Найбільший, улюбленець містян та майже забутий: історія футбольних стадіонів Києва
Фото: fcdynamo.com
Футбол — одна з улюблених спортивних розваг киян, тож не дивно, що в різні періоди історії у столиці з'явилося чимало майданчиків для цієї гри. Колись майже в кожному районі та при великих міських підприємствах були власні стадіони. Деякі з них згодом занепали, а інші й досі приймають змагання.
До Всесвітнього дня футболу пригадуємо історію кількох київських стадіонів.
НСК "Олімпійський"
"Олімпійський" — головна спортивна арена України та один із найбільших у Європі спортивних комплексів, трибуни якого розраховані на 70 тисяч глядачів. Зараз тут грають у футбол за порожніх трибун, проте в мирні часи на локації не тільки проводили різноманітні змагання, а й влаштовували концерти світових зірок та інші розважальні заходи за участі десятків тисяч людей.
Та, перш ніж набути сучасного вигляду, ця арена пройшла складний шлях. Упродовж майже столітньої історії стадіон багато разів змінював назву, його неодноразово перебудовували, реконструювали та розширювали.
У середині позаминулого століття на місці сучасного "Олімпійського" під Черепановою горою була велика незабудована площа. Пустувала вона тому, що належала військовому відомству й була частиною так званої еспланади Київської фортеці. Кияни називали площу Троїцькою чи Либідською. Перша назва походить від Троїцької церкви, зведеної в 1859 році на розі вулиць Жилянської та Великої Васильківської; друга — пов'язана з річкою Либідь, що протікала неподалік. Згодом тут сформувався базар: на старих картах відмічені численні торгові крамнички, будки, чайна… Прямо посеред площі протікав струмок Клов, через який був перекинутий дерев'яний місток.
У 1897 році це місце обрали для проведення Київської сільськогосподарської та промислової виставки. Тут збудували тимчасові дерев'яні павільйони та галереї, в яких були представлені експонати чотирьох відділів, і навіть організували рух виставкового трамвая. Через три роки кілька споруд перенесли до інших місць, а решту розібрали на дрова.
Деякий час територія площі була занедбаною і невпорядкованою. Але через понад десятиліття місце знову прикувало до себе увагу киян та численних гостей. На локації почала працювати масштабна Всеросійська виставка 1913-го, яку за рік відвідало більше мільйона людей. Площу впорядкували, річку Клов відвели до підземного колектора, побудували ціле містечко дивовижної краси — звели колонади та фонтани, дерев'яні та капітальні павільйони, експлуатація яких була розрахована на тривалий період.
Після завершення роботи виставки площу перейменували на Олексіївський парк, і вона стала місцем постійних розваг киян — тут постійно працювали театри та ресторан. Збиралися впорядкувати й увесь схил Черепанової гори. Але незабаром почалася Перша світова війна, а за нею — революція. У результаті всіх катаклізмів від виставки залишилася лише парадна арка та ще пара-трійка будівель.
На початку 1920-х нова радянська влада вирішила звести на цьому місці величезну спортивну арену. Але спочатку, 12 серпня 1923 року, на площі відкрили великий спортмайданчик, який назвали Червоним стадіоном. Наступного року переобладнали футбольне поле, навколо якого проклали доріжки для легкоатлетів, збудували стаціонарні роздягальні та душові.
У 1934 році, після набуття Києвом статусу столиці УРСР, постало питання про будівництво в місті кількох сучасних спортивних споруд для масових змагань та занять фізкультурою і спортом. Першим відкрили стадіон "Динамо", а 1935 року оголосили архітектурний конкурс на створення осучасненого проєкту Червоного стадіону. З 1936-го розгорнулися реконструкція та будівництво гігантської спортивної арени з трибунами, розрахованими на 50 тисяч глядачів, за проєктом архітектора Михайла Гречини. Відкриття оновленого стадіону, названого "Республіканським", призначили на 22 червня 1941 року.
Відкриттю завадила війна — саме цього дня на Київ скинули перші бомби. Тож перший матч на новозбудованому стадіоні відбувся під час нацистської окупації. У ті часи він мав назву "Всеукраїнський". Під час відступу з міста восени 1943 року загарбники повністю зруйнували всі споруди стадіону та вивезли металеві конструкції.
Протягом пів року після звільнення міста стадіон привели у відносний порядок силами місцевих мешканців та урочисто відкрили 25 червня 1944-го. На перший футбольний матч були дійсні квитки, продані на відкриття арени три роки тому. На жаль, небагато їхніх власників дожили до цього дня.
Попри мізерне фінансування, протягом п'яти років комплекс відбудували та розширили. У 1954-му на вході звели парадну колонаду та встановили яскраві прожектори, які дозволили проводити футбольні матчі у вечірній час.
А вже в 1966 році запланували нову масштабну реконструкцію. Окрім оновлення самого стадіону, тут звели криту ковзанку та тенісні корти. Після цього місткість стадіону досягла рекордної позначки за всю його історію — понад 100 тисяч глядачів. Комплекс став одним із найбільших у СРСР.
Наприкінці 1970-х, перед Олімпіадою 1980 року, знову виникла потреба в капітальному ремонті та значній реорганізації стадіону. До події готувалися ретельно: оновили футбольне поле, збудували лижний трамплін, змонтували потужні освітлювальні опори, обладнали чашу для Олімпійського вогню.
У 1982-му, під час святкування 1500-річчя Києва, Республіканський стадіон використовували для видовищних святкових заходів. Пізніше продовжили благоустрій території пристадіонної площі — у 1989-1991-х роках тут звели останній радянський готель Києва "Спорт".
На початку 1990-х, після розпаду СРСР, частину території під трибунами зайняв речовий ринок "Патент". А частина території за безцінь відійшла новоявленим "комерсантам". Коли економічна ситуація в країні стабілізувалася, стадіону повернули його функції, весь комплекс відремонтували та перейменували на "Олімпійський".
А останню реконструкцію, яка коштувала понад 440 мільйонів євро, зробили до чемпіонату Європи з футболу 2012 року. Тоді вперше всі глядацькі місця захистили від дощу та снігу спеціальною системою покриття.
Фото: Getty Images
Стадіон "Динамо"
Цей стадіон спорудили для спортивного товариства "Динамо" — одного з найбільших спортивних об'єднань Радянського Союзу, яке підпорядковувалося Міністерству внутрішніх справ. У Києві воно почало діяти з 1927 року. Колись на цьому місці красувався знаменитий заклад "Шато-де-Флер", що дослівно перекладається як "замок квітів". Але кафе знищили під час комуністичної вакханалії.
Будівництва стадіону стартувало в 1931 році. Його проєкт розробили інженери В. Осьмак та В. Беспалий. Перший етап робіт завершився за три роки, але і після цього еволюція центрального спортивного стадіону радянських силовиків продовжувалася. Зокрема, значний поштовх додало перенесення столиці радянської України в Київ.
У наступні роки територію стадіону "Динамо" розширили, а спортивні об'єкти модернізували. Паралельно облаштували ряд нових спортивних будівель, майданчиків, однойменний ресторан. Цікаво, що протягом 1930-х до стандартної назви "Динамо" додавалися прізвища "сталінських соколів" — спочатку Єжова, а потім Балицького. Після того як обох оголосили "ворогами народу" та ліквідували, зникли і їхні прізвища в назві спортивного комплексу. Тепер це був Всеукраїнський стадіон "Динамо".
У період радянсько-німецької війни та окупації Києва стадіон продовжував працювати під назвою Deutche Stadium. Тут грали виключно команди з Німеччини. Після звільнення Києва міська влада ухвалила рішення про реконструкцію стадіону, та через брак коштів роботи розпочали лише за 10 років.
У 1967-му перед стадіоном "Динамо" спорудили перший у Радянському Союзі відкритий басейн із підігрівом води, де можна було плавати навіть при морозі до -20 градусів. Разом із басейном облаштували п'ять кортів для тенісу, майданчики для гри в баскетбол та волейбол.
На початку 2000-х басейн знищили, а територію, де він був розташований, перетворили на паркувальний майданчик.
Далі стадіон зазнав значної реконструкції під Олімпійські ігри 1980 року. Ігор тут не проводили, але арену використовували для тренувань. Останньою великою перебудовою стало встановлення пластикових сидінь та усунення легкоатлетичних доріжок.
Сьогодні рідна арена улюбленої команди киян "Динамо" може вмістити 17 000 глядачів. З 2002 року стадіон носить ім'я легендарного тренера "синьо-білих" Валерія Лобановського.
Стадіон "Схід"
Найбільший на Лівому березі стадіон відкрили неподалік від Дарницького вокзалу силами Київського радіозаводу в 1970 році. На території комплексу збудували фізкультурно-оздоровчий комбінат, облаштували приміщення для спортивних гуртків і тир з рухомими цілями. Для глядачів обладнали дві трибуни, а увечері стадіон підсвічували чотири прожекторні вежі. Вхідну групу прикрасили чарівним мозаїчним панно.
На жаль, з 1990-х спортивний комплекс занепадає. Трибуни руйнуються, поле заростає… Стадіон виглядає так, наче це готові декорації для голлівудського постапокаліптичного блокбастера. Напевно, це чи не єдина арена у світі, де на території є пункт приймання порожніх пляшок та вторсировини.
Стадіон "Схід" дуже важливий спортивний вузол для декількох поколінь дарничан, і хотілося б, щоб його зберегли для наших нащадків.
Стадіон "Темп"
Ще в 1940-му на цьому місці було просто топке болото, з якого починалася річка Нивка, притока Борщагівки. Однак, після закінчення Другої світової війни, за наказом тодішнього керівника заводу № 473 (нині це завод "Антонов") Петра Шелеста тут облаштували стадіон "Темп" — перший у Святошинському районі.
Незабаром при стадіоні відкрились численні спортивні секції. Ось як про це згадував заслужений працівник фізичної культури та спорту України Арсен Калантар:
Ми запустили тут волейбол, футбол, боротьбу вільну, класичну, спортивну гімнастику, легку атлетику, в цілому 15 різних спортивних напрямків. Всі були молоді, з палаючими очима.
Пізніше, за пропозицією Арсена Олександровича, при стадіоні створили окремий клуб. Ініціативу підтримав авіаконструктор Олег Антонов, який згодом призначив Калантара керівником спортивного комплексу "Антей", що працював на базі стадіону "Темп". Назву обрали на честь літака, який уперше піднявся в небо у 1965 році.
Під керівництвом Арсена Олександровича СК "Антей" здобув репутацію одного з найкращих в Україні: тут тренувалися чемпіони Олімпійських ігор, світу та Європи з вільної боротьби, а також інші видатні спортсмени.
У 1990-ті роки стадіон "Темп" приймав професійні футбольні матчі другої ліги ФК "Динамо-3" та першої ліги ФК "Динамо-2".
А у 2017 році стадіон капітально відремонтували. Тут облаштували одне велике та два малих футбольних поля, оновили глядацькі трибуни, зовнішнє освітлення, сектори легкої атлетики та майданчик для тренувань із різних видів спорту.
