Радянський Грінч: як СРСР намагався викрасти українське Різдво
Фото: колаж "ТиКиїв"
Відомий голлівудський фільм про Грінча, який ми любимо переглядати напередодні свят, виявляється, був втілений у реальність. Сталося це за часів СРСР. І хоча це одна з маловідомих сторінок історії, але те, що радянська влада намагалася викреслити Різдво зі святкового календаря, замінити його атрибутику, а Діда Мороза перетворити на головного святкового персонажа — факт.
Революційні експерименти
З приходом "совітів" в Україні розпочалася боротьба із церквою та релігією, оскільки радянська людина мала вірити лише в компартію. 1917 року Різдво востаннє відсвяткували 25 грудня, а вже за рік запровадили григоріанський календар і перенесли свято на 7 січня.
24 січня 1918 року більшовицький уряд ухвалив рішення про перехід на григоріанський календар, але православна церква продовжила користуватися юліанським. Враховуючи 13-денну різницю між ними, Різдво в новому світському календарі "переїхало" на 7 січня (25 грудня за старим стилем). Більшовики ж наперекір церкві все одно визначали "днями відпочинку" 25 і 26 грудня, хоча більшість вірян з таким рішенням не погоджувалася.
Сьогодні Різдвяні свята за старим календарем. Визначено працювати, але й праці немає, і не святкують. Службовці пішли на службу, щоб, покрутившись трохи, втекти, а робочі, здається, і зовсім до роботи не стали. Ще одна з тих тихих поразок влади, в яких вона не зізнається, але на які вперто лізе, — розповідав академік Сергій Єфремов про святкування Різдва в 1924 році.
З 1927 року антирелігійна кампанія посилювалася ще більше, а вихідні дні на релігійні свята скасували.
Більшовики намагалися наповнити традиційну різдвяну обрядовість новим революційним змістом. Так з’явилися червоні колядки. Їх публікували у спеціальних "червоних пісенниках".
По всьому світу стала новина, Що ярма позбулася злидарів сім'я. Скинула п’янюгу-катюгу царя, На весь світ засяла червона зоря! Уставайте, люди, Зіронька засяла, Ланцюги порвались. Слава, слава, слава!
Крім колядок, дісталося й різдвяному вертепу. Восени 1923 року за ініціативою політрука Павла Горбенка студенти та викладачі Межигірського художньо-керамічного технікуму вирішили створити "революційний вертеп".
Першою виставою у його репертуарі стала антирелігійна п’єса "Свято в раю". Організатор вертепу так пояснював її зміст: "П’яна оргія святих на чолі з Богом і за участі двох молодиць зі звичайних смертних". Показували у вертепному будиночку і вистави на міжнародну тематику, героями яких були німецький генерал Людендорф, англійський міністр лорд Керзон та французький президент Пуанкаре.
Сталінські утиски Різдва
У 1930-х почались масштабні утиски, більшовики взялися викорінювати звичаї вірян та боролися із релігійними святами. Святого Миколая навіть оголосили "спільником попа та куркуля". І заборонили.
Скасування різдвяних свят тривало кілька десятків років. Та українські селяни все одно ходили з вертепом, проте не зовсім таким, яким ми його знаємо зараз. Замість трьох царів героями були відомі українські князі: Ярослав Мудрий, Володимир Великий та король Данило. За пастухів були січові стрільці на чолі з гетьманом Іваном Мазепою. Всі вони були заборонені радянською владою, однак не забуті українцями. 1972 року КДБ, наприклад, заарештувало учасників різдвяної коляди, серед яких був український поет Василь Стус.
Культ Діда Мороза
Ще 1936 року росіяни намагалися замінити різдвяні традиції, впровадивши гучні святкування Нового року, тобто створювали нові традиції. Ялинку називають релігійним непотребом, пережитком минулого. Офіційно святкове дерево не було заборонене, але радянська влада могла тиснути на радянських службовців.
А ще вони вирішили замінити Святого Миколая Дідом Морозом. Союз показував його як доброго дідуся, який дарує дітям радість. Та ким насправді був цей персонаж?
Святий Миколай, вбраний у зимовий одяг, перетворюється на Діда Мороза 1937 року. Створюється новий культ. Але так чи інакше в образі Діда Мороза насправді відчувається накладання іншої фігури — злого демонічного духу, який ніколи не дарував подарунків дітям.
Ба більше, Дід Мороз — не радянська ідея: насправді він з'явився в Німеччині.
Він виник в середині XIX століття, після поразки революції 1848 року, відомої як "Весна народів". Ця революція була бунтом інтелігенції, середнього класу та лібералів проти монархії та за об'єднання німецьких територій в одну націю. Після поразки революції один німецький поет, який був її учасником, вигадав образ Гер Вінтера — старшого чоловіка, який ходить від хати до хати під час Різдва, але ніхто не пускає його за стіл, крім бідних людей. Гер Вінтер став символом Німеччини, яку "придушили", але яка повинна була колись повстати, — ділиться Ярослав Грицак.
Натомість Святий Миколай — не казковий персонаж, а реальна людина, яка жила у VI столітті на території сучасної Туреччини. Він був єпископом Мирлікійським, який прославився добрими справами, а після смерті був долучений церквою до лику святих.
Відродження традицій
Різдво було під забороною довгі 70 років. План радянської пропаганди, на щастя, зазнав краху. Їй не вдалося витіснити Різдво як головне християнське свято.
Завдяки соціальним мережам, культурним обмінам та ініціативам інтелігенції традиції Різдва в Україні отримують нове життя. Для нас це не просто релігійне свято, а важливий елемент національної ідентичності, — зазначає історик, публіцист та автор книги "Велика різдвяна книжка" Ярослав Грицак.
Сьогодні українські традиції знову відроджуються, і вже наступне покоління дітей навряд чи чекатиме дідугана з червоним носом, а віритиме у дива від Святого Миколая...
Читай також: Вішліст на новорічні та різдвяні свята 2025
