінням, бо мені це дуже потрібно.
Як ти ставишся до критики твоєї творчості? Від кого критику сприймаєш, а від кого — ні?
Я досі майже не стикалася з такою критикою. Настільки компліментарні огляди та рецензії отримую від медіа, настільки ж приємні відгуки читаю від слухачів. Для мене це одночасно і загадка, і досить очевидний момент. Бо, з одного боку, матеріал не може подобатися всім, а з іншого — поза смаковими вподобаннями моя музика дійсно звучить якісно й опрацьовано. Якби я читала критику про себе, я б дуже сумувала. Бо, окрім того, що я потребую музики, мені також важливо, щоб і люди відгукувалися на мої пісні…
Багато молодих артистів прагнуть швидкої слави. Як ти ставишся до феномену "одноденних хітів"?
Нуль відсотків засудження, сто відсотків розуміння. Всім хочеться швидкої слави, мені теж. Але я не вірю в концепцію "зроби або помри". Одноденний хіт не гарантує довготривалий успіх.
Я ставлю собі питання: "Чи швидко — це якісно?". Впевнена, що ні. Можна випустити хіт і не знати, як утримати задану планку: втратити багато можливостей, не вміти створювати хіти один за одним і бути артистом загалом. А можна поступово вчитися бути музикантом, крок за кроком тестувати нові формати та зрештою досягти бажаного з розумінням і навичками. Я обираю другий варіант. Хоч це й складно.
Ти родом з Карлівки, що на Полтавщині, і переїхала до Києва для продовження освіти та розвитку музичної кар'єри. Як змінилося твоє життя після переїзду і які полтавські звички ти привезла з собою до столиці?
Переїзд став одним із важливих етапів формування моєї особистості. Я все ще дорослішаю та мудрішаю, і Київ відіграв у цьому вагому роль. Полтавські звички живуть у мені, і я не можу не віддавати їм перевагу — вони такі свої, такі домашні, нагадують про місця, де я народилася. Від абсурдної розчинної кави з бутербродами вранці (ми з мамою саме так любили зустрічати ранок суботи) до волоських горіхів, які бабуся чистить вечорами й надсилає мені поштою. (Усміхається.)
Що було складним під час переїзду, а що — легким?
Я добре давала собі раду, але складнощі виникали в усьому. Переїхавши одразу після закінчення школи, я була не готова до темпу нової рутини. Було лячно й самотньо, а далі — поступово знайшлися нові друзі, з'явилося більше впевненості, здобулися нові вершини, і Київ перестав бути для мене "чужинцем". Напевно, найбільше мене дивує те, як легко і з якою підтримкою людей навколо я змогла побудувати кар'єру артистки за три роки. Не кожен, хто започатковує свою справу, одразу отримує потрібний фідбек від аудиторії. А я отримала. І це вражає!
Яка твоя найбільша мрія, пов'язана з Києвом?
Я мрію про свій дім у Києві. З гарним видом, у чудовій локації, із затишною атмосферою, це буде місце, в яке я вкладатиму свою душу.
Це може здаватися матеріальною мрією, але для мене вона глибша і духовна. Я більше не асоціюю себе з батьківським домом, а свого ще не маю. Дім для мене — це і люди, і простір, і місто. Київ став мені рідним, і я хочу тут вкоренитися.
