Найперший у СРСР: історія будівництва Київського швидкісного трамвая
Зупинка швидкісного трамвая "Бульвар Ромена Роллана" (з 2022 року — "Жюля Верна"), початок 1980-х років
Наприкінці 1978 року, під самий Новий рік, у Києві привели до ладу правобережну лінію швидкісного трамвая — першу подібну в усьому СРСР. Щоправда, фактично вона запрацювала кількома роками раніше, але саме тоді набула статусу швидкісної.
Розповідаємо, як виникла ідея запуску швидкісного трамвая в Києві, як будували лінію та які задуми проєктувальників так і не вдалося реалізувати.
Швидкісний трамвай — незамінна частина інфраструктури сучасного Києва. Від нього залежить сполучення центру зі спальними масивами, де проживають сотні тисяч киян, житло яких віддалене від метрополітену. Йдеться про Микільську та Південну Борщагівку, які свого часу були одними з найбільших міських житлових формувань у країні.
Розбудова масиву Борщагівка розпочалась ще в середині 1960-х, задовго до народження швидкісного трамвая. Проєктне число мешканців перевищило 120 000 людей. Однак новий район, зведений здебільшого на землях колишнього колгоспу Комуніст, поруч із селом Микільська Борщагівка, був значно віддалений від центру міста.
При розбудові Києва вшир та появі нових житлових масивів виникла проблема з транспортним сполученням між центром та околицями. Спочатку планувалося, що її розв'яже метрополітен. Друга черга найстарішої червоної гілки київської підземки за планами 1962 року мала простягтися в напрямку масиву-гіганта. Але на заваді стала річка Либідь. Невеликий, на перший погляд, струмок, у який перетворилася літописна річка, насправді виявився підступною перешкодою для прокладання тунелів метро. Будівельники наштовхнулися на великі підруслові либідські пливуни.
Тож зрештою розбудову метро в цьому напрямку зупинили, а нова траєкторія підземки пролягла вздовж Берестейського (тоді Брест-Литовського) проспекту. Саме тоді виникла ідея створити щось на кшталт наземного метро, щоб налагодити транспортне сполучення з Борщагівкою.
Київський швидкісний трамвай став першим у Радянському Союзі. Будуючи цю систему, вітчизняні інженери отримали унікальний досвід, який пізніше використали в інших містах країни. Сьогодні це сучасний, безпечний і, головне, надійний вид транспорту.
Подейкують, що ідею створення швидкісного трамвая у столиці України запозичили з Іспанії. У 1967 році українські вчені-інженери Василь Дьяконов та Володимир Веклич взяли участь у міжнародному конгресі Союзу громадського транспорту, що проходив у Барселоні. Саме вони запропонували Київській міській раді використати досвід іспанців у місті.
Посадовці погодилися, але цій ідеї довелося пройти ще досить складний шлях, перш ніж вона була реалізована на практиці. Ініціаторам будівництва швидкісного трамвая довелося ще кілька разів їздити у відрядження за кордон, щоб отримати необхідні знання.
Повністю в експлуатацію нова трамвайна колія стала 30 грудня 1978 року. Однак першу чергу ввели в експлуатацію ще у 1975-му, хоча тоді вона ще не була швидкісною і працювала як звичайний трамвай.
Згідно із планом, трамвай (тоді ще не швидкісний) сполучав Кільцеву Дорогу, масив Південна Борщагівка та Центральний залізничний вокзал. Загальна протяжність рейок по осі вулиць становила понад 9 км. Щоправда, пізніше маршрут змінили, а колії біля вокзалу розібрали. Тож тепер трамваї курсують лише до вулиці Старовокзальної, звідки доводиться ще пройтися довгим переходом-трубою.
Щоб трамвай був справді швидкісним, для нього виділили спеціальну смугу посередині дороги, якою не могли рухатися автівки. Виключення становив лише невеликий фрагмент від Галицької площі (колишньої площі Перемоги) до початку вул. Старовокзальної, де трамваю й досі доводиться поступатися звичайному транспорту. Це істотно гальмує рух.
Первісно на лінії збудували п'ять транспортних розв'язок та 12 станцій. Довжина перегонів між станціями в середньому становила 800 метрів. У районі станції "Гната Юри" обладнали роз'їзд, де лінії розгалужувалися.
Планувалося, що трамвайна лінія отримає розгалуження від Печерська в бік вокзалу, проте цим планам так і не судилося бути реалізованими. Амбітні проєктувальники навіть пропонували звести тунель від бульвару Лесі Українки до мосту Патону.
Обслуговувало лінію депо ім. Тараса Шевченка, яке на початку 2000-х змінило місце дислокації з центру на Борщагівку. Середня швидкість трамвая становила майже 25 км на годину. У перше десятиріччя його роботи річний пасажиропотік перевищив 40 млн людей. У 1984-му трамвайну колію проклали до найвіддаленішої точки — вул. Булгакова, що колись належала до села Михайлівська Борщагівка.
Станції швидкісного трамвая були декоровані унітарними витворами монументально-декоративного мистецтва: мозаїками, рельєфами тощо. Зокрема, станцію "Гната Юри" прикрашали твори геніального українського художника Федора Тетянича на псевдо "Фрипулья". На жаль, вони не збереглися до нашого часу.
Сьогодні важко уявити існування більшої частини західної околиці міста без швидкісного трамвая. У 1990-ті цей досвід запозичили й на Троєщині, яка теж "захлиналася" без метро. Так у місті з'явилася друга лінія, що існує автономно від першої. Щоправда, вона значно коротша та доходить лише до пересадки на кільцеву електричку — навіть не до метро. Тож зараз лівобережний швидкісний трамвай лишається лише "бідним родичем" свого правобережного колеги.
На початку 2000-х почалася масштабна реконструкція Борщагівського швидкісного трамвая. Замінили рейки, вздовж лінії встановили запобіжний паркан, що допоміг зменшити травмування людей, поставили турнікети та оновили станції.
До чемпіонату з футболу Євро-2012 реконструювали вже всі станції: їх обладнали інклюзивними пандусами, накрили новими скляними навісами, оновили касові зали та турнікети. Також поступово оновили й рухомий склад: "Київпастранс" отримав сучасні трамваї — польські PESA та вітчизняні "Електрон".
Минуло відносно небагато часу після реконструкції, як оновлену кінцеву зупинку "Кільцева дорога" закрили, щоб побудувати на її місці новий торговельний центр. Кінцеву зупинку, на якій пасажири мали б сідати у вагони, планували розмістити прямо всередині ТРЦ, і навіть частково її збудували. Але з різних причин будівництво було заморожене, і повністю готова зупинка так і не запрацювала.
Тож уже кілька років пасажири змушені сідати на трамвай із сусідньої зупинки, хоча самі трамваї розвертаються в "череві" недобудови. А сам ТРЦ значно ускладнює рух автомобілів.
Ще однією проблемою залишається відтинок у районі універмагу "Україна", де трамвай повертає на Старовокзальну. Оскільки тут колії не відокремлені, несвідомі водії часто паркують свої авто впритул до них, заважаючи руху трамваїв і часом провокуючи справжній колапс. Розв'язати цю проблему можна або продовженням виділеної лінії, або, навпаки, скороченням рейок до закінчення вулиці Жилянської.
До речі, швидкісний трамвай на Борщагівку залишився без свого "мозкового центру". Паралельно з прокладанням трамвайних рейок у 1970-ті роки неподалік універмагу "Україна" звели великий диспетчерсько-аналітичний центр керування маршрутами, обладнаний великими реле, пультами та іншим устаткуванням. Зараз на цьому місці — нова багатоповерхівка.
Ще одну диспетчерську знесли на території вище згаданого недобудованого ТРЦ на Кільцевій дорозі. Там колись була спеціальна оглядова канава для ремонту трамваїв та великий бетонний бункер для сміття.
Читай також: Перший політ "Мрії": як це було
