Старий Дарницький міст, якого більше немає
Фото: Вікісховище
Кияни добре знають сучасний Дарницький міст. Та понад 150 років тому неподалік була зовсім інша переправа, на той час — найдовша в Європі! Що нам відомо про Залізничний міст Струве та як до нього дотичний Курськ?
Перший у Києві залізничний, капітальний та суцільнометалевий міст почали зводити в 1868 році за проєктом Аманда Струве.
Хто такий Аманд Струве?
Аманд Єгорович Струве — знаменитий військовий інженер. Походив із німецького шляхетного роду Струве. Саме завдяки Аманду в Києві з'явилися централізований водогін, вуличне освітлення, кінна залізниця і перший київський трамвай. Нині на честь Аманда Струве названа вулиця на Куренівці.
За будівництвом моста Струве наглядав особисто. Проєкт обійшовся в 3,2 тисячі дореволюційних рублів, а використали на нього 3 тисячі тонн чавуну! 12 лютого 1870 року новою переправою проїхав спеціальний випробувальний поїзд у складі шести паровозів. А день по тому міст Струве був освячений та відкритий.
Перша офіційна назва споруди — Дніпровський міст на Києво-Курській залізниці. Її перший потяг проїхав цим мостом до Київського вокзалу 17 лютого 1870 року. (А створена згодом Московсько-Києво-Воронезька залізниця проходила територіями Московської, Калузької, Орловської, Курської, Воронезької, Чернігівської, Полтавської, Харківської та Київської губерній.)
На момент побудови міст Струве став найдовшим в Європі. Він мав 11 опор і 12 прогонів по 89 метрів кожен. Загальна довжина переправи — 1067 метрів. Міст мав одну залізничну колію, а його опори були споруджені за кесонною технологією.
Кесон (від французького caisson — "ящик") — конструкція для утворення під водою або в насиченому водою ґрунті робочої камери, вільної від води. Водонепроникність досягалася шляхом нагнітання в камері стисненого повітря.
Кесонна інженерія використовується щонайменше з XIX століття. Її найяскравішими прикладами є Королівський міст Альберта та Бруклінський міст у Нью-Йорку. У сучасному ж підводному будівництві ця технологія вже малоактуальна.
Новою переправою через Дніпро імперія була задоволена. Як писала тогочасна газета "Кієвлянін", за будівництво моста Олександр II нагородив Аманда Струве двома військовими чинами — підполковника та полковника.
Міст Струве повторив долю Русанівського (про нього ми також писали). Першу світову війну переправа ще пережила. А ось у червні 1920 року залізничний міст став жертвою польсько-радянської війни — його, як і Миколаївський ланцюговий міст, підірвали польські війська під час відступу.
У вересні 1920 року міст відновили, і він проіснував ще два десятиліття. Та зрештою переправу "добила" Друга світова війна. 19 вересня 1941 року її знищили радянські війська під час відступу. Під час німецької окупації Києва залізничний міст відновили, а потім остаточно зруйнували гітлерівці...
Після визволення Києва за 14 днів і ночей, з 7 до 20 листопада 1943 року, поряд звели тимчасовий низьководний залізничний міст. Навесні 1944 року його замінили на тимчасовий висоководний. І нарешті, у 1949-му побудували двоколійний багатопролітний арковий Дарницький залізничний міст.
Нову залізничну переправу будували всією Україною. Її проєкт належав Київській філії тресту "Проєктстальконструкція" на чолі з головним інженером М. Руденком. Прогонні будови моста були виготовлені на Дніпропетровському заводі металоконструкцій ім. І. В. Бабушкіна та змонтовані під керівництвом Ісака Баренбойма. Опори (бики) будувалися на забивних залізобетонних палях, а проміжні опори — на "сліпих кесонах": їх опускали гідромеханізованим способом.
Дарницький міст і понині є окрасою панорами південної течії Дніпра...
...проте уважні кияни ще можуть побачити трохи північніше опори колишнього моста Струве. Якщо опинишся неподалік — варто звернути увагу на згадку про Київ позаминулого сторіччя!
