Що впливає на рішення дитини покінчити життя самогубством та як з нею про це говорити: коментарі психологинь

Фото: Unsplash

 

Жовтень сколихнув медійний простір та думки українців резонансною серією дитячих самогубств: 5 відбулося в Києві на початку жовтня, ще кілька в інших містах України.

Слідство у справах триває, однак за словами правоохоронців, випадки не пов'язані між собою, а також загиблі діти не були учасниками "груп смерті" чи ігор на кшталт "Синього кита". В чому ж тоді справа? Що може призвести до фатального рішення дитини піти з життя та як на це впливає воєнний стан?

Загалом, статистика підліткової смертності за даними Держстату за період з 2017 по 2021 рік зменшується: від 106 випадків загибелі дітей у 2017 до 94 випадків самогубств у 2021 році. Ці дані також корелюють із загальним показником смертності українців з причини "навмисного самоушкодження". Тобто до війни тенденція за рівнем самогубств в Україні зменшувалась.

Для того, щоб зрозуміти, що штовхає дітей на рішення піти з життя, ми звернулись до трьох спеціалістів: родинної психотерапевтки, нейропсихолога та спеціалістки з когнітивного розвитку Вікторії Любаревич-Торхової, дитячої психологині та психотерапевтки, що має досвід роботи в дитячій виховній колонії — Світлани Алєксєєвої та до лікарки-психолога, дитячої психотерапевтки Софії Глушко.

Бесіда з фахівчинями дозволила нам побачити загальну картину того, які процеси відбуваються в дитячій психіці в підлітковому віці та чому ці — вже не діти, але ще не дорослі люди, так гостро сприймають світ навколо та готові радикально шукати вихід, якщо стикаються зі складними ситуаціями.

Цей матеріал складатиметься з двох частин. У першій ми розглянемо фактори, які впливають на рішення дитини піти з життя та як з нею про це поговорити, а також як воєнний стан впливає на дітей та підлітків.

У другій ми говоримо з фахівцями про фізіологічні та психічні особливості підліткового віку та наводимо практичні поради як батькам комунікувати зі своєю малечею, що вже насправді не діти, але й ще не дорослі.

Що впливає на бажання дитини покінчити життя самогубством та як з нею про це говорити

Важливо розуміти те, що в кожного з нас дуже сильний інстинкт самозбереження й жодна людина за своєю природою не хоче піти з життя. Однак вона прагне припинити певний процес, що для неї є нестерпним. Через особливості психіки підлітків, вони є в групі ризику схильності до самогубств.

Психологи зазначають, що не всі діти схильні до суїциду, однак щонайменше 50% думають про це. Самогубство для підлітка — це можливість втекти від непереборних складнощів так, як для них це зрозуміло на їх вік. Це і відсутність стресостійкості й віри в те, що ситуація вирішиться й вони зможуть жити нормальне життя. Зазвичай це також відсутність авторитета, який підтримає та пояснить, що з часом все змінюється й те, чого їм зараз справді варто позбутися, це емоційного "запалення". Бо саме воно обумовлює тунельне бачення підлітків та зациклення на тому, щоб просто вийти у вікно.

Хоча насправді — це нормально, коли думки зациклюються на тому, що виходу нема. Це справді лише тимчасове "запалення", бо так працює наш мозок.

Думати про суїцид як про вихід зі складної для підлітка ситуації, як не дивно, — це теж певна норма. Але при цьому нормою також є — не пробувати цього втілити. Пояснення такого процесу ховається в особливостях підліткової психіки, а саме у тому, що в підлітковому віці в дітей ще не розвинені структури мозку, що відповідають за прогнозування та можливість передбачати далекоглядні наслідки своїх дій, а також дозрівають лобні долі мозку, що відповідають за морально-етичний вибір.

Для дитини в цьому віці явище "Я помру" означає — "Я помру тут і зараз, всі прийдуть будуть плакати, відчують, як їм погано без мене". Але вони ще не до кінця усвідомлюють своєї кінцевості в момент смерті й того, що їх більше ніколи не буде.

На жаль, батьки можуть не серйозно ставитись до слів дитини про бажання накласти на себе руки, особливо у сварках.

Може бути схоже на те, що в дитини перепади настрою, але нехтувати такими заявами не можна. Якщо ви чуєте від своєї малечі подібне, це може бути приводом звернутись до психолога/психотерапевта, а вони скажуть чи потрібно відвідати психіатра.

Якщо мова йде вже про спроби заподіяти собі смерть, то зазвичай поруч є депресія та прояв депресивного синдрому. Для таких дітей важливою є консультація психіатра та потрібно розв'язувати проблему медикаментозним лікуванням.

Психологиня Світлана Алєксєєва зазначає, що, оскільки тема дитячих самогубств зараз набула широкого поширення — не варто говорити з дітьми на цю тему напряму. Адже в нормальному стані розмови про смерть можуть налякати дитину, як і розмова про самотність, проблеми в спілкуванні з однолітками тощо. Діти уникають бесід на складні теми.

Тривога батьків в такій ситуації не може бути втамована однією розмовою. Варто діяти в комплексі: не просто цікавитись інтересами та колом спілкування дитини, а звати її друзів у гості, організовувати разом із ними активності. Для батьків це також можливість переконатись, що оточення дитини дружнє та комфортне. Батькам варто не просто знати про інтереси своєї дитини, а за можливості поділяти їх: робити щось разом, ходити на спільні майстер-класи, шопінг тощо. Більш якісно проводити час зі своїми підлітками.

У віці 10-13 років в житті дитини трапляється важлива екзистенційна криза, пов'язана з усвідомленням наслідків смерті. Психологиня каже, що якщо в цей період в житті підлітка трапляється втрата, пов'язана зі смертю когось із близьких, майбутній дорослий засвоює досвід незворотності смерті, а також розпачу та болю втрати. Такі діти менше задумуються про самогубство.

Підліток може переживати, наприклад, через відносини з вчителькою/лем, що її не розуміють, чи, можливо, публічно цькують у школі, тому й вона не хоче ходити на уроки. Дитина в цей момент може відчувати відчай, апатію та перші ознаки депресії, адже це ситуація, яку вона не може вирішити. Батьки часто цього не помічають, тиснуть й надокучають питаннями типу: "Ось чому ти просто списав/ла контрольну, ми б хотіли, щоб ти справді знав/ла. Бо якщо ти не будеш вчитися — як ти виживеш в цьому житті?". І це навпаки тільки підштовхує дитину-підлітка до імпульсивної поведінки. Бо як тікати від страхів, що живуть у власній голові? Куди в ту голову буквально засунути?

Вплив війни

Війна наразі має кілька факторів впливу на дитячу психіку:

1. Недостача живого спілкування з однолітками
2. Нічні обстріли забирають у дітей та дорослих повноцінний здоровий сон
3. Перевантажений повідомленнями про смерть новинний фон
4. Стурбовані чи тривожні стани батьків
5. Відсутність стабільності в житті дітей та передбачуваності обставин їх життя
6. Сезонна депресивність в осінньо-зимовий період

В умовах війни дітям не вистачає нормального та живого спілкування з однолітками, якого має бути щонайменше 7-8 годин на день. Вперше ця базова потреба зазнала збою під час епідемії COVID-19. Так само відбувається й зараз, адже не всі школи мають бомбосховища, де навчальний процес відбуватиметься безперервно. За даними МОН, з 13 тис. шкіл, що зараз в Україні приймають дітей, майже 7,5 тисяч — ведуть навчання очно, 3,8 тисячі — перейшли на змішану форму навчання, а ще близько 2,5 тисяч шкіл проводять заняття виключно дистанційно.

Нічні обстріли виснажують психіку як дорослих, так і дітей. Адже вони відбуваються в той час, коли наступає глибока фаза сну, коли організм найефективніше відпочиває, а у дітей відбуваються процеси росту та розвитку.

Багато смертей про які розповідають в новинах. Якщо раніше кримінальну хроніку можна було уникати, то зараз майже кожен випуск новин починається зі статистики вбитих росіян та наслідків обстрілів. Постійне перебування в цьому полі негативно впливає як на дітей, так і на батьків. Діти не лише можуть відчувати власну тривогу щодо ситуації, а також чути стурбовані розмови дорослих, що самі страждають від невизначеності, в якій Україна знаходиться майже два крайніх роки.

Батьки ж через власну стурбованість і зайнятість можуть приділяти дитині менше уваги, зокрема, мінімізувати спілкування з нею. В результаті цього підлітки схильні закриватись від батьків і припиняють ділитись власними переживаннями.

Ситуацію ускладнює сезонна депресивність кінця осені, початку зими.

І найгірше, авжеж, якщо все діє в комплексі, чим більше факторів, тим більша ймовірність розвитку тривожних розладів, неврозів та депресії у дітей. У підлітків зараз може бути постійно підвищений рівень гормонів стресу, що в цілому негативно впливає на організм й може навіть відображатись в роботі: ШКТ (синдром роздратованого кишківника), дихальної системи, нервової системи (тіки, нав'язливі дії, заїкання тощо).

Звернутись до психолога в такій ситуації є головною рекомендацією. Однак батькам не варто очікувати, що спеціаліст "полагодить" їх чи дитину. Фахівець лише оцінить стан та вкаже на можливий напрямок руху родини. А далі все залежить від готовності та рівня зусиль, які всі члені сім'ї будуть докладати для побудови стосунків, де панує довіра, підтримка, взаємоповага, почуття власної гідності усвідомлення важливості одне одного та є час на якісне спілкування всією родиною. Про це буде наш наступний матеріал.

Дітям, що не мають достатньої батьківської уваги та підтримки (діти з різного типу дитячих будинків чи спец.установ), психолог радить звернутися на гарячі лінії психологічної підтримки та довіри, більшість з яких працює цілодобово.

Самостійно отримати психологічну допомогу діти можуть з 14 років.

Про цю можливість можуть розказати вчителі, опікуни чи інші дорослі, що відіграють важливу роль в житті дитини. Також важливим є те, що зараз підлітки більш відкрито можуть розповідати одне одному, що вони ходять до психолога/психотерапевта та рекомендувати таку практику іншим. Що робота зі спеціалістами, що звернення на гарячу лінію є конфіденційними, тож їм не варто переживати за свою приватність. Звернення на лінію довіри може бути навіть анонімним. Більше про роботу з психологом/психотерапевтом, а також про звернення до психіатра ми говоримо в другій частині цього матеріалу.

Залишаємо посилання на можливі джерела безплатної допомоги та підтримки дорослих та підлітків, де можуть в будь-який час надати невідкладну психологічну допомогу.

Контакти для підтримки:

1. Цілодобова Національна гаряча лінія для дітей та молоді: 0 800 500 225 або 116 111.
2. Цілодобова Національна лінія з питань запобігання суїцидам та підтримки психічного здоров'я: 7333.
3. Національна гаряча лінія для дітей та молоді від Ла Страда: 0 800 500 225
4. Цілодобова Національна гаряча лінія із запобігання домашньому насильству, гендерній дискримінації та торгівлі людьми: 0 800 500 335 або 116 123.
5. До Київського міського центру психолого-психіатричної допомоги при станах душевної кризи: (044) 456 17 02 та (044) 456 17 25.
6. Цілодобову гарячу лінію психологічної підтримки для дітей і дорослих ГО «Людина в біді»: 0 800 210 160.
7. Лінія безоплатної психологічної допомоги фонду «Голоси дітей»: 0 800 210 106, також є Telegram-бот та Viber-бот.
8. Лінія безоплатної психологічної допомоги від Національної психологічної асоціації (для українців, що прямо чи опосередковано постраждали від війни): 0 800 100 102 (час роботи з 10:00 до 20:00).
9. Ресурс Teenergizer.org, де підліткам надають безплатні онлайн-консультації.
10. Проєкт "ПОРУЧ" дає змогу записатися до онлайн-групи підтримки для підлітків.
11. Телеграм-бот "Не дрібниці" допомагає підліткам краще зрозуміти свій емоційний стан, підтримати ментальне здоров’я та отримати консультацію психолога.
12. Якщо ви побачили небезпечний для дітей контент у мережі, його можна анонімно надіслати на спеціальну поштову скриньку департаменту кіберполіції: [email protected]а.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter