Born in Kyiv: історія Ochis — українського бренду окулярів із кави

Окуляри Ochis. Фото: ochis.ua

Ochis — український бренд, що першим у світі розробив окуляри з кави. Точніше — з переробленої кавової макухи, натуральних олій і біополімеру з рослинних олій, що виконує роль клею. Унікальне поєднання матеріалів і технологій робить окуляри Ochis екологічним, стильним та довговічним вибором. Окрім цього, вони водостійкі й слугуватимуть надійно кілька років, пахнуть кавою й розкладаються без шкоди для довкілля приблизно за десять років.

Уже сім років усі процеси бренду зосереджені в Києві — від збору кавової макухи в кав'ярні "Каштан" до виробництва й пакування.

Від Ізюма до перших "кавових" окулярів

Мої батьки працювали на Ізюмському оптико-механічному заводі — одному з найбільших у колишньому СРСР.  В Ізюмі я й народився. Тому так, виходить у мене й сімейна, і географічна "оптична" спадщина.

У мене був досвід роботи з батьком в оптичному бізнесі. Ми створили оптику та майстерню з ремонту окулярів, де полагодили понад 20 тисяч пар. У якийсь момент я зрозумів, що хочу робити власні окуляри, але не хочу створювати їх із пластику.

На екосвідомий шлях мене, напевно, наштовхнули медитації, увага до свого тіла, а також перегляди наукових фільмів. Пам’ятаю, що в одному з них був такий меседж: за останні 80 років через діяльність людини вимерло приблизно 60% популяції диких тварин. Тоді це мене дуже зачепило. Я такий: "Ну, я точно не хочу бути причетним до такого".

Тож для власних окулярів хотілося знайти вторинну органічну сировину. Перший "кавовий" прототип я створив десь після шести-дев’яти місяців пошуку матеріалів і тестувань. Це був період вогників в очах, коли я дійсно зранку до ночі тільки цим і займався.

В Ochis я інвестував усі свої заощадження, навіть не думаючи про те, що потрібно щось залишити собі на життя. Мені було цікаво це реалізувати. Своїх коштів я вклав десь 7–10 тисяч доларів. Потім ми пішли на Kickstarter (платформа, що допомагає зібрати кошти для фінансування творчих проєктів. — Прим. Ред.). Зібрали там 13 тисяч доларів, а ще через пів року — орієнтовано 20 тисяч.

Лише після десь півтора року існування Ochis, коли я зрозумів, що потрібно виготовляти більше і якісніше, ми залучили додаткові інвестиції. Це було пів мільйона доларів від українських інвесторів.

Про виклики повномасштабного вторгнення

За тиждень до 24 лютого вже були ці новини, що біля кордону росіяни збирають людей, техніку та інше. Але ж ніхто не вірив, що це станеться, так? Пам'ятаю, як запитав команду, коли ми зібралися на виробництві: "А що, якщо реально почнеться?". І всі такі: "Максиме, взагалі не переймався, все нормально. Будемо працювати".

З початком повномасштабного вторгнення команда зазнала змін: багато хто був змушений виїхати — хтось в інші міста, хтось за кордон. У результаті відбулася повна трансформація колективу. Перші два місяці ми не працювали. Просто витрачали резерви капіталу, щоби підтримувати команду, і люди не залишилися без грошей. Відновлювати роботу почали, напевно, на третій місяць. Було зрозуміло, що треба щось робити, інакше просто зачахнемо. Щодня були нові виклики: робота без світла, генератори та вся ця історія…

Мабуть, мені особисто знадобилося півтора року, щоби пристосуватися до такої реальності та знайти нові сенси. Бо в якийсь момент ці сенси втратилися. Тому зараз і я відновився, і компанія з новою енергією розвивається.

Як працює Ochis сьогодні

Зараз ми отримуємо сировину для окулярів з однієї київської кав'ярні — "Каштана". Раз на два дні забираємо її — приблизно 20 кілограмів. Ми можемо робити це й щодня, але ж не кататимемося туди-сюди.

До повномасштабної війни в нас працювало 23 людини. Сьогодні сумарно — 10 осіб, з яких шестеро займаються виробництвом. Ми постійно вдосконалюємо процес виготовлення окулярів: поліпшуємо якість і властивості матеріалу. Моя головна ціль під час створення виробів — щоб ними можна було користуватися роками.

Повний цикл створення окулярів триває приблизно місяць, бо ми працюємо з органічною сировиною. Такий період необхідний, щоб вона набула міцності, і більшість цього процесу — це сушка нашого кавонаповненого біополімерного матеріалу. Якщо ж говорити саме про ручну роботу майстрів, то за наявності підготовленої сировини, одну пару окулярів можна зібрати за 2-3 дні.

Здебільшого я розробляю дизайн наших виробів — люблю цей процес. Для цього в мене спеціально є VR-сет, щоб зручно конструювати все в 3D-програмах. Далі вже технічним дизайном і впровадженням моделей у виробництво займається "технічна" частина команди.

За ринками продажів, у нас 60 % — це світ, а 40 % — Україна. За кордоном найбільше продажів — США. Серед європейських країн це, напевно, Німеччина. Також досить гарно замовляють наші окуляри у Великій Британії.

Колекція Tsvit — квіти всередині окулярів

Насправді ще раніше, коли лише починав розробляти матеріал для окулярів, я експериментував вдома з усіма можливими органічними сполуками. Тим, що міг знайти в лісі, на полі або в супермаркетах. Розум і очі були відкриті до того, щоби побачити в природі щось цікаве, що можна використати у виробництві.

З початком повномасштабного вторгнення ми зрозуміли, що хочемо прокомунікувати зі світом через нову колекцію — про Україну, нашу природу, культурний код. Колекція Tsvit — це наші напрацьовані ідеї, які ми об'єднали з цим меседжем.

Ми експериментували й досі тестуємо різні матеріали. Були спроби з кокосовою стружкою, горіховою шкаралупою, маленькими частинками соломки льону, які залишаються після виробництва одягу тощо. Є бажання працювати з цими матеріалами, але поки що, думаю, ми ще не реалізували повною мірою увесь потенціал кави.

Кава проявила себе як дуже класна сировина. Її багато, вона має темний колір. У кави також є особливість структури. Під мікроскопом можна побачити, що вона дуже неоднорідна, і це класно впливає на міцність матеріалу. Тому створення нових продуктів із кави (не лише окулярів — Прим. Ред.) — це ще один бізнес-підрозділ, над яким я зараз працюю.

Сьогодні от у мене є ручка, зроблена з кави (показує на неї). Ми її ще ніде не презентували, але я особисто зробив 10 прототипів, які подарував друзям і знайомим. Вони тестують ручки, а ми спостерігаємо, які вони у використанні. Ми також створювали кавові чохли для окулярів, і я собі додому зробив "кавові" тарілки, щоб тестувати їх. Тому так, є бажання, ідеї та вже напрацювання.

Про еволюцію виробничих і дизайнерських процесів Ochis за сім років

Я б її описав так: від пісочниці на дитячому майданчику до системних, зрозумілих процесів. Тобто була проведена велика робота. Якщо перші наші окуляри можна було погнути чи зламати в руках, то зараз їх можна носити п'ять років, і з ними все буде гаразд. Це величезний прорив: якість і міцність матеріалу зросли на сотні відсотків.

Про особисту еволюцію як лідера бренду 

Я також дуже сильно змінився. За цей час у мене додалося більше business thinking. Якщо раніше були просто вогники в очах і підхід "хочу робити окуляри з кавою, але не знаю, як і що з цього вийде", то зараз кожен крок обдуманий — з погляду бюджету, впливу на бізнес і в соціальному вимірі.

Ще одна важлива моя особиста зміна — це те, що раніше я думав, що знаю все, і всі працюють на мене. Тепер я розумію, що я майже нічого не знаю, і мені потрібна команда. Сьогодні в нас колектив людей, де кожен точно на своєму місці та знає власну справу краще, аніж я. Мені завжди суперприємно бачити клієнтів у наших окулярах. Інколи думаєш: "Блін, оце дійсно я створив такий матеріал. Ми з командою розробили ці окуляри, і їх носять і в Україні, і в усьому світі".

Якщо ж говорити саме про успіх компанії, то я думаю, що успіхом можна назвати таку її цілісну структуру, яка зможе працювати навіть після мене. Якщо хтось у наступному поколінні захоче продовжити це діло, ці технології, підходи, ідеї — ось це точно буде успіх для бізнесу.

Про майбутнє Ochis

Ми плануємо презентацію нової моделі окулярів у колаборації з одним українським брендом. Це вона в мене в руках (показує). Ми взагалі переосмислили процес створення цих окулярів. Вони виготовлені за новою технологією. Міцність матеріалу в два рази вища, ніж була. Текстура — супероднорідна й суперстійка. Ми розробили власні шарніри (механічні вузли. — Прим. Ред.) разом із командою ювелірів і вже не закуповуємо їх у когось. Це моя особиста гордість.

Чому не колекція? Раніше ми випускали колекцію з 7–10 моделями. Але я зрозумів, що рівень пропрацьованості, коли ти одразу запускаєш 10 штук, і коли працюєш над однією, колосально інший. В одну модель буде закладено в п'ять разів більше часу, деталей тощо, аніж коли розробляєш п'ять різних моделей.

Розширення географії — це ще одна наша бізнес-ціль. Ми хочемо представити окуляри Ochis в преміальних концепт-сторах провідних європейських міст. Це Париж, Берлін, Амстердам, Барселона, Відень та інші.

Про рівень зацікавленості сталими бізнесами в різних куточках світу

Залежить від того, про який регіон ми говоримо. Якщо йдеться про Азію, то ставлення таке: "Ну, важливо, але не дуже". Коли це Європа, то сталі бізнеси в них уже норма. В Америці: "Ви екологічні? Окей, прикольно, але важливіші реальні властивості продукту та якість". Водночас у Канаді такий підхід: "Це супер, дуже-дуже потрібно. Ми впроваджуємо нові законопроєкти, які зобов'язують бізнеси бути більш сталими. І на соціальному рівні це просто мастхев".

А в Україні, я думаю, суспільство досить добре сприймає сталі бізнеси та бажає розвиватися в цьому напрямі. Гадаю, це однозначно тренд в Україні. І тренд не просто якийсь надуманий, а люди дійсно поділяють ці ідеї.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter