Взуття "чотких пацанів", схвалене adidas і Джулією Фокс. Як одесит Stanislav створює віральні кросівки

Stanislav — про створення віральних кросівок та реакції знаменитостей і брендів на них. Колаж: "ТиКиїв"

Одеський мультидисциплінарний митець Stanislav переосмислює кросівки відомих брендів, створюючи авангардні 3D-дизайни. Його інтерпретація New Balance 990 з ультрадовгим носком завірусилася в Instagram, потрапила до авторитетних іноземних медіа Hypebeast і Highsnobiety та привернула увагу американської акторки й моделі Джулії Фокс. А редизайн шльопанців adidas оцінив сам бренд, який згодом запросив митця працювати в себе.

Як ти почав створювати дизайни взуття? 

Вперше я розробив якийсь концепт десь п'ять років тому. Просто побачив в інтернеті, як люди роблять дизайни взуття. Вони мали дуже поганий вигляд. Я на них дивився та сказав: "Я можу зробити краще" — і зробив.

Чому зосередився на кросівках?

Насправді я роблю дизайн будь-чого — і кросівок, і одягу, і ювелірки, і сцен. Кросівки просто залітають. Це частина маскультури, особливо на Заході. Коли ти показуєш якісь кросівки, це резонує з великою кількістю людей з усього світу. Мабуть, тому.

Який дизайн вперше привернув значну увагу до твоєї творчості?

Думаю, це New Balance 200k. У Штатах вони вважаються "кросівками бать". Я зробив редизайн буквально за 20 хвилин, поки спілкувався з товаришем, і вони сильно залетіли. Ці кросівки були усюди — на "хайпбістах" (різних розгалуженнях медіа Hypebeast — від основного видання до латиноамериканської версії — прим.), на Highsnobiety, і навіть Джулія Фокс полайкала та написала комент.

Також мені писав хлопець Doja Cat. Казав, що вона в захваті від моїх робіт, і хотів випросити їх, щоб подарувати їй на день народження, бо в неї й так все є.

Як би ти описав свій стиль у дизайні взуття?

Взагалі мій підхід до творчості й дизайну… Наприклад, є конкретний клієнт і конкретна задача. Навіть у таких випадках мій підхід доволі liquid. Я просто сприймаю речі, які стаються одна за одною, і рухаюся за потоком. Просто роблю, і коли це має нормальний вигляд, думаю: "О, це воно". Тобто, це такий інтуїтивний підхід.

Де ти створюєш свої взуттєві роботи?

Здебільшого я працюю зі сканами взуття. Тобто сканую чи знаходжу якусь пару, а потім працюю над нею в Blender. 

Твої дизайни взуття доволі зухвалі й авангардні. Чому ти обрав саме такий підхід?

У масовій культурі й мистецтві дуже часто буває, що творчі люди роблять щось несерйозно, і це заходить іншим. Я так само робив по приколу. Просто тому, що я весела людина, і немає різниці, який воно матиме вигляд. Я просто зробив так, як мені спало на думку.

Ти досі створюєш по приколу чи тепер серйозніше ставишся до цього?

Спочатку я робив по приколу. У творчості завжди так: зі зростанням уваги збільшується тиск, і ти маєш показувати якісь результати й все таке. Це до певної міри накопичується, а потім спадає. Наразі мені все одно. Тобто я роблю для себе. Мене не цікавить, якою буде реакція людей, аудиторії чи якихось ЗМІ. 

Чим натхненні твої дизайни взуття?

Більша частина натхнення походить із мого бачення, лору, який я вигадую у своїй голові. Я працюю над грою зі своїм товаришем, і всі мої дизайни вбудовані в її світ.

Взуттєві також?

Так. Ще на мене дуже впливає середньовіччя, яке я надзвичайно люблю, як і Європу того періоду. Це сильні візуали, історичні події, лицарі й крафтярі… Тоді виготовлення будь-якої речі передбачало дуже багато роботи, і це було надзвичайно дорого. Тому це було серйозно. Книжка — це було серйозно. Взуття — це було серйозно. Не кажучи вже про інструменти, броню й інші такі речі.

Серйозний період, дуже цікавий, тому він мені подобається візуально.

А ще в цей період були дуже пам'ятні гостроносі "підкрадулі".

Коли я створював першу витягнуту пару, не спирався на жоден такий референс. Потім British Vogue зробили статтю з середньовічною добіркою, де писали, що це моє взуття "середньовічне". Тільки тоді я зрозумів, що люди бачать ці паралелі. Але насправді це мультикультурна штука. Тобто багато де є витягнуте взуття, і воно завжди відчувається якось провокативно. 

Люди з так званої Східної Європи писали, що це туфлі "чотких пацанів". Корейці бачать в цьому high fashion, а європейці — середньовіччя. Всі бачать щось своє. Думаю, тому воно так і резонує.

Зауважу, що твоєму взуттю також притаманна естетика певної зруйнованості й утилітарності. 

Зруйнованості та утилітарності?

Так, у контексті потертостей тощо. 

У мене особливе ставлення до цього, тому що поюзані речі — це справжні речі.

Попкультура й масова мода завжди звертаються до субкультур. Візьмемо як приклад скейтерів. У них порвані кросівки, тому що вони їх порвали, коли намагалися зробити кікфліп. Їхнє взуття справді в крові. Те саме з американським фермером, який носить стертий джинсовий комбінезон, чи роботягами в куртках Carhartt.

Тобто все це справжнє, а люди тяжіють до справжніх речей. Це приваблює людей із великою кількістю кешу, які хочуть притягнути цю справжність до себе.

І насправді поюзані речі загалом мають дуже хороший вигляд.

На твоєму сайті вказано, що ти співпрацював з adidas та Crocs.

Насправді в мене були контакти з більшістю мейнстримних взуттєвих брендів, крім японських. Можливо, в японців інша корпоративна культура чи щось таке. Ти не можеш їм написати. Тобто вони дуже ізольовані.

Можу розповісти про adidas. Вони запрошували мене на роботу у свій головний офіс, відправили мені трохи грошей і попросили дозволу використати мої матеріали у своїх соцмережах. Це було дуже людяне й не надто корпоративне спілкування. adidas справили дуже хороше враження.

Ти співпрацював і з Олівером Сайксом, фронтменом Bring Me The Horizon, створюючи дизайни кросівок для його бренду Drop Dead.

Він мені написав до того, як мої концепти якось захайпились. Сказав, що хоче випустити лінійку кросівок. Одним словом, я почав робити дуже багато кросівок (для Drop Dead — прим.). Думаю, створив понад сотню різних варіантів. Потім почалася війна, і я просто не міг працювати над ними далі.

Чи співпрацюєш ти зараз із кимось на постійній основі?

Ні, ні з ким, і ніколи не співпрацював. 

Що тобі зараз цікавіше: розробляти свої унікальні моделі чи експериментувати з уже створеними?

Мені цікаво і те, й інше.

Є певна конвенційна форма кросівок, і люди думають, що речі повинні мати таку-то форму. Але насправді вони можуть мати будь-який вигляд. Коли Каньє Вест випустив перші Yeezy, вони не були схожі ні на що, що було раніше. Це викликало великий супротив у людей, і вони казали: "Боже, що це за жах". Потім всі починають це носити.

Ти також хочеш створювати кросівки чи інші дизайни, які не будуть схожими ні на що?

Немає такої мети. Є мій смак, і я роблю те, що мені подобається. Чи буде це схоже на щось, чи ні — не принципово. Я можу зробити щось дуже контроверсійне, а можу створити щось суперзвичайне. Це просто спектр.

Чи думав ти про заснування свого бренду взуття, одягу чи прикрас?

У контексті взуття була і є така ідея, оскільки мені постійно пишуть люди, які хотіли б його мати.

Є компанія Zellerfeld, яка робить 3D-взуття. Вони надрукували капці для бренду SKYLRK Джастіна Бібера, а також лавандові Air Max для Nike. У Zellerfeld є платформа, де насправді будь-який кріейтор може щось робити. Вони мене дуже запрошують до себе.

Я думав робити це самостійно, тому що займаюся 3D-друком для війська й усе таке. Але те, що я можу зробити сам, не зрівняється з потужностями закордонного підприємства з налагодженими технологіями. Мабуть, буду щось із Zellerfeld робити.

Війна ускладнює будь-які процеси. Сьогодні прокинувся — і вже добре.

Над яким проєктом у сфері дизайну ти дуже хотів би попрацювати? 

Мені загалом подобається повний стайлінг. Не знаю, чи хотів би я створювати одяг, але одягнути когось у щось "жорстке зі стилем" мені дуже цікаво. Я це зрозумів тільки нещодавно.

Я не можу точно сказати, що хотів би зробити, оскільки в мене змінюються інтереси. Вони завжди в площині творчості, але це може бути все що завгодно, зокрема меблі й оформлення простору.

Єдине, що я хочу робити, й до чого в мене ніяк не доходять руки, — це малювання картин фарбами.

Мені цікаво все, і я досягаю певного результату в чомусь. Потім це перестає бути настільки цікавим для мене, тож починаю шукати щось інше, бо втомлююся від одного й того ж. Мені потрібно змінювати напрями та проєкти. Те саме було із взуттям. В якийсь момент я перестав його створювати, бо мені це було вже не так цікаво.

Я весь час шукаю щось нове.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter