Як бігун-аматор став чемпіоном України на дистанції 100 км: історія завдовжки у 5 років Антона Джулая

Фото: Віталій Дрозд

Антон Джулай — бігун-любитель, працює менеджером із продажу будівельних матеріалів, має двох доньок, які наразі живуть за кордоном. Він почав бігати п’ять років тому, а в травні 2025 року пробіг дистанцію 100 км на Вінницькому ультрамарафоні за 6 годин 54 хвилини (середній темп 4:08) — посів перше місце, став чемпіоном України та одночасно виконав норматив майстра спорту.

Антону 43 роки. Перший марафон він пробіг у 2020-му — ще без тренера і без вимірювання пульсу. П’ять років дисциплінованих тренувань, наполегливої праці й жодної паузи в кар’єрі у будівельному бізнесі — і результат, який здається неможливим навіть для професіоналів (бігуни зрозуміють!) — перше місце на 100-кілометровому ультрамарафоні. Антон — чемпіон України! Надихає, правда?

Редакція "ТиКиїв" запитала Антона, що його мотивувало, як він тренувався та поєднував усе це з буденним життям протягом цих п’яти років.

Початок бігової історії

Усе почалося з цілі. У новорічну ніч я повертався додому після святкування та запитував себе: "Чого я хочу досягти в новому 2020 році?". І тоді поставив перед собою бігову мету — пробігти марафон. Раніше я ходив у спортзал і спілкувався з людьми, які вже бігали. Для мене марафон здавався нереальним.

Однак на початку року я почав бігати. Потім була тримісячна весняна перерва через COVID-19. Згодом я повернувся до бігу й підготувався до WIZZ AIR KYIV CITY MARATHON — 42,195 км із результатом 3 години 13 хвилин 39 секунд. Тоді я подумав: "А на що ще здатен мій організм?" — і почав цікавитись ультрамарафонами.

Перший досвід ультрамарафону

Перший ультрамарафон на 100 км у 2021 році був дуже важким: зневоднення, швидка, лікарня. Слава Богу, усе обійшлося. Я відмовився від госпіталізації — але це досвід, який пам’ятатиму надовго.

У набутті бігового досвіду мені допоміг друг, також бігун-аматор, Сергій Чабанов. Його поради — як-от купити біговий годинник для контролю дистанції й темпу, нагрудний датчик для моніторингу пульсу та багато інших цінних ідей — дуже вплинули на мій прогрес.

Тоді я почав замислюватися про тренера. Але у 2022 році почалося повномасштабне вторгнення. Ультрамарафони скасували, і я перейшов на коротші дистанції — півмарафони й марафони.

Ком’юніті

У 2021 році я дізнався про DieHardRunning Ua від друзів, які вже туди ходили. Після першого тренування я відчув драйвову атмосферу — і почав регулярно відвідувати недільні пробіжки.

Бути в оточенні таких людей, як у Дайхарді — це потужна мотивація не зупинятись і ставати кращим. Щоразу я біг швидше, ставав витривалішим, брав приклад з інших і прагнув сам бути прикладом. Нині маю в Дайхарді багато близьких знайомств — разом ходимо в сауну, виїжджаємо на пікніки, маємо вже свої традиції.

Тренер

Зі своїм тренером, Віталієм Дроздом, я познайомився у травні 2022-го — на тренуванні Дайхарду, де він був пейсером. Було цікаво спілкуватись — я побачив його ентузіазм, і в грудні того ж року ми почали працювати разом.

Я дізнався більше про правильну розминку, відновлення, функціональну діагностику (яку пройшов у BandaLab у Віталія Самуйленка), а на її основі Віталій сформував індивідуальний план. У 2023 році я пробіг Київський марафон Незламності за 2:40:16. Через рік — Білоцерківський марафон за 2:34:29, а вже за 7 днів — Київський марафон Незламності (43,275 км) за 2:38:05.

І ми поставили нову ціль — Чемпіонат України з ультрамарафону 100 км у 2025-му.

Підготовка до 100 км

Ми почали з тестування фізичного стану, визначення сильних і слабких сторін. Важливо було укріпити опорно-руховий апарат, підвищити аеробну витривалість і розвинути специфічну силу.

Тренувальний план

За три тижні до старту — контрольне тренування на 60 км із темпом 3:59/км, тестування гелів та батончиків. Далі — "підводка" з об’ємами 60–80 км на тиждень.

Переможні 100 км

Усі деталі ми з тренером узгодили. До Вінниці приїхали в п’ятницю, лягли спати о 21:30, а в суботу — ще раніше, о 20:00, бо старт — о 07:00, вставати треба було о 04:30–05:00.

Прогноз — +28°C. До спеки не було адаптації, бо всі тренування відбувались у прохолодну пору. У суботу купили відро й лійку, щоб поливатися водою на дистанції. Стратегія: бігти швидко до спеки, потім — витримати. Перші 50 км — за 3:15:05 (3:54/км), другі 50 км — за 3:38:56 (4:23/км).

З’їв 7 гелів, почав із 12-го км, багато пив води й ізотоніки. На 60-му км мене вкусила оса в обличчя — зупинився біля тренера, переконались, що все нормально, і побіг далі. Спочатку погано бачив, потім відпустило.

Після 50 км — спека. Тренер на кожному колі обливав мене холодною водою з лійки. Це рятувало.

Фінішував за 6 годин 54 хвилини 01 секунду. Став чемпіоном України та виконав норматив Майстра спорту України з легкої атлетики.

Що далі?

У підготовці до ультрамарафону немає дрібниць — усе важливо. Я в цьому переконався. Вдячний тренеру — за системність, підтримку, баланс між навантаженням і відновленням. Колись у моїх тренуваннях не було роботи над специфічною швидкістю й силою — тепер це системно.

І якщо ти хочеш підготуватись до ультрамарафону — спробуй. Навіть якщо не вийде з першого разу — це досвід. Головне — мотивація, правильне оточення, тренер і програма.

Моя наступна ціль — пробігти 100 км ще швидше.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter