Місто засинає — прокидаються гіки: як і де грають у настільні ігри в Києві
Турнір у центрі Geekach. Фото: центр Geekach
У якийсь момент у Києві просто збиратися у закладах на коктейль-другий (третій) або просто почесати язиками стало неактуально. Раптом поруч з компаніями почали з’являтися карти, кубики, фішки, картонні поля, потім — цілі стратегії, квести та щось серйозне, пов’язане з постапокаліпсисом. Як наслідок — міська епідемія настільних ігор. Їхні фани та прихильники збираються в окремих клубах, беруть участь у турнірах та ігротеках, а самі ігри стрімко прогресують.
Розберімося, що таке сучасні "настілки", хто, чому, і за яких обставин грає у настільні ігри у Києві та за його межами.
"Мафія" так просто не відпускає
"П’ять ознак, що тобі дуже не вистачає "Мафії":
- ти любиш рольові ігри, але фантазія давно вичерпана;
- ти засмучуєшся, коли спілкуєшся з офіціантом жестами, а він тебе не розуміє;
- ти сумуєш за почуттям, коли можеш балакати цілу хвилину і тебе ніхто не перебиватиме;
- іноді тобі хочеться когось "завалити" і ти давно шукаєш легальну можливість це зробити;
- ти просто хочеш провести незабутній вечір суботи".
Ці оригінальні й водночас доступні вступні зустрінуться вам на Instagram-сторінці La Banda Mafia Club — однойменного клубу гри у класичну "Мафію" у Мадриді.
Три роки тому разом зі своїм бойфрендом його заснувала киянка Катерина Дубровська. Відтоді, як розповідає, вечірнє життя у деяких місцевих закладах стало значно жвавішим. Катерина у справі вже понад дванадцять років, починала коли "Мафія" була ще чимось закритим та елітарним. Пригадує, що перші ігри проходили у різних кальян-барах Печерська та у кафе "Сансара" у Вишневому. Перебравшись до Мадрида, зрозуміла, що без "Мафії" не може. Залишити її, як ми знаємо з кримінального кінематографа, так просто не можна, гра не відпускає. У переліку видів гри на цій сторінці можна зустріти й "Київську мафію", і до цього ми ще повернемося.
Настільні — окремо, рольові — окремо
А ось вже київська "Мафія" у режимі реального часу:
"Місто прокидається, однак є погані новини: вночі Київ знову атакували "шахеди", на жаль, є постраждалі".
Так трохи сумно, але вже звично для столичних буднів фіксує реальність ведуча цієї популярної гри у просторі Geekach на вулиці Січових Стрільців, поруч із муралом Грушевського. Заклад позиціонує себе як найбільший простір настільних ігор у Києві, де обіцяють "гарячу каву та круто зварені ігри". За іронією долі, багато років у цьому приміщенні був ресторан мережі "Мафія" у форматі "піца-паста-суші" та з караоке на мінус першому поверсі. Ближче до сутінків туди зліталися найбільш тусовочні метелики району.
До попередньої "Мафії" "Гікачі", які назвали себе так на честь однойменного видавництва настілок, жодного стосунку не мають. Сьогодні у залах, де ще нещодавно відвідувачі надривали голоси під Сердючку, рожева, жовта та зелена кімнати призначені виключно для ігор. Назви кімнат — умовні, щоб легше було між собою розрізняти. На території також присутні кав’ярня, крамниця з іграми та клубна зона. Турніри з учасниками у понад 30 персон відбуваються у конференц-залі з проєктором, колонками та музичним супроводом. "Мафія" тут обов’язково мінімум раз на тиждень, та не лише.
"Це часто розділяється, окремо — "Мафія", окремо — настільні та настільно-рольові ігри, — пояснює керівниця відділу маркетингу та PR видавництва Geekach Олена Богуславська. — Народна гра із засинанням й прокиданням тут активний підвид у жанрі "рольовий deduction". За останні роки загалом стала помітною активність розвитку настільних рольових ігор, цьому серед іншого сприяли "підпільні настілки" — нове шоу від "Підпільного стендапу", де коміки грають, намагаючись вас при цьому смішити".
За останніх два роки також стрімко зросла кількість видавництв. Перше українське "Ігромаг" з’явилося у 2008 році, а у 2011-му видавці почали локалізацію світових настільних ігор українською мовою. Однією з перших було видано вже класичну гру "Цитаделі". Наступного року було відкрито перший клуб настільних ігор у Києві з такою ж назвою — "Ігромаг".
"Коли я навчалася у молодших класах, на перервах мали популярність дуже прості настільні ігри, — пригадує Анна Матевосян, креативна директорка центру Geekach. — З часом вони почали локалізуватися та видаватися. Створювалися клуби, які часто трималися на ініціативі кількох людей, які збиралися десь у підвалах, антикафе, скажімо, не у найкращих умовах. Саме гравці стали популяризувати цей рух на власному ентузіазмі, бо це далеко не прибуткова сфера на кшталт "хочу заробити гроші — піду в айті".
Як у "Мафії" борються з корупцією
Конкретно у "Мафії" так само все починалося з того, що збирався невеликий закритий клуб до п'ятдесяти людей, знаходилося окреме приміщення, яке орендувалося саме під гру.
"Навколо все темне, закриті штори, червоний стіл, крісла, як у гравців "Що? Де? Коли?", — пригадує Катерина Дубровська. — Сама гра у ті часи була досить простою за механікою: звичайна статика на три ночі. Дон прокидається, каже: у першу ніч "стріляємо" двох гравців, у другу — чотирьох, у третю — вісьмох. Це була повільна, спокійна гра. Охочі збиралися більше для внутрішнього спілкування".
Зараз, як зазначають "мафіозні" експерти, гра стала набагато спортивнішою і значно прогресувала, у ній з’явилася динаміка та цікаві повороти.
"Взяти той самий умовний "ахалай", — наводить приклад Дубровська. — Це можливість перед настанням ночі вирішити з Доном кого "вбивати". Тепер у грі розкриваються по два чи три Шерифи, мафія робить подвійний "тихий" самостріл, або самостріл у першу ніч. Водночас правила стали значно жорсткішими: будь-яке необережне слово ведучий або суддівський комітет може інтерпретувати як шантаж, загрозу та підкуп. Наприклад, хтось скаже жартома: "Проголосуй зі мною, а я тебе пригощу коктейлем", — це одразу стоп-гра та перемога протилежної команди. Раніше такого не було".
Катерина пригадує кумедну історію з гри:
"Якось я вирахувала, що дівчинка — мафія, за столом вона була з годинником Apple Watch, я сиділа поруч. Ми прокинулися, дивлюся — у неї пульс просто зашкалює, на годинник надходить повідомлення: "щось раптом сталося з вашим серцебиттям й пульсом", я зрозуміла, що вона витягла чорну карту. Зараз на турнірах вимагають не лише прибирати телефони, а й знімати годинники та будь-які світловідбивні предмети, щоб ніяким чином не можна було підгледіти".
Підземелля, дракони та Чарівники-некроманти
У центрі Geekach настілки вважають насамперед інтелектуальною розвагою, вони бувають різних жанрів та різних видів складності.
"Приходить до нас людина вперше, каже: "О, настільні ігри, я колись грала в "Уно" і "Монополію", — розповідає Олена Богуславська. — Ти пояснюєш, що це вже застарілий формат, зараз ігри стратегічні, більш комплексні, приміром, є такі, що можна прорахувати від початку до кінця. Тут і головоломка, і гра-детектив, або жанри, у яких людина може пережити окрему пригоду. Окреме велике відгалуження — настільно-рольові ігри, найвідоміший їхній представник — D&D (Dungeons & Dragons) "Підземелля й дракони", гра, яку проводить Майстер, ви її спільно проходите з людиною, яка описує вам світ, а ви описуєте свого персонажа та проживаєте його. Це компанії, які можуть тривати роками".
"Підземелля й дракони" — вже культова настільна рольова гра у жанрі фентезі була вперше видана 1974 року американською компанією TSR.
"Я неодноразово чув про Dungeons & Dragons, як про незвичну гру, в яку грали всі гіки у 1970-ті, — розповідає Ігор Меліхов, музикант та IT-фахівець з Чернігова, а також ведучий настільних рольових ігор. — Коли одного дня у 2021 році моя краща подруга та колега за музичним гуртом запропонувала пограти, я був першим, хто погодився. Грав за Чарівника-некроманта приблизно три гри, і за цей час встиг просто-таки закохатися в D&D. У її свободу і в те, як ми створюємо цілісну історію, яка триває роками. Далі почав пробувати і сам водити, і теж отримував величезне задоволення".
У профілі Ігоря на сторінці у Facebook вказано, що він — "Майстер Підземель" — цей термін використовується у D&D для позначення ведучого (Ігромайстра, Майстра Гри), людини, що готує пригоду та проводить гру. А ще Меліхов — частина команди "ІНРІУМ" (Ініціативи Настільних Рольових Ігор Українською Мовою). Він не зовсім погоджується з тим, що настільні рольові ігри є суто інтелектуальною розвагою.
"Для мене вони насамперед є розвагою творчою, — каже він. — Оскільки основна суть гри — створити разом з друзями цілісну історію. Майстер (Ведучий) описує світ, другорядних персонажів та обставини, в яких вони опиняються, а гравці кажуть, що робитимуть за цих обставин їхні персонажі. Такий собі театр імпровізації. Так, є конкретні правила (механіки) для певних дій та бою, але вони досить гнучкі й не обмежують гравців в ідеях".
"Після гри тебе починають знищувати"
Це важливо: за останні роки ринок настілок в Україні значно прогресує, наголошують у центрі Geekach, і звертають увагу на різноманітність жанрів.
"Є суто розмовні ігри, наприклад, зібралися ми потеревенити з подружками, сидимо й розкладаємо картки, на зразок: "розкажи свої враження, як ти бачиш майбутнє", — розповідає Олена Богуславська. — Є ігри, де можна дві години вивчати правила, а то й більше. У нас є гра, де самих правил аж 40 сторінок, це майже ціла книга, у ній розкладається велетенське поле, а партія може тривати 12 годин".
Без сумніву, це схоже на спорт, і, найімовірніше, є спортом. У самих іграх і турнірах даються взнаки різні людські якості та навички: існують ігри на спритність рук, або на вміння переконувати, або з додатками у режимі реального часу, є навіть соло-ігри. Одна з популярних забав, у яку в Україні грають вже довгий час — Dixit, вона із застосуванням асоціативного мислення.
"Раніше можна було сказати: придумайте будь-що, і про це написана книга, — каже Богуславська. — Так само зараз із настільними і настільними рольовими іграми. Умовно, ви хочете гру про те, як пекти тістечка — у вас буде ця гра, або гра про середньовічний одяг чи костюми епохи рококо. З прикладів оригінальних настілок особливо відзначу гру "Машина Тюрінга": у ній ви складаєте власний ніби аналоговий комп'ютер і за допомогою перфокарт намагаєтесь вирахувати код із різними рівнями складнощів".
"Мафія" у цій класифікації належить до соціально-дедуктивних ігор, де ви намагаєтесь зловити один одного на блефі абощо.
"У Києві у певний момент "Мафія" стала занадто спортивною, — вважає Катерина Дубровська. — Спортивний компонент гри почав домінувати над людськими взаєминами: неправильно зіграв, не туди поставив руку, не в того проголосував — після гри тебе почнуть знищувати. Ми вирішили, що це неприпустимо. Тому якщо ми бачили в людях якусь агресію чи некоректну поведінку стосовно інших, ми їх виганяли, блокували і більше у клуб не пускали".
А що з настільними рольовими? Чи так само там вирували подібні пристрасті?
"У світі цей процес активізувався у 2010-х роках завдяки серіалу Stranger Things та стрімам ігор Critical Role, — розповідає Ігор Меліхов. — В Україні каталізатором від'єднання від російського ринку став початок повномасштабного вторгнення. Коли у 2022-му я починав знімати відео про настільні рольові ігри, нас було близько трьох людей на весь україномовний Тік-Ток. Сьогодні нас десятки. Видавництва перекладають ігри українською, проводяться конкурси, майстер-класи, лекції, фестивалі. Це дуже жива і активна спільнота, і вона швидко росте".
Прийшли, познайомилися, вбили дракона
Розповсюджений стереотип про те, що настілки, особливо все, що пов’язане з рольовими іграми, сфера інтересів так званих технарів, чи людей близьких до точних наук та IT-сфери — лише частково є правдою. Як пояснюють спеціалісти, тут залежить від того, який запит закриває гра.
"Подібно до комп'ютерних ігор людина хоче побути героєм, вбити дракона, перемогти зло, або не дати прокинутися прадавнім богам Ктулху, — каже Олена Богуславська. — Часто настільні ігри базуються на якомусь Всесвіті, у нас виходять пригоди за "Володарем Перснів", "Дюною", "Зоряними війнами", і зазвичай це геройські історії, на яких побудована майже вся попкультура. Так само популярними є зоряні баталії та захоплення планет, а є історії, як побудувати лінії електропередач на острові з кошенятами".
Знайти однодумців у іграх не так важко — приходь на будь-який захід, знайомся, обмінюйся профілями у соцмережах, а потім вже додавайся у спільний чат, де вирує своє активне життя. Аудиторія гравців — у середньому від 18 до 40 років, середній портрет ц/у – чоловік за 25 років, не виключено, що може бути причетний до сфери IT. Історії про те, як люди прийшли на фестиваль, познайомилися, а потім вже разом приходили до клубу грати — тут розповсюджені.
"Колись я працювала в іншому клубі, — пригадує Анна Мотевосян. — Була організатором турніру з Magic: Gathering, це доволі популярна гра, туди прийшла людина, з якою ми там познайомилися, а тепер це мій чоловік".
Аудиторія у "Мафії" теж помолодшала, сьогодні на сусідньому місці за ігровим столом ти зустрінеш і студентів, і навіть школярів старших класів.
"Професії гравців найрізноманітніші, — уточнює Катерина Дубровська. — Від безробітних до викладачів вишів, СЕО айті-компаній чи менеджерів Олімпійського комітету. Раніше це була виключно інтелектуальна гра, на кшталт того, як свого часу у "Що? Де? Коли?" спочатку грали заради задоволення, потім — на гроші. Зараз існує декілька федерацій "Мафії", в одній з них фінальний приз, який найкращі 10 гравців ділять між собою, — 30 тисяч доларів, і це їх сильно мотивує розвиватись та грати краще. Ще популярною стала "Мафія онлайн", з’явилася платформа Swipeal, де відбуваються онлайн-турніри, відповідно багатьом гравцям простіше грати, не виходячи з дому, навіть на гроші".
В Україні також відбуваються кваліфікаційні турніри з популярної стратегічної гри "Каркасон". Переможець фіналу вирушає представляти країну на міжнародному рівні. У настільних рольових відбуваються змагання авторів — тих, хто пише сценарії для пригод та власні ігри.
Поради від досвідчених "мафіозі"
Ексклюзивно для нас — декілька порад для новачків від досвідчених "мафіозі":
"Головна порада для новачків — перед грою обов’язково прочитай та ознайомся з правилами та жестами, які будуть у грі, — радить Катерина Дубровська. — Перед першою грою ми відправляємо відео, де пояснюємо правила гри та жестикуляцію. Друга порада — не боятися, адже часто існує страх витягти карту мафії, але насправді новачків найважче розкусити, бо у них ще немає розуміння гри. Якщо хочеш розвиватися — дивися іноземні турніри, вони усі транслюються у мережі".
А ще на наше прохання "Майстер Підземель" Ігор Меліхов склав власний топ настільно-рольових ігор:
"Я зібрав рейтинг окремих пригод, адже їх можна провести за одну-дві зустрічі і вони найкраще підходять для ознайомлення з хобі:
5 місце. Пригода для Mausritter (фентезійна настільно-рольова гра) — "Пеньки" в перекладі M87* Games. Проста пригода про милих мишенят, що розслідують причини припинення поставок сиру.
4 місце. Пригода для D&D – The Wild Sheep Chase ("Погоня за дикою вівцею"). Поки не перекладена, але цікава пригода, в якій гравцям доведеться вирішити конфлікт Чарівника та його підмайстра. Починається пригода з діалогу з вівцею.
3 місце. Пригода для D&D — "Пацюча вежа", оригінальна пригода української авторки Марічки Панфьорової. Тут гравцям доведеться пробиратися покинутою вежею Чарівника та рятувати щура Боба з біди. Дуже казкова гра.
2 місце. Пригода для "Поклику Ктулху" (настільна рольова гра в жанрі фантастики жахів) — "Привиддя" в перекладі Geekach. Шикарний містичний детектив у будинку з привидами, який я проводив вже разів п'ять. Гравці завжди залишались у захваті.
1 місце. Пригода для Архетерики (пригодницька настільно-рольова гра) — "Хороший мер" українського автора Антона Релікта. Дуже яскравий сюжет про змови з максимально неочікуваною розв'язкою, яка стабільно створює вау-ефект".
