"Вони в шоці, наскільки довго тримається цей матеріал". Як і чому біологиня Юлія Буглак створює сумки з риб’ячої шкіри

Юлія Буглак, біологиня й засновниця бренду FISKIN, та її вироби з риб'ячої шкіри. Колаж: "ТиКиїв"

FISKIN — один із найнезвичайніших українських брендів. Марка створює сумки, прикраси та аксесуари з риб'ячої шкіри.

В історії FISKIN було багато викликів. Зокрема, засновниця бренду та рибна біологиня Юлія Буглак спершу зіштовхнулася з відмовами майстрів працювати з цим матеріалом через складність роботи. Проте вона не здалася й самостійно навчилася створювати такі вироби. 

Біологиня бачить у риб'ячій шкірі значний потенціал — через її унікальний вигляд та меншу шкоду навколишньому середовищу.

Перед тим як перейти до безпосередньо історії FISKIN, поговорімо про твій професійний бекграунд. Як ти стала спеціалісткою у сфері рибної біології?

Мій шлях у рибній сфері почався із захоплення риболовлею. У певний момент мої друзі підказали мені, що можна вивчати рибу як біологічний об’єкт і зробити це своєю професією. Так я вступила до коледжу в Київській області, а потім перейшла на бакалаврат. Напрям був таким же — водні біоресурси та аквакультура, — але ширшим і більш науковим.

В останній рік бакалаврату я паралельно працювала в Інституті рибного господарства, допомагаючи проводити дослідження в лабораторії кормів. Потім отримала грант на навчання у Шотландії, Франції та Греції за програмою "Еразмус". У кожній із цих країн я провела по пів року. Після завершення навчання я повернулася в Україну та заснувала свій стартап — маркетплейс "Аквакультура України". 

Його метою було передати знання, здобуті мною в Європі, допомогти українським фермерам перейти до більш сталих практик, згуртувати їх, оптимізувати виробництво та, відповідно, підвищити якість роботи.

Паралельно з цим я почала займатися FISKIN як хобі, бо, коли вперше побачила риб’ячу шкіру, була в захваті. Вона мені дуже сподобалася. Це був і є дуже красивий матеріал. Оскільки він мене сильно захопив, я привезла його в Україну, але ніхто не хотів із ним працювати.

Для когось це був невідомий матеріал, до того ж дуже дорогий. Ті ж, хто працювали з ним, казали, що це надто складно. Тому що, по-перше, є особливості в розмірі. Він нестандартний. Шкіра менша, тому потрібно дуже постаратися, щоб зробити красивий дизайн. Плюс шкірка від шкірки може відрізнятися за малюнком. 

Також є особливості самої шкіри. Наприклад, якщо сумка постійно піддаватиметься тертю, то відносно швидко втратить свій красивий вигляд. Тому це також потрібно враховувати в дизайні. В останній нашій колекції на виробах були "ребра", які перешкоджали прямому тертю та взаємодії, наприклад, з одягом чи іншими предметами. Це робить річ більш довговічною.

Люди озвучували мені всі ці фактори, тому було складно знайти тих, хто хотів би купувати цю шкіру та виготовляти з неї колекції. Тож я почала шукати майстрів, які могли б працювати з нею на моє замовлення. Під час цього також зіштовхнулася з труднощами, бо, крім однієї жінки та одного хлопця, усі відмовилися. 

Але я не здавалася і вирішила, що сама освоюватиму цю сферу й почну з чогось маленького та базового. Я пройшла курси з виробництва шкіри та почала робити власні вироби. Водночас моєю основною роботою залишався маркетплейс для рибних фермерів.

Коли почалася повномасштабна війна, я з трирічною дитиною виїхала до Норвегії. Тоді в принципі усе фермерство стало на паузу, і мій хобі-проєкт став основним. Я почала займатися тільки ним і розвивати та напрацьовувати техніки роботи з риб’ячою шкірою, бо ні в мережі, ні в курсах не було нічого подібного.

Потім експерти зі шкіри почали погоджуватися: мої роботи — одні з найкращих на ринку за рівнем швів, стилізації та конструювання. Я опанувала дуже складні техніки. Плюс маю авторські техніки для роботи саме з риб’ячою шкірою.

У Норвегії я дійшла до рівня, коли вже хотіла наймати команду й були інвестори. Але я дуже сумувала за чоловіком, а донька — за татом, тому ми вирішили повернутися в Україну. До того ж було логічніше розвивати бізнес тут, бо в Україні більше людей із відповідними навичками, і всі процеси відбуваються швидше. У Норвегії мені навіть візитівки доводилося імпортувати та чекати на них місяць.

Рибна біологія та мода — доволі різні сфери. Чи було тобі складно переходити в абсолютну нову для себе галузь?

Якщо мені щось цікаво, я можу зануритися в будь-яку тему з головою. Коли я завершила навчання в Шотландії на рибну біологиню, наступним когортам постійно казали: "Юля завжди була стильно вдягнена". Мені подобається красивий одяг, красиві поєднання кольорів та вишукані текстури. 

Плюс мене захопив сам матеріал — риб’яча шкіра. Вона вразила мене в багатьох аспектах: і тим, що сама собою викликала вау-ефект, і тим, що має користь для планети. 

Наприклад, на виробництво шкіри великої рогатої худоби витрачається дуже багато води. До того ж корови є однією з головних причин викиду парникових газів (оскільки виділяють метан — прим.) в атмосферу. А риба, хоч і живе у воді, споживає в 10 разів менше води, аніж корова, та виробляє приблизно в 10 разів менше відходів CO₂. 

Розкажи більше про те, якими є переваги та недоліки риб’ячої шкіри як матеріалу.

Риб’яча шкіра є більш екологічним матеріалом у порівнянні зі шкірою великої рогатої худоби та, безсумнівно, з так званою екошкірою з пластику. Чому пластикова шкіра вважається екологічнішою? Тому що під час її виробництва використовується в десятки разів менше води та відбувається менше шкідливих викидів CO₂ в атмосферу. Водночас вона розкладається тисячі років.

А риб’яча ж шкіра, крім того, що є більш ефективною в порівнянні зі шкірою великої рогатої худоби, має потенціал бути біорозкладною. Плюс ми не вирощуємо рибу заради шкіри, а використовуємо те, що зазвичай просто викидають.

Тепер щодо мінусів. Ми разом із Шотландським інститутом морських досліджень проводили дослідження про сталість риб’ячої шкіри. У певний момент я навіть втратила ентузіазм, коли зрозуміла, що вона проходить процес дублення із застосуванням хрому. Це загалом токсична речовина, яка може негативно впливати як на навколишнє середовище, так і на людину, що з нею працює. Тому я почала шукати постачальників риб’ячої шкіри, які займаються рослинним дубленням.

А втім, шкіра, оброблена хромом, була набагато кращою за якістю й більш зносостійкою. Також із нею було легше працювати. Але потім я скооперувалася зі своєю постачальницею: вона надсилала мені матеріал, а я тестувала його й казала, що потрібно покращити. Так ми дійшли до набагато якіснішої альтернативи рослинного дублення, яка не сильно поступається хромованій шкірі.

Загалом у центрі концепції FISKIN — sustainability first. Для мене навіть не так важливі гроші, тому що я реально робила повну паузу й втрачала мотивацію, коли зрозуміла, що кажу "це sustainable", хоча на 100% це не так. Тому для мене надзвичайно важливо бути sustainable настільки, наскільки це можливо. 

Якими були реакції норвежців на твій продукт? 

Я обожнюю ці реакції. Коли настільки критично ставишся до своєї роботи, але бачиш такі відгуки, то аж розквітаєш. Багато хто пише мені через два-три роки, що хоче купити ще. Хоча спочатку можуть думати, що риб’яча шкіра — це щось недовговічне, що швидко зношується. Але вони в шоці, наскільки довго тримається цей матеріал. Що ж до першого враження, то кажуть щось на кшталт: "Вау, це так ексклюзивно, вишукано та красиво".

Також багато кого захоплює дух FISKIN завдяки моїй історії як засновниці. У мене був дуже цікавий шлях у Норвегії. Замість того щоб сидіти й чекати, попри всі обставини, я просто почала жити тут і зараз та активно знайомитися з країною та її культурою.

Там ніхто не роздавав гранти наліво-направо чи якусь допомогу. Навіть було складніше просуватися через скептицизм, бо це хтось з-за кордону. Але я не здавалася та розповідала свою історію в Instagram. Люди захоплювалися нею та хотіли бути частиною такої незламності.

Перші асоціації, які виникають щодо риб’ячої шкіри, — це слизькість і специфічний запах. Хоча так можна сказати й про перші етапи обробки звичайної шкіри. Чи має процес обробки риб’ячої шкіри свої особливості? 

Люди чомусь думають, що використовується не шкіра риби, а її луска. Хоча насправді луска є частиною її шкіри.

Загалом процес обробки риб’ячої шкіри плюс-мінус такий же, як і у шкіри великої рогатої худоби. Спочатку знімають шкіру, потім її очищають механічним шляхом від зайвих луски та шматків м’язів. Далі шкіру замочують, після чого вона проходить процес дублення, під час якого її позбавляють усього, що може спричинити запахи та розкладання. Потім матеріал можуть обробляти фарбами.

Ціна виробів FISKIN є високою. Що впливає на ціноутворення?

По-перше, інноваційність. По-друге, це передбачає більше людської праці. Риб’яча шкіра проходить більше етапів обробки і є меншою за розміром. Бо, наприклад, якщо це коров’яча шкіра, то це велике полотно, і ти працюєш з однією одиницею матеріалу.

Також я використовую найкращі матеріали та вручну створюю вироби з увагою до деталей. Акцент — не на масовому виробництві. Такі вироби дійсно ексклюзивні.

Як ти плануєш масштабувати FISKIN?

Я хочу заснуватися в Україні, знайти блогерів і партнерів, щоб зробити таку основу. 

Що ти маєш на увазі під "заснуватися"? Закріпитися юридично? 

Ні, не юридично, а в плані маркетингової присутності на ринку. Тобто у FISKIN була активна присутність у Норвегії. Потім я зробила паузу, і попит, звісно, спав.

Мені потрібен був час, щоб ментально відновитися після двох переїздів і повернення в Україну з дитиною. Бути єдиною засновницею бренду важко. Хоча в мене є кофаундерка, основну роботу в бренді виконую я.

Я біологиня, займаюся виробництвом і бізнес-структурою. А моя кофаундерка, Валерія Шевченко, допомогла перенаправити FISKIN у фешн. Вона також допомогла мені зрозуміти, як формується бренд і попит, як працюють із моделями, постачальниками й магазинами тощо. Її головна роль — просувати бренд у Скандинавії. Разом ми їздили на фешн-показ під час Тижня моди в Копенгагені. 

В Україні я створила юридичну основу та зараз працюю над фізичним просуванням, зокрема над пошуком магазинів-партнерів. Також паралельно проходжу програму Export to Sweden. У планах — відновити зв’язки з норвезьким ринком і будувати їх зі шведським. Вони дуже близькі за менталітетом.

Крім того, кофаундерка бренду навчається в Данії. Це три ринки, на які я хочу вийти. Також зараз опрацьовую Японію, а ще ми провели маркетингове дослідження щодо Великої Британії. Це такий наступний етап для бренду.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter