Спільнота, затишок і підтримка: як живе благодійний ярмарок "Подільський Шук"

"Літній Шук". Фото: Антон Забєльський

9 листопада на Житньому ринку відбудеться благодійний ярмарок "Подільський Шук". Вже шостий рік поспіль тут збираються небайдужі кияни, щоби "розібрати балкони", знайти щось цікаве й допомогти Збройним силам України.

"Подільський Шук" розпочинався як затишна сусідська ініціатива — розкажи більше про це й про шлях до постійної, а в якомусь сенсі вже легендарної події.

Це був дуже поступовий, навіть повільний шлях. У нас не було різких стрибків — не так, щоб спершу на барахолку прийшло 20 людей, а потім одразу 3,5 тисячі.

Ми просто рухалися крок за кроком. Головна ідея, як ви й сказали, була зробити добросусідську подію — щоб познайомитися з людьми, які живуть поруч, яких щодня бачиш, але так і не знаєш. І якось ця ідея припала до душі не лише сусідам, а й усьому Києву. Отак поступово й вийшло те, що бачите зараз.

Добре, тож "подільський" — пам'ять про сусідство, а як виникла назва "Шук"? 

Насправді вона й досі подільська. Власне, тут і зародилася, і принципово залишилася на Подолі.Час від часу нам пропонують зробити "Подільський Шук" у Голосієві, на лівому березі чи ще десь, але ж тоді це вже буде не "Подільський Шук".

До речі, якщо говорити про саме слово "Шук", то в Києві, на Подолі, по Валах колись проходила межа осілості для євреїв — ще за часів Російської імперії. За Вали їм дозволялося селитися. Тому й зараз тут є кілька синагог — здається, щонайменше чотири — різних напрямів. Поділ, як і Київ загалом, дуже тісно пов'язаний з єврейською історією. Це такий невеличкий екскурс.

А слово "Шук" перекладається просто — базар.

Часто Шук проходить, наприклад, на Житньому ринку. Чи має значення місце, де відбувається барахолка? 

У нас є досить чіткий перелік вимог до локації. Насамперед вона має бути достатньо просторою, зрозумілою і доступною для людей. До неї має бути легко дістатися. Наприклад, до "Клоузера" трохи складно дійти й одразу зрозуміти, що це за місце, а от автостанція "Поділ" — це просто й очевидно.

Крім того, простір має бути інклюзивним — таким, куди може прийти будь-хто і почуватися комфортно, не відчувати себе чужим чи "не на своєму місці". Ми хочемо, щоб локація була гостинною, приємною і відкритою для всіх.

Барахолка, товкучка, маркет маленьких брендів — розкажи про формати події.

Насамперед Шук — це ярмарок. Ми свідомо відбираємо продавців, щоб тут було різноманіття. Щоб були й люди, які приносять свої речі — такий собі формат "товкучки". Наприклад, людина розібрала балкон чи горище, зібрала все непотрібне й подумала: "піду на Шук, продам, хай живе далі".

Частина учасників — це майстри українського хендмейду, митці, продавці вінтажу. Це дуже важлива частина нашого життя, і ми раді, що стільки людей роблять дійсно класні речі. А от великі бренди — це, мабуть, не про нас. Та й саме слово "Шук" — воно ж про все, про життя в усіх його формах, але без оцієї "гламурності".

Чи змінилося щось із початком повномасштабного вторгнення?

Після початку повномасштабного вторгнення для нас на перше місце вийшла благодійність і допомога Збройним силам України. З'явилася велика волонтерська складова: ми безплатно надаємо місця благодійним фондам, організаціям, які допомагають військовим, або самим ветеранським і військовим ініціативам. У нас навіть бере участь Кримська платформа та багато інших. Вони теж збирають кошти на свої потреби.

Тож можна сказати, що Шук складається з трьох великих частин — ярмарок, творчість і благодійність. Хоч, звісно, є ще багато всього іншого.

А Шукова спільнота — яка вона? 

Насамперед це небайдужі люди — ті, кому справді не все одно. Ми одразу пояснюємо продавцям: їхні донати мають значення. Від того, наскільки активно вони долучаються до зборів, залежить, чи зможемо запросити їх наступного разу. Бо головна мета Шуку — це не просто торгівля, а збір коштів. Наприклад, зараз ми співпрацюємо з UA First Aid і збираємо на НРК.

Тому якщо людина приходить лише "щоб заробити" і не готова підтримувати військо, їй буде важко залишатися частиною Шуку.

А от ті, хто поділяє наші цінності — відкритість, інклюзивність, підтримку ЗСУ — стають справжньою спільнотою.

У нас постійно звучить українська музика, діджей-сети, що присвячені саме нашій культурі. Подія цілком про українців і для українців. Якщо людині ці цінності не близькі, вона, найімовірніше, просто пройде повз.

Вхід у нас — за вільний донат, який також іде на збори. Для когось це може бути бар'єром, а для інших — навпаки, знак: "О, клас, тут збирають на військо — треба підтримати!"

Що найцінніше у Шукові — для тебе, як для організаторки, і для гостей?

Найцінніше — це, звичайно, люди. Без них нічого не буде. Без тих, з ким ми все це робимо, і без тих, хто готовий з нами вписуватися у всі ці штуки.

Наші продавці — неймовірні. Є магазини, які взагалі все продають заради донатів — і це просто чудово. Вони беруть участь, підтримують, іноді навіть виступають тільки на нашому Шуку. І це дуже надихає.

Тож найголовніше — це люди.

А стосовно гостей… ну, це, мабуть, треба спитати їх самих. Сподіваюся, вони теж розділяють наші цінності — розуміння, що треба допомагати, підтримувати, робити щось разом.

І наостанок — яким буде листопадовий Шук і чому навіть тим, хто ще ніколи там не був, варто прийти вперше?

У листопаді наш Шук відбудеться на Житньому ринку. Це місце всі знають — воно класне, живе, трохи незвичне, ідеальне для нашого формату. Але цього разу Шук буде оновленим.

Ми зробили акцент саме на продавцях із власними речами. Це свідоме рішення, бо подія припадає на переддень усіх цих "чорних п'ятниць", розпродажів і "два за ціною трьох". Ми ж хочемо показати альтернативу — більш свідоме споживання.

Це нагода для продавців розвантажити балкони, шафи чи горища, а для гостей — зробити покупку, яка буде не менш класною, але більш екологічною. Ми закликаємо не підтримувати оцю гонитву за "вигодою", а зробити щось добріше для себе і для світу.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter