Відраза до дотиків: чому деякі люди уникають тактильної взаємодії — наукове дослідження
Фото: Freepik
Дотик — один із найважливіших засобів міжлюдської взаємодії. Однак деякі люди вважають тактильний контакт небажаним навіть у близьких стосунках. Нове дослідження вчених з Університету Бінгемтона пояснює відразу до дотиків залежно від типу особистості та прив'язаності людини. Розповідаємо про висновки науковців, опубліковані виданням Psychology Today.
Нездорова прив'язаність і риси "темної тріади": як вони впливають на тактильність?
Дотик, за своєю первинною суттю, має позитивну конотацію в людській культурі. Утім, вчені Університету Бінгемтона зауважують, що тактильна взаємодія не всім приносить задоволення й інколи навіть використовується на шкоду. Примусовий дотик (touch coercion) виникає, коли людина вступає у взаємодію, щоб завдати болю, маніпулювати або контролювати іншу особу, наприклад, свого партнера.
Американські дослідники вважають, що ставлення до дотиків визначається, зокрема, типом прив'язаності:
- Люди з уникаючою прив'язаністю, які внаслідок дитячих травм схильні до недовіри та стриманості в питаннях близькості, ймовірніше відчуватимуть відразу до тактильної взаємодії.
- Особи з тривожним типом прив'язаності, що характеризується страхом втрати партнера та ревнощами, схильні до фізичних контактів, але часто використовують їх для маніпуляції та контролю.
Особливу увагу науковці приділяють носіям рис "темної тріади" — психопатії, нарцисизму та макіавеллізму. Такі люди, як і особи з небезпечними типами прив'язаності, можуть одночасно тримати фізичну дистанцію з партнерами та використовувати дотики як засіб домінування.
Наукове пояснення відрази до дотиків
Щоб дослідити, як риси особистості впливають на тактильну взаємодію, науковці Університету Бінгемтона зібрали 512 студентів і влаштували їм короткі опитування. Зібрані відповіді мали вказати на кореляцію між проявами "темної тріади", стилем прив'язаності та схильністю до примусових дотиків або відрази до них.
Зокрема, дослідники використали "шкалу прив'язаності", протилежними пунктами якої були: "Мені важко покладатися на інших" та "Я часто хвилююся, що мій партнер мене не кохає".
Для оцінки ставлення до дотиків науковці застосували систему STS, яка включає дев'ять версій відрази до дотику (наприклад, "Мені часто доводиться нагадувати партнеру припинити торкатися мене") та шість варіантів примусового дотику (наприклад, "Я часто торкаюся свого партнера, щоб утвердити своє відчуття контролю").
Як і прогнозували вчені, особи з високим показником уникаючого типу прив'язаності частіше відчували дискомфорт під час тактильної взаємодії. Ба більше, жінки з невпевненими типами прив'язаності та рисами "темної тріади" використовували уникнення інтимного дотику для маніпуляцій із партнерами. А чоловіки з тривожним типом прив'язаності, що схильні до ревнощів, вдавалися до нав'язливих дотиків, щоб відчути спокій і безпеку в парі.
Центральним висновком дослідження стало те, що люди з рисами "темної тріади" сприймають фізичну взаємодію у двох можливих напрямах:
- прагнуть отримати контроль над партнером через примусові дотики;
- регулюють ступінь близькості у стосунках, що проявляється у відразі до тактильного контакту.
Науковці припускають, що такі сценарії діють лише в поєднанні з невпевненими типами прив'язаності — тобто риси психопатії, нарцисизму та макіавеллізму самі по собі не є вирішальними факторами у формуванні ставлення до фізичної близькості.
