"Ураган" з минулого. У Києві показали уламки британських літаків
Фото: "ТиКиїв"
Днями у Київській області проводили розкопки та дістали цікаву знахідку — уламки восьми винищувачів Hurricane ("Урагани") часів Другої світової війни. КМВА вирішила організувати спеціальний захід для ЗМІ у Музеї авіації, щоб показати залишки легендарних літаків та запросила експертів розказати докладніше про них. Детальніше — у репортажі "ТиКиїв".
Історія знахідки
Музей авіації повідомляв, що легенди про ці літаки серед місцевих жителів ходять дуже давно. Подейкували, що на окрайках старого аеродрому під Києвом після війни були закопані літаки, які за ленд-лізом СРСР передавали США та Велика Британія. Волонтери, що займаються такими пошуками, проводили роботи в тій місцевості та врешті натрапили на неймовірну знахідку — Hawker Hurricane. Такі літаки дуже рідко можна знайти в Україні, тому це стало великою подією для історії нашої, та й світової авіації.
Цивільний пілот, командир Boeing 737 і позаштатний працівник Державного музею авіації у відділі реставрації Олексій Штань детально розповів про історію пошуків. Він вже не перший рік займається пошуком та ідентифікацією літаків часів Другої світової війни.
"Історія з Hurricane розпопочалася ще у 2012 році, коли мій друг знайшов ці літаки під час розмінування. Тоді працівники ДСНС вилучили декілька невикористаних авіаційних бомб, обстежили цю місцевість і побачили багато металевих сигналів. Під час дослідження виявили, що це не вибухові прилади, а решта британських літаків, що після Другої світової війни були розібрані та сховані. За оцінками експертів, там можуть бути уламки приблизно сотні літаків. Крім Hurricane виявлені рештки літаків Supermarine Spitfire, Bell P-39 Airacobra, P-47 Thunderbolt та інші. Тобто вся гама літаків, які поставлялися до Радянського Союзу під час ленд-лізу. Уламки дуже цікаві, адже це єдині залишки Hurricane на території України, в інших місцях вони не були знайдені", — каже пан Олексій Штань.
Дослідники сподіваються, що за підтримки музею зможуть організувати там масштабний пошук, але зараз територія частково перебуває під контролем ЗСУ. Тобто треба оформлювати спеціальний дозвіл і взагалі з'ясувати, чи доречні ці роботи у цей час.
Позаду залишків "Ураганів", які демонстрували журналістам, стоїть великий бомбардувальник Іл-28. На його фоні уламки мають вигляд не зовсім… літака. Олексій Штань пояснює це тим, що у першого радянського бомбардувальника алюмінієва обшивка, чого не можна сказати про Hurricane.
"Можливо, дехто буде розчарований, бо уламки не мають вигляду повноцінного літака. На жаль, коли їх розбирали та знищували, їм спеціально намагались надати такого вигляду, щоб вони надалі не могли бути використані. Hurricane виготовлені зі сталевих труб, фанерної опалубки та обтягнуті тканиною. Тобто навіть якби їх закопали у тому вигляді, в якому вони були під час останнього польоту, до наших часів все одно дійшло б те саме", — додає пілот.
Він наголосив на тому, що авіаційна археологія й полягає в тому, що починає з маленького — збирає фактичний матеріал, документацію, спілкується з колегами, проводить обмін і потім вже починають свою роботу реставратори. Може пройти не один рік, адже все це матиме експозиційний вигляд, тож дуже важливо не поспішати. Бо багато літаків у 80-ті роки при спробах реставрації були загублені. Зараз їх збирають, видаляють те, що було реставровано, і реставрують вже за сучасними стандартами.
Завдяки медійному резонансу до музею звернулося багато західних колег — вони пропонують допомогу запчастинами, інформацією і документацією. Їх це дуже надихає, бо Hurricane дуже відомий у світі, а для британців він така ж ікона, як SEPECAT Jaguar або Supermarine Spitfire.
"Конструкція "Урагану" в авіації була унікальна, бо жодна авіаційна компанія не поєднувала у своєму літаку таку гаму різних дешевих матеріалів і не досягала такого гарного результату. Конструкція була складною, бо потребувала дуже багато ручної роботи, штампування та ін. Це один із критеріїв, чому ці літаки не могли довго зберігатися. Ніхто не розраховував, що вони будуть жити понад 80 років. Коли поєднуються різні метали і вони потрапляють у якусь кислотну середу, з'являється електрохімічна корозія, вона швидша за натуральну. І корозія знищила ці літаки дивним чином. Є 20 см конструкції, що збереглися майже ідеально, потім 20 см зовсім немає і ще 20 см в ідеальному стані. Як це вийшло — нам розповідатимуть з кафедри авіаційних матеріалів", — пояснює Олексій Штань.
Роль "Ураганів" у Другій світовій
Як ці літаки опинились в Україні, де були розташовані та в чому полягала їх місія — розповів детально Валерій Романенко, кандидат наук і провідний науковий співробітник Державного музею авіації.
"Під час Другої світової війни Радянський Союз доволі швидко втратив свою авіацію і дуже залежав від постачання іноземних літаків. Навіть перші особи держави літали до США, щоб домовитись про постачання. Але Велика Британія першою прийшла на допомогу СРСР. Вже 26 червня (війна почалася 22-го) Черчилль написав Сталіну, що він готовий передати 140 винищувачів "Томагавків" і 30 червня сказав, що дає додатково 200 Hurricane. Один із них — якраз перед вами", — каже пан Валерій.
Експерт також відмітив, що неможливо не провести історичну паралель. Саме Британія була першою країною, яка передала нам далекобійну зброю Storm Shadow. Тобто традиції британської допомоги жертви агресора продовжуються дотепер.
Загалом за роки війни СРСР отримав близько 18,5 тис. літаків за ленд-лізом. США надали 14 300 літаків, а Британія — 4200. Hurricane було вислано всього 3360 штук, 2890 — з Британії, біля 400 — з Канади. Один з цих літаків має лейбл канадського виробника.
"СРСР використовував ці літаки у 1941-42 роках у військово-повітряних силах, а з другої половини 43-го вони передавалися у протиповітряну оборону як застарілі. За своїми технічними характеристиками вони вже не відповідали вимогам і не могли на рівні боротися з німецькими Messerschmitt. Тому до кінця війни ці літаки використовували в частинах винищувальної авіації ПВО. Причому станом на 1943 рік понад 700 таких літаків було в складі західного і південно-західного фронтів ППО, які безпосередньо прикривали територію України", — ділиться Валерій Романенко.
Під час наступу німці зосереджували удари далеких бомбардувальників по залізничних станціях, бо тоді основний спосіб постачання військ йшов через залізницю. І тому цілі полки спрямовувались на якісь залізничні напрямки, прикривали кілька вузлів і кілометрів на 100 км в радіусі. Саме цим займались "Урагани" цього полку. За дослідженнями експертів, вони належали 9-му винищувальному авіаційному корпусу ППО, штаб якого був в Києві у 1944-45 роках, а підрозділи на "Ураганах" розташовувалися у Білій Церкві та Конотопі.
Багато запитань викликав той факт, що літаки було повністю розтрощено і закопано, ЗМІ припускали, що СРСР спеціально приховав їх, аби не платити за ленд-лізом. Але пан Валерій спростував це припущення.
"Акт про оборону США зазначав, що зброя передається країнам, оборона яких життєва важлива для Штатів. Все, що цими країнами використано під час бойових дій (тобто втрачена в боях техніка, боєприпаси, паливо, навіть з'їдена тушкованка), — все це оплаті не підлягає. Але якщо війна закінчилась і країна має бажання залишити у себе цю техніку, то має заплатити за неї. Везти назад до США безліч танків і літаків США було економічно невигідно. Британці також відмовились, бо станом на 1944 рік "Урагани" вже й не виробляли, бо ті вважалися застарілими. Тому літаки утилізували під наглядом американських та британських фахівців. Це відбувалось на так званих базах збереження, часто при заводах", — пояснює науковець.
Також експертів часто питають, чому не можна було використати елементи західних літаків для доробки радянських. Річ у тім, що вторинний алюміній в авіабудуванні не використовується. Його не можна перетопити, він втрачає свої властивості. Тому ці літаки просто знищували. Знімали все цінне — двигуни, озброєння, обладнання. Після чого американські літаки просто чавили танками або пресом (в Одесі стояв корабель с таким потужним агрегатом), а потім використовували це як лому. В СРСР іноді поступали простіше. Знаходили яр на місцевості, підганяли трактор і він туди спихав всі літаки, їх присипали землею, додавали нову партію і знову присипали землею. За приблизними підрахунками, за весь час в Україні можна знайти сотні ленд-лізних літаків. І місця приблизно відомі.
"Британці вважають, що поворотним пунктом у війні була битва за Британію. А цю битву виграли саме завдяки літакам — "Спітфайрам" і "Ураганам". "Спітфайри" боролися з "Мессершміттами", а "Урагани" — з бомбардувальниками. Також Hawker Hurricane використовували як освітлювачі. Радянська ППО була досить примітивною, хоча у цих підрозділах у кожного полку був свій радіолокатор. Але для зенітників на "Урагани" підвішували освітлювальні бомби. Вони летіли над ворожими літаками і скидали їх. Після цього зенітники бачили все як на широкому екрані", — розповідає науковець.
Плани на реставрацію
Як вже зазначалося, реставрація літаків може тривати роками. Але в Музеї авіації впевнені, що зможуть впоратись із цим, можливо, за підтримки західних колег.
"Якщо хочуть відновити літак, то роблять композит, збирають як пазл. Для цього поєднують деталі реального літака із сучасними елементами, яких не вистачає. Наприклад, ми вже не знайдемо оригінального полотна, але є вуглепластик як на Ан-2, він є у нашій колекції. Якщо по ньому постукати, звучатиме як музика! Це так зване композитне вуглепластикове полотно. В такий спосіб можна як мінімум відновити обтяжку. Зараз ми знайшли здебільшого хвостову частину, елерони. Відомо, де можна знайти крила і носову частину. В принципі, із залишок трьох літаків вже можна скласти цілий "Ураган", — каже пан Валерій.
Британці дуже зацікавлені в ідентифікації цих літаків і тому факті, чи міг би один із них брати участь у історичній Битві за Британію. Дослідники працюють над цим, але, на жаль, не знайшли ще жодної головної заводської таблички, яка кріпилась б у районі кабіни. Часто їх забирали як сувенір або вони втрачалися. Зараз вивчають, чи можливо через внутрішні архіви канадських або британських авіазаводів з'ясувати, на які саме літаки були встановлені ці агрегати.
Валерій Романенко вважає, що навряд чи ці літаки брали участь у Битві за Британію.
"Радянський Союз отримував літаки останніх моделей. І ті, що ми знаходили за табличками, ідентифікуються приблизно 1941-42 роками, тобто після Битви за Британію. Коли поставлялися літаки, радянська комісія казала, що всі машини, які мають наліт понад 40 годин, мають йти тільки на запчастини. Скоріше за все, ми бачимо перед собою моделі Hurricane Mk.IIC — варіант з чотирма 20-мм гарматами в крилах. Такого потужного озброєння не мав жодний радянський чи літак союзників часів Другої світової. Машина цікава, сподіваюся, після війни відновимо і поставимо в окремий ряд — іноземних літаків, які літали в українському небі", — додає Валерій Романенко.
