Чому ми раз на чотири роки маємо 29 лютого
Фото: Getty Images
29 лютого — незвичайний день, адже він з'являється у календарі тільки раз на чотири роки. 2024 рік — якраз такий, високосний. Українською, за словами мовознавців, правильніше називати його "касіяновим" або "переступним".
"ТиКиїв" вирішив розібратися, як так вийшло, що інколи ми маємо 366 днів на рік замість 365, чи було у лютого 30 число, і коли сучасний календар перестане бути точним.
Хто придумав додаткові дні
Кожна з давніх цивілізацій мала свою систему відліку днів та сезонів, але у (майже) знайомому нам вигляді календар запровадив у 46 році до н.е. римський консул Юлій Цезар. До цього римський календар починався з березня та мав усього 355 діб. Щоб компенсувати його відставання від астрономічного року, раз на кілька років посеред лютого "вставляли" 13-й місяць Мерцедоній, довжина якого коливалась. Система була хаотичною і незручною, а календар поступово почав геть розходитись з порами року.
Цезар, керуючись порадами астрономів, запровадив новий юліанський календар. За ним рік починався у січні, ділився на 12 місяців і тривав 365 з чвертю діб. Додаткові десять днів "розкидали" по різних місяцях. А ті самі четвертинки доби раз на чотири роки збирали у повний день, який додавали до лютого. Без додавання цих днів сезони б знову поступово змістились, і приблизно за 700 років римляни зустрічали б літо у грудні.
Є теорія, що спочатку лютий у звичайні роки мав 29 днів, а у переступні — 30. Але імператор Октавіан Август захотів увічнити своє ім'я у календарі вслід за Цезарем, на честь якого вже був названий сьомий місяць року Julius. Тож восьмий місяць назвали Augustus, а до 30 вже наявних у ньому днів додали ще один. Забрали цей день, буцімто, саме у багатостраждального лютого.
Хай там як, а на практиці протягом довгого часу додаткові дні вставляли як доведеться (зазвичай до або після 24 лютого). Іноді це відбувалося раз на три роки замість чотирьох, а інколи переступні роки взагалі пропускали. Та й у римських провінціях новий календар запроваджувався нерівномірно, що тільки додавало хаосу.
Ймовірно, до фіксованої дати саме 29 лютого прийшли з часом методом спроб і помилок. До прикладу, ця дата почала частіше з'являтися в юридичних документах в Англії у XV столітті. Але офіційно її закріпили тільки після ухвалення закону про календар у 1750 році.
Оновлення календаря
З плином часу ставало очевидніше, що юліанський календар також мав серйозну неточність. По-перше, через плутанину з переступними роками, а по-друге, через те, що фактична тривалість року відрізнялася від встановлених 365,25 доби. Через це кожні 128 років накопичувався один зайвий день, і за півтори тисячі років зсув став занадто великим, щоб його ігнорувати. Тож у 1582 році римський папа Григорій XIII вирішив запровадити у католицьких країнах нову календарну реформу. Вона була потрібна переважно для того, щоб ліквідувати десятиденний зсув весняного рівнодення, від якого вираховують дату Великодня.
Григоріанський календар мало чим відрізнявся від юліанського, і зміни в ньому стосувалися лише уточненої середньої тривалості року (365,2425 доби) та обчислення переступних років. Так, переступним став кожен рік, кратний 4 (за винятком років, які діляться на 100, але не на 400). Виглядає уся ця математика доволі складно, тому наведемо приклад: 1600 і 2000 роки — переступні, а ось 1700, 1800, 1900 та майбутній 2100 — ні.
Похибка в одну добу в григоріанському календарі накопичиться аж за 10 тисяч років, тому проводити нову календарну реформу доведеться ще не скоро. Також у наш час Міжнародне бюро мір і ваг експериментує з додаванням до деяких років переступних секунд, щоб краще компенсувати розбіжності з астрономічним роком.
Касіянів день
Звісно, такий незвичайний день як 29 лютого не могли якось не відзначити. Наприклад, у православній українській традиції на нього припадає Касіянів день — на честь християнського богослова Івана Касіяна Римлянина. На Київщині та Лівобережжі святого зображали похмурим і непривітним чоловіком з довгими віями та бровами й злими очима. Вважалося, що раз на чотири роки він підіймає свої вії та дивиться понурими очима. І лихо тому, на кого впаде його погляд.
Народжених 29 лютого в деяких культурах вважають нещасливими, а в деяких — навпаки, людьми рідкісної удачі. Адже шанс народитися саме 29 лютого становить 1 до 1,461.
Коли ж доходить до святкування дня народження, зазвичай "стрибуни" просто переносять його на 28 лютого чи 1 березня. А коли все ж випадає 29 лютого, то відзначають цей день по-особливому.
Переступний рік в інших календарях
Проблема "зайвих днів" є універсальною практично для усіх календарів, що існують або існували. І хоча у повсякденному житті практично увесь світ зараз використовує григоріанський календар, для обчислення дат релігійних свят та інших важливих подій багато де використовують інші традиційні системи.
Наприклад, у китайському місячному календарі переступний рік має додатковий місяць, який вираховують за такими правилами: 11-й місяць року завжди має містити зимове сонцестояння, а вставному місяцю призначають той самий номер, що й у попереднього.
Єврейський календар має додатковий 13-й місяць Адар-рішон тривалістю 29 днів. Він додається перед місяцем Адаром, що припадає на лютий-березень григоріанського календаря. Це робиться сім разів протягом кожних 19 років, щоб Песах завжди був навесні, як того вимагає Тора.
У релігійному ісламському календарі тривалість кожного місяця може складати 29 або 30 днів, залежно від руху Місяця небосхилом, а рік налічує 354 або 355 днів. Додаткові дні місяця заборонено, крім одного, що входить до останнього місяця зуль-хіджа у переступний рік. Для розрахунку переступних років застосовують складні "арабський" та "турецький" цикли, які не збігаються між собою. Додатковий 13-й місяць для узгодження календаря з сонячним циклом також заборонений Кораном, тому початок року та дні релігійних свят поступово зсуваються.
Читай також: "Парад принтів: обираємо ефектне пальто на весну"
