Чому шахи стали новим трендом: спойлер — не лише через Netflix
Київ переживає несподіване відродження шахової культури. Попри цифрові технології та численні сучасні розваги, древня гра знову завойовує серця киян. Кількість відвідувачів шахових клубів зростає, а кав'ярні та ресторанчики додають шахи в свій інтер'єр вже не просто як елемент декору — грати в шахи стало модно.
Шахи — одна з найдавніших ігор людства, історія якої налічує понад 1500 років. Вважається, що вона зародилася в Індії у VI столітті під назвою "чатуранга". Звідти через Персію потрапила до Європи, де набула сучасного вигляду. На території України шахи з'явились у IX-X століттях завдяки торговим шляхам "із варяг у греки". Археологічні знахідки свідчать про популярність гри серед київської знаті часів Київської Русі — у місті було знайдено кілька шахових фігур XI-XIII століть. У радянські часи Київ став одним із центрів розвитку шахової школи, подарувавши світу плеяду видатних гросмейстерів.
Експерти пов'язують це явище з кількома факторами. По-перше, пандемія COVID-19 змусила багатьох переосмислити своє дозвілля та звернутися до інтелектуальних ігор. По-друге, успіхи українських шахістів на міжнародній арені надихнули нове покоління гравців. Тай й загалом інтерес молоді до всього "не цифрового", давнього та вінтажного, зростає.
Кожна партія — це унікальна історія протистояння двох інтелектів, де поєднуються логіка, інтуїція та стратегічне мислення. Феноменальна математична складність гри вражає: кількість можливих партій перевищує число атомів у Всесвіті!
Водночас шахи залишаються доступними для кожного — від початківця до гросмейстера. Особливу красу грі надає її психологічний аспект. Гравці не просто пересувають фігури — вони намагаються зрозуміти та передбачити думки суперника, вибудовуючи складні комбінації та пастки.
Шахи — гра двох суперників на дошці 8х8 клітин. У кожного гравця по 16 фігур: король, ферзь, два слони, два коні, дві тури та вісім пішаків. Мета — поставити мат королю суперника. Кожна фігура ходить по-своєму: ферзь — в будь-якому напрямку, тура — по прямій, слон — по діагоналі, кінь — літерою "Г", пішак — вперед на одну клітину, король рухається на одну клітину в будь-який бік.
Ми обговорили цей тренд із Дмитром Семеновим — міжнародним майстром шахів, засновником та директором "Шахової школи", а також завітали в парк Шевченка, де шахісти традиційно зустрічаються та грають вже котре десятиліття…
Дмитре, як ви стали тренером з шахів і чому обрали саме цю гру?
Я працюю тренером понад 20 років. Спочатку мав декілька робіт, і так, на пів ставки, викладав шахи в Будинку дитячої творчості Подільського району. Коли побачив результати своїх учнів, які раз за разом вигравали різні чемпіонати, повноцінно зосередився на цьому. А у 2015 році вже відкрив свою "Шахову школу". Так, моє хобі переросло в основний вид діяльності. Сьогодні в нас понад 300 учнів, 17 тренерів і три київські філії: на Солом’янці, Лук’янівці й в Dream на Мінській.
Про роботу тренера можна говорити скільки завгодно, але краще за неї кажуть результати учнів. Кілька місяців тому був чемпіонат Європи в Празі, і мій учень Михайло Подольський став віцечемпіоном Європи до 16 років. Коли учні грають краще за тренера — це свято.
Чи набрали популярності онлайн-заняття шахами під час пандемії Covid-19?
Так. Проте онлайн-заняття я практикував ще до пандемії, адже в мене є учні з різних куточків України та світу. Окрім цього, поєдную змішаний формат навчання: онлайн і офлайн одночасно. Хтось із дітей приходить в школу, але не варто забувати, що Київ — мегаполіс, і не всі живуть поруч зі школою, тому є можливість приєднатися по скайпу. Ми демонструємо гру на екрані, всі один одного бачать і комунікують під час занять.
Який формат ефективніший?
Якщо правильно побудувати роботу, то обидва. Мені все-таки більше подобаються живі заняття. Це цікавіше, адже можна відчути емоції дітей.
Але онлайн не програє. Я займаюся з увімкненими камерами: на одному комп’ютері демонструю те, над чим працюємо під час заняття, на іншому — бачу дітей. І якщо хтось засинає або починає писати повідомлення друзям, то я одразу їм сигналізую (Усміхається.) У нас багато вмотивованих дітей, яким цікаво грати в шахи, і вони розуміють користь, яку отримують. До того ж під час групових занять вони знаходять однодумців. Це дуже круто, адже в школі не у всіх дітей є спільні інтереси.
Які якості розвиває гра в шахи, яка від неї користь у повсякденному житті?
Гру в шахи можна порівняти із силовими навантаженнями. Але якщо в тренажерній залі напружуються м’язи, то тут мізки. Шахи тренують просторове мислення, адже потрібно наперед продумувати ходи фігур суперника. Це концентрація уваги на партії — в моменті, тут і зараз. У грі є дуже красиві комбінації, коли жертвуєш певною фігурою, а зрештою ставиш мат.
Ця гра виховує витривалість нервової системи. Для когось може здатися: прийшов, зіграв і все. Але, наприклад, на чемпіонаті світу партія може тривати понад 6 годин! І впродовж цього часу потрібно не просто сидіти, а постійно думати.
Завдяки шахам можна побачити світ під час чемпіонатів. Дітям цікаво мандрувати та дізнаватися нове. Це ще більше сприяє їхньому розвитку.
Цього року 14-річний киянин Ігор Самуненков здобув звання міжнародного гросмейстера. Це робить його наймолодшим володарем цього титулу. Таке в історії українських шахів стається не вперше, але вік зараз ще молодший. У 2002 році українець Руслан Пономарьов став наймолодшим в історії шахів чемпіоном світу. Він здобув титул у 16 років.
Як вчите учнів справлятися з поразками?
Важливо, щоб тренер був кваліфікованим шахістом, сам постійно покращував навички та грав, але цього замало. Він ще має бути педагогом і психологом, розуміти, які дебюти підходять тим чи іншим учням. Програші діти сприймають по-різному. Буває жбурляють шахи, виходять в коридор, плачуть... Як на мене, це добре, адже так виходить весь негатив.
Діти вчаться приймати поразки. В шахах, як і в житті, інколи потрібно зрозуміти, що це було неправильне рішення, і йти далі. Так само і в партії — вони вчаться відповідати за свої дії, наприклад, що після ходу можуть втратити ферзя.
Але тренер має навчати сприймати не тільки поразки, а й перемоги, від яких теж може зносити дах. Це нормально. Але пораділи перемозі, заспокоїлися і пішли працювати далі, тому що одного таланту мало. Найголовніше — систематична робота.
З якого віку краще починати грати?
З п’яти років. Зі своєю донькою Марією я почав займатися з цього віку, і вже зараз вона має четвертий розряд. Він початковий. Потім йдуть третій, другий, перший, далі — кандидат в майстри спорту, майстер спорту і вже гросмейстер.
Де і як краще почати грати в шахи новачкам?
Головне — бажання. Навіть якщо починаєш вчитися вдома, де слона могли називати офіцером, або ж не знаєш правил взяття на проході чи рокірування, то в школі усьому навчать.
Чи є у шахістів якісь забобони?
У дитинстві в мене було "правило светра" під час турнірів, який я змінював тільки після програшів. А ще колись мій колега по команді приносив на гру шайбу-талісман і клав її поруч. Хтось не миє голову під час турніру, поки не виграє… Хтось ходить в одну й ту саму кабінку туалету, деякі не міняють ручки (треба грати з записом). В мене є учень, який програв кілька партій, а потім закопав її під деревом зі словами: "Погана ручка, я з нею програю".
Хто навчив вас грати в шахи?
Тато. Коли мені було чотири роки я вже спостерігав, як він грав у шахи з моїм старшим братом...
Що потрібно для розвитку київської шахової спільноти?
Обов’язково — шаховий міський клуб на балансі міста, куди б міг прийти кожен охочий. Щоб там проводили чемпіонати Києва та України. Наразі дуже необхідно для нашої нації популяризувати й розвивати цей важливий і крутий спорт. Окрім ентузіастів та батьків дітей, що навчаються в шахових школах, на це має звернути увагу ще й держава.
Чи граєте у шахи в закладах?
Через велику завантаженість в мене не вистачає часу на те, щоб зустрітися і пограти в шахи з друзями десь у кафе. Я керую школою, а також в мене понад пів сотні учнів. Але коли виступаємо організаторами турнірів, то орендуємо кафе чи офіси. Ми проводимо турніри для шахістів різних рівнів, як для дітей, так і для дорослих.
Що порекомендуєте тим, хто хоче спробувати шахи, але не має компанії?
Прийти на турнір, де можна знайти нових друзів-однодумців. Анонси таких подій є в соцмережах. Або завітати в заклади, де можна пограти. Якщо є бажання, то немає нічого неможливого.
Я вчився в КНУ імені Тараса Шевченка, і після занять в червоному корпусі часто-густо йшов пограти в бліц у парк… Тут традиційно збираються любителі шахів ще з 1960-х років — і деякі грають на гроші. Але не розраховуйте легко заробити — ці "любителі" грають професійно!
Ми вирушили в парк Шевченка, де в альтанці поруч з фонтаном розташований найстаріший шаховий майданчик Києва. Цікаво, що тут встановлена мініскульптурка проєкту "Шукай!" Юлії Бевзенко, на якій зображені вуличні гравці.
Ми приїхали о 14.00, і мінлива осіння погода не зіграла нам на руку (в теплу пору року тут аншлаг). Тільки за одним столиком сиділа невеличка групка картярів. Вони нам порадили повернутися через годину, щоб зустріти ще й шахістів.
Ми вирішили зробити кава-брейк: пограли в шахи в популярному закладі "Каштан". Тут розташований легендарний дворик з воронами: в клітці ліворуч бавиться дівчинка Круна, яка народилася торік, а праворуч бешкетують брат і сестра Крум і Кіара, їм усього по пів рочку. Птахами опікується орнітолог з київського зоопарку, який регулярно приїжджає на локацію.
Нагадаємо, що впродовж певного часу тут проживав ворон Крум. Але влітку минулого року він загадково зник. Одна з версій — ворона вкрали, інша — клітку зламали, і птаха випустили навмисно.
Трішки зігрілися і повертаємось в парк Шевченка. Кілька гравців вже на місці, тому йдемо знайомитися. Кажуть, що сюди регулярно приходять журналісти, фотографи та студенти-практиканти, і вони трішки втомились від надмірної уваги, тому не одразу, але ми розговорилися.
Колись я закінчив юрфак КНУ імені Тараса Шевченка, і граю в парку з 1970-х (Усміхається.) Зараз на пенсії, обожнюю шахи. Не можу це назвати традицією, скоріше, мені подобається бути частиною однодумців, — каже пан Іван.
А от для пана В’ячеслава шахи, як друга молодість. Каже, що почав грати лише кілька років тому. Приходить в парк, щоб пограти, поспілкуватися та подихати свіжим повітрям, поєднуючи приємне з корисним.
До шахів ставлюся, як до мистецтва і до спорту. В них є і краса комбінацій, і непередбачуваність, і дивовижні композиції. Влітку граю в шахи в Гідропарку на лежаках під навісами на пляжі, який розташований за капличкою, — додає він.
Шахи та цифровізація
У шахи грають не лише пенсіонери… Найуспішніший серіал в історії Netflix "Хід королеви" (2020) знов привернув увагу суспільства до шахів. На сайті chess.com, після прем'єри серіалу у жовтні 2020-го, долалося 15 мільйонів нових користувачів зі всього світу!
Це захоплива історія про геніальну шахістку Бет Гармон (її грає молода актриса Аня Тейлор-Джо), яка до 20 років стала чемпіонкою світу, а паралельно боролася з наркотичною й алкогольною залежностями. Серіал став культовим для шанувальників шахів. Багато глядачів впізнали себе в темах залежності, програшів, особистих конфліктів... При цьому шахові сцени — блискучі. У США за перші три тижні після прем'єри продажі шахів зросли на 87%. Книг про них — на 603%.
Цікаво, що цифровізація, яка могла б витіснити традиційні шахи, навпаки зробила їх більш привабливими для молоді, адаптувавши древню гру до сучасних потреб та звичок нового покоління.
10-річний Олексій Наконечний з Трускавця у квітні 2024-го переміг на чемпіонаті світу зі швидких шахів (рапіду) в Албанії. Він обіграв 11 суперників і "зірку" шахового майбутнього росії, який виступав у нейтральному статусі. Олексій став переможцем у швидких шахах серед учасників до 10 років, набравши 9 очок з 11 можливих.
Онлайн-платформи та мобільні додатки зробили шахи доступними цілодобово, а стріми та соціальні мережі створили навколо них живу спільноту. Молодь приваблює можливість розвивати критичне мислення та знаходити однодумців у світі, переповненому поверховим контентом. Важливу роль відіграла й гейміфікація: рейтинги, досягнення та змагання перетворюють навчання на захопливий процес.
Шахи стали відповіддю на потребу в структурованому інтелектуальному дозвіллі, яке водночас розвиває навички, корисні для кар'єри: стратегічне планування, концентрацію та вміння приймати рішення під тиском.
І найважливіше — шахи вчать стратегічного підходу до життя: вмінню ставити довгострокові цілі, розробляти план їх досягнення та гнучко адаптуватися до змін, не втрачаючи з поля зору головну мету.
Читай також: Фото на плівку: ренесанс, тренд чи забавка?
Де навчитися грати:
Шахова школа
Тут проводять лекції з провідними гросмейстерами; індивідуальні заняття для дітей дорослих. В школі працюють тренери з багаторічним досвідом роботи, а групи формуються відповідно віку та рівню шахової гри. Є групові, індивідуальні та дистанційні заняття по Skype, а також регулярні кваліфікаційні змагання з можливістю виконати спортивні розряди.
Шаховий клуб "Гамбіт"
Шаховий клуб створили у 2009 році. Головна ідея організаторів — популяризація шахового мистецтва серед київських дітей і підлітків. Великий плюс — наявність філій не тільки в Києві, а й по всій Україні.
Шаховий клуб "Світогляд"
Відкрився у 2016 році. У клубі займається понад 700 дітей з 6 до 16 років. У команді 15 кваліфікованих тренерів з багаторічним досвітом виховання діток. Організовують шахові фестивалі та змагання.
Шаховий клуб "Київський Каштанчик"
Це один із перших приватних шахових клубів Києва. Під час роботи з дітьми використовують авторські методики, а заняття з ними проводять міжнародні гросмейстери.
Шаховий клуб FUNZONE CHESS CLUB
Клуб створений відносно недавно — у квітні 2023 року, але вже представлений кількома філіями в Києві, має команду і власну Лігу Каштанового Коня. Виховний процес побудований на максимальному розумінні дітей і справжній мотивації.
У яких закладах можна пограти в шахи?
ONE LOVE coffee
Під ароматну каву тут можна зіграти в шахи — в усіх закладах, окрім локації на Вокзальній.
- ДЕ? Вул. Велика Васильківська, 100 (навпроти костелу Святого Миколая; вул. Хрещатик, 38 (ЦУМ -1 та 6 поверхи); вул. Велика Васильківська, 1-3/2A (на 6-му поверсі PinchukArtCentre); вул. Андрія Верхогляда, 9 (ЖК "Новопечерські Липки")
Business & Family Lounge
Якщо ти на вокзалі, й хочеш з користю провести час до потяга, то завітай в цей лаунж, і пограй в шахи. Він розташований трішки ліворуч від центрального входу вокзалу, а година перебування коштує 170 грн.
- ДЕ? Вокзальна площа, 1
Алькатрас
Це не просто кафе, а кафе в стилі в'язниці, де можна залипнути не тільки на шахи. В закладі подають авторські напої та різноманітні страви, зокрема домашні сирники.
- ДЕ? Вул. Михайлівська, 22Б
Анжела. Культурний Бар
Неймовірно вайбове місце, де надихає кожна деталь. В барі є три дошки різного розміру та годинник для бліцу.
- ДЕ? Вул. Мала Житомирська, 15
Каштан
У цьому гіпстерському закладі складно знайти місце на літньому майданчику навіть восени. І атмосфера того однозначно вартує. Знайти шахи можна на підвіконні, або ж на столі.
- ДЕ? Вул. Рейтарська, 9Б