Архітектура памʼяті: що відбувається з маєтком Сікорського?
Фото: "ТиКиїв"
Ти точно тут проходив: між Золотими воротами й Львівською площею, вулицею Ярославів Вал, 15-Б, серед старих фасадів і рекламних вивісок. Можливо, глянув на облуплену ліпнину — і пішов далі. А дарма: це родинний будинок Ігоря Сікорського — легенди світової авіації.
Сьогодні він — пустка з забитими вікнами й замком на дверях. У місті, яке мало б ним пишатися, він повільно зникає. Чому так сталося і чи можна ще щось змінити?
Архітектурна історія будівлі
Маєток Сікорського має глибоке історичне коріння. Первісно він складався з одноповерхового дерев’яного будинку з флігелем, зведеного ще у 1854 році. У 1885-му цю ділянку придбала родина професора Івана Олексійовича Сікорського.
Наприкінці ХІХ століття дерев’яний фасадний будинок було знесено, а на його місці звели новий мурований особняк (нинішній будинок №15). Згодом, у 1904 році, старий флігель також замінили — його місце зайняв триповерховий цегляний будинок, у якому й оселилася родина Сікорських.
Ім’я архітектора цієї споруди достеменно невідоме, однак стиль будівництва типово відповідає традиціям історизму початку ХХ століття. Сьогодні будинок офіційно визнаний пам’яткою архітектури національного значення. Оригінальний одноповерховий фасадний будинок, на жаль, не зберігся.
Цікаво, що після переїзду родини Сікорських у новий будинок у 1904 році, старий особняк вони здали в оренду за 2500 рублів на рік видатному українському композиторові Миколі Лисенку. Тут він заснував власну музично-драматичну школу, яка проіснувала в цій будівлі до 1920 року.
Саме тут, на Ярославовому Валу, жив і навчався у Київському політехнічному інституті майбутній авіаконструктор Ігор Сікорський. У період між 1908 і 1912 роками він спроєктував і побудував кілька моделей гелікоптерів і біпланів. Ідея гелікоптера, як згадував він сам, виникла під враженням від малюнків повітряного гвинта Леонардо да Вінчі. За ці роки у Києві Ігор Сікорський створив шість експериментальних моделей літальних апаратів — і саме тут розпочався його шлях у світову історію авіації.
Родина Сікорських та Ігор Сікорський
Будинок на Ярославовому Валу належав Івану Олексійовичу Сікорському — знаному психіатру, невропатологу та професору Київського університету Святого Володимира. На першому поверсі садиби мешкала його велика родина. Саме тут, у червні 1889 року, народився наймолодший син — Ігор Сікорський, майбутній авіаконструктор світового рівня.
Другий і третій поверхи будівлі займав заснований його сестрами, Ольгою та Оленою, Лікарсько-педагогічний інститут для хворих дітей, науковим керівником якого виступав сам Іван Сікорський. Він проживав у цьому маєтку до самої смерті в 1919 році.
Ігор провів тут свою юність, навчаючись одночасно в Київському політехнічному інституті. У дворі будинку він власноруч облаштував столярну майстерню, де створював перші експериментальні гелікоптери. Саме тут, у шестикутній альтанці родинного саду, між 1909 і 1912 роками, Ігор розробив і зібрав дві ранні моделі вертольотів. Крім того, він проєктував і пілотував легкі літаки-біплани серій БІС, С-5, С-6, встановлюючи рекорди швидкості та дальності польоту.
У листі 1933 року Ігор Сікорський згадував про своє "суто українське походження": його рід з боку батька походив зі священницьких родин Київщини. Інтелектуальні традиції родини були глибокими — батько був відомим науковцем, сестри займалися педагогічною та соціальною діяльністю, а сам Ігор заклав підвалини світової гелікоптерної авіації.
Інші відомі мешканці й події
Після 1904 року орендарем одноповерхового будинку №15 став видатний український композитор Микола Лисенко. Тут він заснував власну музично-драматичну школу, яка згодом перетворилася на музично-драматичний інститут. Заклад функціонував у цьому приміщенні до 1920 року, залишивши помітний слід в історії української культури.
У роки Другої світової війни триповерховий будинок родини Сікорських використовувався як штаб і командний пункт Київського корпусу протиповітряної оборони. Після війни, у середині 1950-х, первісний одноповерховий будинок №15 не був відновлений — на його місці звели готель "Червона зірка" Міністерства оборони СРСР.
Стан будівлі в ХХ–ХХІ століттях
У радянський період обидва корпуси садиби перебували у власності Міністерства оборони СРСР, а після 1991 року — України. Упродовж десятиліть будівлі майже не ремонтувалися, і після здобуття незалежності стан садиби почав стрімко погіршуватись.
У 2000 році триповерховий будинок №15-Б передали в оренду благодійному фонду "Музей історії повітроплавання і авіації ім. Ігоря Сікорського" — структурі, пов’язаній із політиком Нестором Шуфричем. В орендному договорі було чітке зобов’язання провести відновлювальні роботи. Проте за 15 років жодних реставрацій або капітальних ремонтів так і не відбулося. Будинок поступово занепадав і руйнувався.
Уже до 2018 року експертні комісії офіційно визнали споруду аварійною: серйозно пошкоджені фундамент, перекриття й дах, деформовані несучі конструкції, інженерні мережі — повністю відключені. За оцінками фахівців, будинок втратив 69% функціональних характеристик і залишався придатним лише на 31%.
Крім того, споруда неодноразово зазнавала підпалів. Зокрема, у травні 2021 року пожежа знищила близько 30 квадратних метрів підвальних приміщень. З кожним роком зростала загроза повної втрати цієї архітектурної пам’ятки національного значення.
Сьогодні будинок Сікорського юридично належить державі. Після багаторічної бездіяльності орендаря у 2016–2017 роках суди розірвали договір і повернули будівлю у власність держави. А вже у 2018 році Кабінет Міністрів надав садибі статус пам’ятки історії національного значення.
Міська влада Києва ініціювала процес передачі будинку у комунальну власність, щоб мати змогу фінансувати його реставрацію з бюджету громади. У грудні 2021 року суд остаточно підтвердив, що садиба має перейти у власність міста. Проте у липні 2023 року передання ще не було завершено — Київрада звернулася до уряду з проханням ухвалити відповідну постанову.
Громадські ініціативи та культурна цінність
Будинок родини Сікорських має символічне й історичне значення для Києва. Він пов’язаний із постаттю Ігоря Сікорського — авіаконструктора світового рівня, одного з піонерів вертольотобудування. Саме тому навколо його збереження об’єдналися фахівці, активісти та представники авіаційної спільноти.
У червні 2016 року Всеукраїнська льотна спільнота провела акцію "Авіамайдан" на аеродромі "Чайка": над Києвом піднялися гелікоптери на знак підтримки збереження садиби Сікорських. До ініціативи долучилися представники Міноборони, Державного політехнічного музею КПІ, пілоти, науковці. Їхня мета — привернути увагу до критичного стану будівлі та її значення як частини історії світової інженерної думки.
Звучали публічні ініціативи щодо створення в будинку музею Ігоря Сікорського та української авіації. Експерти у сфері культурної спадщини, зокрема ICOMOS Україна, неодноразово наголошували на хронічній бездіяльності відповідальних установ і порушенні принципів охорони історичних пам’яток.
Стан будівлі залишається невизначеним: юридично питання рухається, але фактично садиба продовжує руйнуватися. І що довше триває зволікання, то меншою стає ймовірність відновити не лише фасади, а й саму пам’ять про цей простір.
