Чому День Києва святкують у травні та як його відзначали вперше
Святкування 1500-річчя Києва у 1982 році. Архівне фото
Сьогодні ми відзначаємо День Києва. Традиційно це свято припадає на останню неділю травня. Але чому саме травень? І чому, попри дуже поважний вік столиці України, її іменини почали відзначати лише у 1982 році, та ще й з "круглої" дати 1500 років? Про це розповідаємо далі.
Звісно ж, першою в СРСР офіційний день народження отримала тодішня метрополія — москва. Ще у 1947 році Йосип Сталін наказав гучно відсвяткувати 800-річчя столиці Радянського Союзу з масовими заходами та святковими мітингами. Також диктатор наказав встановити пам'ятник засновнику міста, Юрію Долгорукому, та гідно облаштувати місце його смерті. І тоді москвичі з подивом дізналися, що засновник їхнього міста, виявляється, помер у Києві. А його могила була втрачена.
Історики з'ясували, що Юрій Долгорукий знайшов свій вічний спочин в княжому селі Берестове, що поблизу Києво-Печерської лаври. Тоді у церкві Спаса на Берестові нашвидкуруч виготовили великий саркофаг, всередину якого поклали сторонні кістки. На фасаді повісили табличку — мовляв, тут спочиває засновник москви (зараз її вже демонтовано).
В самій москві встановили великий пам'ятник Долгорукому, постамент для якого виготовили на заводі "Граніт" у селищі Коцюбинське, що на Київщини.
На початку 1980-х під час розкопок біля Лаври київські археологи випадково виявили поховання. Антропологічні показники та час смерті вказували на те, що у могилі, ймовірно, лежали рештки засновника москви. Дослідники сигналізували про сенсацію наверх, але звідти суворо застерегли утриматися від розголосу. Визнання справжнього місця поховання означало б необхідність пояснити походження саркофага в церкві Спаса на Берестові та поставило б під сумнів офіційну радянську версію подій. Тож кістки засновника москви досі лежать у сховках Інституту археології НАНУ.
Водночас саме ця знахідка могла підштовхнути владу до підготовки ще одного гучного свята. Потрібна була велика подія, свято із солідними цифрами. Цього разу заговорили саме про Київ — третє за розміром місто СРСР.
Щоправда, в жодних історичних джерелах не згадувалася точна дата заснування столиці України. Упорядник "Повісті минулих літ" Нестор Літописець записав імена засновників Києва, однак в його літописах точна хронологія починається лише з IX століття — часів Аскольда й Діра. Тоді швиденько зібрали вчений консиліум з видатних радянських істориків і краєзнавців, які почали шукати дату заснування Києва.
До речі, найстарішим оригінальним писемним джерелом, де згадується Київ, є "Київський лист" часів Хазарського каганату, виявлений в колекції давньоєврейських рукописів Каїрської Генези. Він зберігається в бібліотеці Кембридзького університету. В Радянському Союзі знали про цю знахідку, але вченим рекомендували не посилатися на неї й не згадувати в публікаціях.
Точно невідомо, хто саме зробив доленосну заяву про те, що 1982 року Києву виповниться 1500 років. Її пов'язують з іменами майбутнього Героя України Петра Тронька або тодішнього "головного" історика Петра Толочка. Останній, начебто, на основі аналізу найдавніших київських помешкань дійшов висновку, що Київ заснували саме у 482 році.
Цю теорію прийняли за основу, і радянська влада навіть намагалася пролобіювати святкування ювілею на рівні ЮНЕСКО. Там ввічливо відмовили, мотивуючи це тим, що фонд не святкує дні народження окремих міст.
До святкування першого Дня Києва підійшли фундаментально, навіть відновили низку історичних пам'яток та встановили нові пам'ятники. Серед перших відреставрували Софійський собор. Також збудували новий павільйон Золотих воріт та законсервували оригінальні фрагменти стародавньої брами.
На Подолі відновили фонтан "Самсон", який був зруйнований у 1934 році. Також відремонтували церкву Спаса на Берестові та Покровський храм.
Крім того, у листопаді 1981 року відкрили Арку дружби народів за мотивами Переяславської ради 1654 року, яка символізувала "возз'єднання" України та росії.
Той факт, що Київ, скільки б насправді років йому не було, є значно старшим за москву, йшов у розріз із міфом про росіян як про "старшого брата" українців. Тож комуністична влада намагалася представити Київську Русь як "спільну колиску трьох братніх народів" — росіян, українців і білорусів. Та й загалом "дружба народів" і те саме "возз'єднання" були лейтмотивом усіх урочистостей першого Дня Києва.
Також до свята надрукували величезну кількість продукції — плакатів, книжок, альбомів, листівок тощо — з магічною цифрою "1500". Чимало жителів міста отримали нагородні медалі "Києву 1500 років".
Святкування ювілею Києва вирішили провести в останні вихідні травня — урочисті заходи тривали три дні, з 28 по 30 число. Коли у 1987 років свято стало щорічним, остаточно закріпилася традиція відзначати його саме в останню неділю травня. Адже у ці дні українська столиця стає особливо прекрасною: квітнуть каштани, повітря п'янить весною, і все місто нагадує справжній сад.
Першим місцем масових гулянь стала набережна Дніпра в районі станції метро "Дніпро". Сьогодні в це важко повірити, адже зараз тут можна зустріти хіба що рибалок та поодиноких перехожих.
Також активно святкували на Софійській площі (тоді — площа Богдана Хмельницького), Подолі, Майдані Незалежності (тоді — площа Жовтневої революції) та інших локаціях.
Кульмінацією святкування стало яскраве видовище на Республіканському стадіоні (нині — НСК "Олімпійський"), під час якого 25 тисяч учасників представили театралізоване шоу про найважливіші події в історії Києва.
Після 1982 року влада не збиралася перетворювати День Києва на щорічне свято. Тому ще кілька років після цього кияни своїми силами влаштовували святковий вернісаж, місцем проведення якого став Андріївський узвіз. Із затишної та зазвичай спокійної, але не дуже зручної вулиці він швидко перетворився на один із символів Києва.
Кожної останньої неділі травня сюди стікалися люди, а до кінця 1980-х на Андріївський перебралися чи не усі святкові заходи.
Чимало киян з ностальгією згадують першого українського перформансьє, геніального художника Федора Тетянича, який виступав на День Києва в чудернацьких костюмах з фольги, зроблених власноруч.
Після відновлення незалежності України перший мер Києва новітнього часу Леонід Косаківський намагався запровадити також свята для окремих районів. Наприклад, на вулиці Костьольній одночасно з Днем Києва святкували й День Печерська.
В історії Києва бували прецеденти святкування і днів окремих вулиць. Так, на Нивках відзначали дні вулиць Щербаківського й Салютної — зі смаколиками та перегонами мотоциклістів. А на Дарниці святкували на вулиці Празькій. Однак такі акції були одноразовими. Також швидко зійшли нанівець ініціативи Косаківського.
А от День Києва, попри своє радянське походження, дуже полюбився жителям міста. І святкувати його ми продовжуємо щороку.
