Русанівський міст, якого більше немає: тут цілувалися та воювали

Русанівський міст у 1900-х роках. Архівне фото

Русанівський метроміст — важлива переправа для сучасного Києва. Однак перетнути Русанівську протоку можна було ще в позаминулому сторіччі! Яким був старий Русанівський міст та які епохальні події застав?

Ми вже писали, що першою постійною переправою через Дніпро став Миколаївський ланцюговий міст. Але одного його було замало для приборкання річки. Тому в середині XIX сторіччя Русанівською протокою проклали ще чотири мости на дерев'яних палях, що вели до Броварського шосе та Микільської слобідки.

Утім, в умовах повені дерево — недовговічний ресурс. А тогочасний Київ потерпав від сильного розлиття Дніпра щонайменше раз на 3-4 роки повесні. Тому дерев'яні мости, на відміну від ланцюгового з металу, постійно руйнувалися.

Житло на Трухановому острові та прибережних слобідках будували переважно на палях. Це для того, щоб будинкам було легше без особливих пошкоджень переносити щорічні повені. При цьому зовні палі не було видно, бо господарі влаштовували під будинками комори і тільки під час великої води розбирали їх, — писав києвознавець Віталій Ковалинський.

У 1903-1906 роках на місці дерев'яних паль постав металевий двопрогоновий міст. Звели його за проєктом відомого інженера в галузі мостобудівництва з Харкова Миколи Белелюбського. Загалом він спроєктував понад 100 мостів, зокрема переправи через Дніпро, Дунай, Волгу, Дон, Неву та багато інших річок. 

Мости будуються так, щоб вони прослужили сто років і більше. Шукайте найкращі конструкції та методи будівництва. Але не забувайте одне: ви повинні бути господарями ваших власних будівельних проєктів. Не власниками, а господарями, бо ви будуєте для держави, для людей. Будуйте ефективно, обережно, щадно, міцно та оригінально, — казав Микола Аполлонович своїм учням.

Над переправою працювали також інженер Григорій Кривошеїн й архітектор Володимир Апишков. Готовий міст назвали Русанівським — на честь протоки.

Русанівський міст успішно поєднав Микільську слобідку з Трухановим островом. Хоча влітку популярності не втрачали спеціальні пароплавні та човнові рейси. А щодо правого берега, то заможні кияни були не найкращої думки про слобідку на іншому боці моста: вважали її брудним і далеким навіть від примітивного благоустрою поселенням, де мешкали майстри та відставні солдати.

Улітку, завдяки рясній рослинності та близькості річки, Микільська слобідка слугує доволі частим місцем відвідування невибагливих киян. Вони вирушають на човнах пити молоко в кволих садах при приватних садибах або ласувати раками в одному з кількох шинків, — так про Микільську слобідку писали в путівникові 1908 року.

Зате до появи Паркового моста саме Русанівський міст мав репутацію "моста поцілунків". І недарма: з переправи відкривалися мальовничі краєвиди на правий берег Києва та норовливий Дніпро. Ось чому Русанівським мостом частенько прогулювалися закохані парочки — то було ідеальне місце для побачень.

Втім, Русанівському мосту ніщо не загрожувало хіба два роки після відкриття. Уже в липні 1908 року хтось підпалив дерев'яний настил переправи, і той згорів. А наступного дня полум'я охопило й сусідній Миколаївський міст — щоправда, йому пощастило більше, пожежу вчасно загасили. А ось палія так і не знайшли.

Настил Русанівського моста відремонтували за лічені дні та в тому-таки липні 1908 року відновили рух за тимчасовою схемою. Охорону посилили, щоб запобігти повторенню підпалів. Рік по тому на мосту провели капремонт дерев'яного дорожнього покриття та металевих частин, які охопив був вогонь. А в 1912 році оновленою переправою пустили бензотрамвай, який прямував до Дарниці.

У червні 1920 року Русанівський міст опинився в епіцентрі польсько-радянської війни. Його спіткала доля Миколаївського моста: під час відступу польські війська зруйнували переправу. Незабаром, у 1924-1925 роках, Русанівський міст відновили завдяки проєкту професора Євгена Оскаровича Патона. 

Здавалося б, міст отримав нове життя. У 1930-х роках його трамвайну лінію електрифікували. Але всі новації звела нанівець Друга світова війна: у вересні 1941 року Червона армія підірвала переправу — за іронією долі, теж під час відступу.

Упродовж окупації Києва німці моста не відбудували — вочевидь не бачили в ньому стратегічної цінності. Але й радянці не мали на меті відновити переправу. У 1945-му металеві конструкції моста розібрали, а залишки прогонів демонтували...

Наступником переправи став Русанівський метроміст, відкритий 5 листопада 1965 року. Нині його південною стороною прокладені дві колії столичного метрополітену на ділянці між станціями "Гідропарк" та "Лівобережна". Сподіваємося, що сучасний варіант історичного моста простоїть ще не одне сторіччя!

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter