Все, що тобі потрібно знати про залежність від фільмів для дорослих: розповідає сексологиня

Фото: Pexels

Нещодавно у Верховній Раді група з 25 депутатів зареєструвала законопроєкт про декриміналізацію порнографії в Україні. Днями на порталі ВР вже з'явився і сам текст законопроєкту. Відомо, що за новим проєктом закону кримінальна відповідальність залишиться тільки за відео такого роду без згоди (помста, deep fake), екстремальне відео (насильництво, зоо-, некрофілія) та створення й поширення дитячої порнографії.  

Цей законопроєкт сколихнув українські ЗМІ, які розглянули це питання вже з різних боків. Ми зі своєї сторони вирішили дослідити питання залежності від фільмів для дорослих й дізнатися, коли безневинний перегляд може перейти у стан залежності. Допомогла нам у цьому сексологиня Тетяна Славіна.

Чи корисно дивитись "полуничку"? 

Це питання дуже об'ємне, бо комусь корисно, а комусь ні. Тут треба дивитись, в якому віці людина дивиться це, яке відео, в якій кількості. Якщо це дитина починає дивитися, то вона може подумати, що так і повинно бути, що цим і займаються дорослі люди, коли вони вдвох. Це, по-перше, може травмувати дитину. Уявіть собі, що відбувається в її голові, коли вона таке бачить. А побачити вона може різне! По-друге, це питання сценаріїв, які закладаються. Дитина, підліток думають, що ось так і повинно бути. Але ми розуміємо, що це не так. Це вже доросла людина знає, що може бути по-різному. 

Ще один момент — це дуже рання сексуалізація. Перегляд подібних роликів викликає сильні емоції, це такий перший досвід сильний, коли є збудження і дитина не розуміє, що з нею відбувається. Це може закласти паталогічний досвід ранішньої сексуалізації. Тому вік має дуже велике значення в цьому питанні.  

Якщо ми говоримо про підлітків, то це може бути менш травматично, але більш проблемно, адже закладаються певні сценарії. Тому що у подібних відео зазвичай жінка — об'єкт, її використовують, про її задоволення нічого не йдеться, чоловік агресивний, він задовольняє свої потреби й все.   

З якого віку доречно дивитись доросле кіно? 

Немає такої відповіді, що от з такого віку я рекомендую дивитись. Розумієте, коли починається соматичне дозрівання, коли починають гормони грати, то ця тема стає основною у думках. Тобто думки тільки на сексуальну тему. І якщо вже з'являється такий інтерес, то підліток сам знайде це відео. В нашому житті не було такого вільного доступу до інтернету, але все одно ми знаходили ті касети, а коли не було касет, то були різні журнали, які ми також дивились.  

І в такому разі дуже важливо, щоб батьки приділили в цьому плані більше уваги, розуміючи, що дитина може подивитися доросле кіно будь-де. Батьки мають говорити з дитиною, розповідати, що таке сексуальні стосунки, якими вони повинні бути, а також пояснити: те, що відбувається в порно — це не те, що реально відбувається в ліжку між коханими людьми.  

Якщо говоримо про дорослих людей, чи може перегляд "полунички" стати проблемою для пари? 

Розберімось! "Полуничка" вже була з перших часів існування людства. В перших наскельних малюнках вже були пеніси, наші пращури в печерах малювали еротичні картинки. Це було в усі часи, тому що людині потрібний додатковий спосіб збудження. Це потрібно тоді, коли людина своє збудження не може генерувати повністю у своїй голові. А подібні ролики — це такий додатковий безвідмовний спосіб посилити збудження. Це чудово, особливо коли люди в парі перебувають вже дуже довго.

Але, якщо ми переходимо тільки на цей спосіб, то потім ніяк по-іншому вже не зможемо збуджуватися. І це є проблемою. Іноді дивитися — так, але треба пам'ятати, що існує пастка. Бо вони раз спробували, отримали дуже сильні емоції, це сподобалось, і вони хочуть ще. А потім воно вже й не так заводить, не так збуджує і вони починають шукати щось інше. 

Чому фільми для дорослих небезпечні? Бо вони мають дуже сильний вплив на наш мозок. Ми цього не розуміємо, але з цими відео ми отримуємо максимально сильний вплив на нашу дофамінову систему. Чому? Ми отримуємо нові враження: постійна зміна партнерів, сюжетів, зміна варіантів у сексі, постійно присутній ефект новизни. Йде сплеск дофаміну такої сили, що він запускає у мозок запит повторити це ще раз. І мозок запам'ятовує, від чого йому було дуже класно і хоче це знову повторити. І це не просто "хочу", це вже "потрібно".  

І біда в тому, що коли з'являється реальний партнер, то виникає проблема. Можу сказати, що після пандемії й зараз під час війни дуже багато порнозалежних людей. Коли з'являється реальний партнер, він вже не збуджує.  

Тобто немає позитивного впливу від перегляду "полунички"? 

Наприклад, коли людина може випити іноді алкоголь, особливо який їй подобається, десь у колі друзів, розслабитися, посміятися — це одне. А є люди, для яких це є вже потребою, які не можуть вже жити без алкоголю і для яких вже навіть немає різниці, який алкоголь вони п'ють, тільки б він був. Це стосується і "полунички". Коли це залежність, тоді вона вже керує життям людини. Це така сама залежність, просто вона не хімічна.  

Якщо "полуничка" заміняє сексуальне життя, якщо реальний партнер вже не збуджує, тоді це вже залежність і це вже погано. Тому нехай ці ролики будуть в житті, але щоб вони не були єдиним способом задовольнити свої потреби. 

Як зрозуміти, що партнер/партнерка може мати залежність? 

Є чіткі критерії, які вказують на те, що у людини може бути залежність: 

• зміна толерантності — постійно зростаюча потреба у перегляді, втрата контролю та досягнення вищої планки для залежного; 
• абстинентний синдром — синдром відміни чи "ломка". Сильна потреба у постійному поверненні до перегляду і впевненість, що це єдиний шлях для досягнення емоційної стабільності. Коли людина пробує відмовитися чи змінює модель поведінки, то можуть з'явитися тривога, депресія, розлад сну; 
• втрата контролю — це коли людина заходить в інтернет і відразу виникає неконтрольований перехід на відповідні сайти; 
• безрезультатні спроби помірності — численні невдалі спроби зупинити перегляд фільмів для дорослих призводять до зривів або, найчастіше, до зміни виду залежності; 
• віра у радикальні зміни — людина вірить, що зміна роботи, місця проживання, партнера дозволять безболісно "зламати" нестримне бажання дивитися "полуничку". Це ілюзія; 
• продовження руйнівної поведінки зі спробами її виправдати; 
• заперечення залежності — "я можу кинути, коли захочу!". 

У нас у соціумі досі не заведено говорити про якість інтимні речі, досі є соромом обговорення питань сексу навіть в парі. Чи це нормально?  

Я була на одному навчанні у французів, це Бріджит Мартель та Жан-Франсуа Герве, їм вже за 60 і вони спокійно говорять про секс, вони прекрасні! І от викладач сказав одну фразу: "У кожного є право на свій таємний сад бажань". Дуже гарна фраза! У нас є свій сад бажань.

Багато людей бояться фантазувати, хтось боїться використовувати ці фантазії під час сексу, але якщо вони вас збуджують, то вони навпаки можуть допомогти отримати сексуальне задоволення, сильніше збудитися. Їх можна використовувати й це нормально.

Але так само не всі фантазії треба нести у своє сексуальне життя, деякі можуть залишатися у твоєму таємному саду бажань. Але я раджу казати своєму партнерові про якісь приємні моменти у сексі. Бо у нас бояться ще говорити про секс, ніби завжди треба сказати щось погане, але навіщо, коли можна поговорити про щось приємне та позитивне.  

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter