Засновник київського концепт-стору Anthology Данила Подольский — про свій стиль, те, що носять "найкраще вдягнені" люди, й одержимість одягом минулих століть

Образи Данила Подольского. Колаж: "ТиКиїв"

Як одягається сучасний Київ? Відповідь на це запитання ми шукаємо в рубриці "Стиль киян", де розпитуємо містян про їхній гардероб, підхід до створення образів і модні лайфхаки. 

Новим героєм серії став  Данила Подольский — засновник столичного чоловічого концепт-стору Anthology та ритейл- і бренд-консультант із понад 15-річним досвідом роботи в індустрії. 

Як би описав свій стиль

Якщо відверто, я якось ніколи над цим не замислювався й завжди гублюся, коли мені ставлять подібне запитання. Мабуть, найпростіше сказати, що я люблю артизанальний одяг. Тобто той, у створенні якого використовується велика кількість ручної праці.

Про еволюцію свого стилю

Думаю, він просто поступово приходив до адекватнішого стану. З віком ставало менше різких проявів, зате більше розуміння виробництва, матеріалів і глибини речей.

Як фешн-робота вплинула на бачення особистого стилю

Звісно (робота його — прим.), деформувала. Передусім тому, що більшу частину професійного шляху я намагався знайти місце десь збоку — більш субкультурне.

Я хотів уникнути цієї шаленої гонки, речей, які вже за сезон після виходу втрачають актуальність. Натомість шукав історії — високий ремісничий продукт, який дає змогу бігти трохи повільніше, не потрапляючи в модне цунамі. 

Це ж дало можливість послідовного колекціонування речей. Вони навіть через кілька років мають такий же вигляд, бо ніколи не були частиною мейнстриму, — а мейнстрим зазвичай чекає ціле покоління, щоб знову стати актуальним.

Проте інколи я співпрацюю і з іншими магазинами та брендами. Завдяки цьому мені щастить постійно вести діалог із талановитими людьми поза своєю субкультурою. 

Як створює луки на щодень

Я одержимий тим, як люди сприймали одяг у XVIII, XIX та на початку XX століття. Скільки в ньому було цінності, бо загалом його було не так багато, як зараз. Саме тому мене завжди зачаровують світлини людей того часу.

У мене багато одягу, який інспірований або навіть датований тим періодом. Інколи мені подобаються й сучасні речі. Саме цей перетин і є моїм принципом.

А ну й сезон. Найкраще вдягнені люди — це ті, хто вдягнений за погодою. 

Про речі з особливою історією

У мене доволі багато по-справжньому старих речей. Кажучи відверто, я дуже дбайливо до них ставлюся. Тому багато з них залишаються зі мною вже 15-20 років.

Здебільшого це японський авангард — Comme des Garçons та Yohji Yamamoto. А також італійський артизанал — Guidi, Carol Christian Poell та A1923. 

Де купує нові речі

Мені трохи легше, бо я маю стосунок до цілого магазину одягу. У мене є друзі, які створюють надзвичайно цікаві речі. Наприклад, бренд By Walid, який працює з тканинами XVIII-XIX століть, або Guidi, що створює взуття унікальної якості. Плюс Anthology Goods — бренд усередині магазину, в межах якого зазвичай втілюються речі, які мені завжди хотілося мати.

Власні принципи шопінгу 

Мене хвилює бренд, бо маю багато упереджень щодо багатьох із них, інколи навіть особистісних.

Якість, тканини, виробництво — все це теж важливо. Обидва ці пункти, мабуть, є професійною деформацією.

Last but not least — я люблю, коли в речах є романтика. На сьогодні цей пункт пріоритетний. 

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter