Київ 60 років тому: хто спалив українські книжки та яке кіно дивилися дисиденти
Для Києва 1964-й став роком суспільних змін. Поки тривало будівництво житлових масивів та промислових потужностей, місто стало осередком української інтелігенції. Які ж знакові події відбулися 60 років тому?
Читай також: Київ 70 років тому
У 1960-х роках кияни відчули певне відродження національної культури. Активно запрацювали театри, кіностудії, видавництва, що сприяли популяризації української мови та літератури. Проте давалося взнаки й посилення цензури та політичного тиску, особливо після усунення Микити Хрущова з влади.
Пожежа в бібліотеці
24 травня 1964 року Державну публічну бібліотеку АН УРСР (нині Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського) навмисно підпалив її співробітник Віктор Володимирович Погружальський. За деякими джерелами, насправді чоловік працював на КДБ.
Коли здійнялася пожежа і свідки викликали пожежників, ті швидко загасити полум'я не змогли. В усьому районі саме того дня не було води через аварію на водопроводі. Ліквідували пожежу лише 25 травня, а за деякими свідченнями — аж 26. За цей час згоріли численні цінні джерела з історії України...
Зі 150 вогнеборців понад 10 отримали фосфорне отруєння. Це дало підстави припускати, що підпал був ретельно спланований радянською владою, а виконавець справи Погружальський використав не просто сірники, а фосфорні шашки.
Того-таки 1964 року шістдесятник Євген Сверстюк написав памфлет "З приводу процесу над Погружальським", у якому звинуватив у знищенні давніх рукописів тодішню "антиукраїнську владу".
Ціле наше середньовіччя пішло з димом, — згодом напише про цю подію письменниця Оксана Забужко.
Суд над палієм був відкритий, але зрежисований КДБістами. Погружальський мотивував свій вчинок помстою директору бібліотеки. Киян же цікавило інше: чому Погружальський, який працював у російському відділі книгозбірні, підпалив саме відділ україніки. Однак на суді цим ніхто, певна річ, не поцікавився.
Усі учасники процесу дали підписку КДБ про нерозголошення інформації. Погружальского засудили до 10 (за іншими даними — до 15) років позбавлення волі — але, ймовірно, свій термін він не досидів. Після звільнення чоловік оселився в Молдові: подейкують, ще й попрацював там в одній із бібліотек. Станом на 2006 рік Погружальський мешкав у Тирасполі — столиці так званої Придністровської Молдавської Республіки, контрольованої росією.
Серійна дев'ятиповерхівка
Точніше, перший у Києві та Україні 9-поверховий 53-квартирний великопанельний будинок серії 1-464 А-20-1.
Великопанельний спосіб зведення будинку вирізняється використанням великих фабричних панелей, які є водночас і стінами, і тримальними конструкціями.
У "панельці" був ліфт і сміттєпровід. Звела його в жовтні 1964 року бригада монтажників ДБК №3 Володимира Василенка.
- ДЕ? Вулиця Комарова, 14. Нині — проспект Любомира Гузара, 14.
Саме відтоді Головкиївміськбуд перейшов до будинків підвищеної поверховості. (Загалом таких споруд у Києві звели понад 100.) З 1964 року почалося будівництво 9-поверхових великопанельних будинків із тримальними стінами з керамзитобетону, розробленими інститутом КиївЗНДІЕП та працівниками домобудівельного тресту.
Поява 9-поверхових будинків дала змогу збільшити щільність заселення Києва та подолати монотонність суцільної 5-поверхової забудови великих житлових масивів.
Запуск Київської ГЕС
У вересні 1964 року запустили перший гідроагрегат Київської ГЕС — верхньої сходинки Дніпровського каскаду ГЕС, що розташована на Дніпрі.
До складу споруд гідровузла входили:
- будівля ГЕС із береговими сполучними підвалинами;
- поєднана з будівлею бетонна водозливна гребля;
- судноплавний однокамерний шлюз;
- автомобільна магістраль.
Київську ГЕС побудували в рекордно короткі терміни — 1960-1968 роки. Її зводив трест "Кременчукгесбуд" за проєктом інституту "Укргідропроєкт". Під час будівництва вперше були впроваджені нові технології високочастотного монтажу великих бетонних конструкцій. А на правому березі Дніпра постав житловий комплекс для гідроенергетиків зі школами, дитсадками, крамницями та їдальнями.
Останній (20-й гідроагрегат) був зданий в експлуатацію 1968 року.
Авіакатастрофа Ан-8 під Києвом
Трагедія сталася в середу 16 вересня 1964 року в аеропорті Гостомель (нині "Антонов"). Авіалайнер Ан-8РУ мав виконувати випробувальний рейс із реактивними прискорювачами над Київською областю.
Вранці того дня льотчики-випробувачі виконали перший політ, під час якого відключали лівий двигун, водночас флюгували лівий повітряний гвинт, а тоді по черзі вмикали порохові прискорювачі. Тоді все ніби минуло гладко.
Другий політ виконували вже в другій половині дня в присутності керівників. О 16:30 екіпаж доповів про готовність до зльоту і встановлення повітряних гвинтів (пропелерів) на упор. Літак розігнався смугою і здійнявся в повітря. Але цього разу пілоти втратили керування через відмову двигуна.
Літак упав, навіть не злетівши. Всі 7 членів екіпажу на борту загинули...
Точну причину авіакатастрофи так і не встановили. З-поміж версій трагедії — зняті з упорів гвинти після першого польоту. Внаслідок розслідування в обов'язки керівника польотів додали заборону давати дозвіл на зліт, поки екіпаж не підтвердить постановку гвинтів на упор. А всі роботи з літаками Ан-8РУ згорнули.
Перший широкоформатний кінотеатр
Ще й перший не просто в Києві, а й в Україні! Не дивно, що новенький широкоформатний кінотеатр мав символічну назву — "Україна". Спроєктував його головний архітектор Києва Анатолій Добровольський спільно з Анатолієм Косенком та Вадимом Созанським. А відкрили заклад 1 вересня 1964 року.
- ДЕ? Вулиця Архітектора Городецького, 5 (нині закритий).
У кінотеатри були два зали: "Червоний" на 700 місць (для показу широкоформатних, широкоекранних і звичайних фільмів) та "Синій" на 220 (там демонстрували хронікально-документальні та науково-популярні фільми).
На першому поверсі були розташовані вестибюль і фоє з читальною кімнатою. Фасад будівлі облицювали керамічною плиткою та прикрасили еркером зі скляним вітражем. А для ніші головного входу використали глазуровану плитку.
Саме в цьому кінотеатрі, у вересні 1965 року, відбулася знакова прем'єра фільму "Тіні забутих предків". Тоді дисиденти Василь Стус, В'ячеслав Чорновіл та Іван Дзюба вийшли на сцену з публічним протестом проти політики СРСР та розголосили свідчення про таємні арешти української інтелігенції.
Кінотеатр "Україна" проіснував до 1 жовтня 2018 року. Після того закрився через зміну власника будівлі.
Читай також: Київ 100 років тому