Як тебе не любити: що редакції "ТиКиїв" подобається і не подобається у столиці

Колаж "ТиКиїв"

Сьогодні Києву офіційно виповнюється 1544 роки. Традиційно День міста святкують в останню неділю травня, і так співпало, що цьогоріч він випав на останній день весни.

Тетяна Гриньова, головна редакторка

Що люблю у Києві:

Я люблю Київ за те, що у мене все тут було вперше. Я не народилась тут, але переїхала сюди у 2000 році й відтоді жодного разу не поверталася до рідного міста — власне, його вже майже немає (Берислав Херсонської області). 

Перший курс, перші закоханості, перші трійки й перші дипломи. Перші гуртожитки, перші серйозні стосунки, перша орендована квартира, перша робота.

Перша керівна посада, перші ризики, перші захоплення й розчарування. Перший концерт "Океану Ельзи" і перший Майдан Незалежності (ще з фонтанами!). Перший Майдан (2004), а потім і другий. 

Перша заява до РАЦСу, перше весілля і перше розлучення. Перший автомобіль, перша автошкола і перша самостійна поїздка за кермом з дому до офісу, перший штраф і перше ДТП. Перший власний бізнес. Перші співбесіди й перші підлеглі. Перша дитина. Перший дитячий садок. І перша школа — як таке можна забути? 

Що не люблю у Києві:

Я не люблю Київ за затори, МАФи, підземні переходи, у яких страшно. Взагалі — не люблю, коли у Києві страшно: на жаль, останні чотири роки поріг страху сильно підвищився — але це вже зовсім інша історія. Тому що коли ти вдома, то все можна виправити.

Вероніка Киреєва, випускова редакторка

Що люблю у Києві:

Люблю атмосферу, вулички Старого Києва, де можна блукати годинами. Люблю сидіти на заході сонця біля Дніпра, дивитися на лівий берег з Печерських схилів, "загубитися" десь у Голосіївському парку чи на величезній території ВДНГ.

Люблю київську весну — під час війни вона відчувається якось по-особливому потужно. Мабуть, тому, що через пришелепкуватого сусіда наші зими перетворилися на випробування киян на міцність, а навесні ми усі разом оживаємо.

Люблю самих киян. Слово "незламний" за ці роки вже стало дуже шаблонним, але ж кияни саме такі. Після безсонних через обстріли ночей ми просто заварюємо собі якомога міцнішу каву або чай і йдемо по своїх справах, наче нічого й не сталося. А стрес зганяємо жартами. Багато хто з киян, як і я сама, — вихідці з інших міст. І це круто. Бо ми усі приносимо якусь частинку своєї історичної батьківщини у цей великий мурашник під назвою "Київ".

Люблю Троєщину, де живу вже багато років. Тут немає історичних пам'яток, але є своя особлива атмосфера, свіжий вітер з Десенки й та сама церква з пісні "Жадана і Собак". 

Що не люблю у Києві:

Громадський транспорт. Для мене, як для жительки Троєщини, це болісна тема. Щоб доїхати до центру, я витрачаю щонайменше годину в один бік і роблю пересадки, а дістатися на протилежний кінець міста — це той ще квест.

На жаль, у питанні транспорту Києву ще далеко до розвинених європейських міст. Усі ці розбиті маршрутки, яких давно треба позбутися, нестача транспорту в спальних районах, повільні трамваї (навіть сучасні ледве їдуть через криві рейки), часто нелогічно побудовані маршрути, довгий час очікування… наше місто заслуговує на набагато краще.

Ще один дуже суб'єктивний мінус Києва для мене — відсутність моря. Я родом із Маріуполя й після переїзду до столиці дуже сумувала за можливістю піти на море — не лише покупатися влітку, а й просто посидіти на березі у будь-яку пору, послухати гуркіт хвиль і відчути бриз. Дніпро чудовий, але це все ж не те.

Вікторія Кавтиш, авторка та SMM-редакторка

Що люблю у Києві:

Я безмежно люблю Київ за його історію, його атмосферу та людей, які попри безталанну владу, здатні робити місто по-справжньому крутим! 

Люблю заходити в "Сенс" на Хрещатику, де побутує справжнє відчуття спільноти. Люблю гомоніти з працівницями Київської картинної галереї.

Люблю свою Борщагівку й узагалі той факт, що в столиці буквально в кожному районі є щось класне.

А ще — до неможливого обожнюю Труханів острів і прогулянки від Цирку через Бульварно-Кудрявську до Золотих воріт.

Що не люблю у Києві:

Київ — моє місто. Тож я не можу сказати, що "не люблю його". Але точно можу сказати, що в столиці є над чим працювати, і це більшою мірою стосується її адміністрації. 

Мене страшенно дратує хаотична забудова та планомірне руйнування історичного центру. Але Київ — не Нью-Йорк, і його ідентичність геть не в хмарочосах та торгівельних центрах. Вона у затишних двориках Подолу, в ошатних ліпленнях і, звісно, в його зелених зонах — що, на жаль, також зникають.

Євгенія Катеринчак, редакторка стрічки новин та авторка

Що люблю у Києві:

Обожнюю такий різний ритм Києва: одні поспішають у своїх справах, інші — п'ють каву на терасі, неспішно починаючи день. Люблю його наповненість різними звичаями завдяки вихідцям з усіх регіонів України.

Обожнюю архітектуру старого міста — Золоті ворота, Софійську площу, Поділ. Історичні будівлі викликають у мене неабиякий захват, оскільки свідчать про тісний зв'язок Києва з іншими європейськими містами.

Обожнюю парки — Маріїнський, Ботанічний сад імені Гришка, Голосіївський парк, Феофанію, парк "Вічної Слави", а також Оболонську набережну. Найбільше люблю Київ навесні, коли в повітрі відчутний запах цвіту бузку та каштанів.

Надихаюсь людьми, що попри тяжкі ночі після обстрілів збирають себе докупи й продовжують жити на зло ворогу. Захоплююсь підтримкою киян одне одного у складних ситуаціях та бізнесом, що відроджується з попелу.

Що не люблю у Києві:

Не люблю Київ за знесення архітектурних пам'яток та будівництво бізнес-центрів на їхньому місці. За те, що велика кількість історичних будівель перебуває у занедбаному стані, подекуди й аварійному. За стабільно погану якість доріг та шалений трафік у будь-який час доби. 

Ірина Задорожна, редакторка рубрики "Мода"

Що люблю у Києві:

Для мене Київ — передусім про людей. Тих, хто відкриває заклади з надзвичайно смачною кухнею, організовує цікаві події, постійно креативить і завжди перебуває в процесі створення чогось нового.

Мені здається, це місто притягує людей із різних куточків України, які поділяють спільне прагнення творити й розвиватися.

Я живу в столиці вже достатньо довго, але й сьогодні не перестаю захоплюватися як її знаковими історичними місцями, так і сучасними просторами. Коли проходжу Андріївським узвозом чи дорогою біля Лаври, думаю про те, як мені пощастило мати змогу щодня бачити ці локації.

Також люблю "сучасне" в Києві — різноманіття можливостей для дозвілля та його динамічне культурне життя.

Що не люблю у Києві:

Я з Тернопільщини, де транспорт і близько не такий активний, як у Києві. З огляду на розміри та постійні затори пересування столицею потребує дуже багато часу й сил, а відстані, які доводиться долати щодня — значно більші. Необхідно постійно поспішати, щоб усе встигнути, і це сильно втомлює.

Київ — надзвичайно красиве місто з особливою атмосферою, але багато нових будівель та надто яскрава зовнішня реклама роблять його візуально хаотичним. Також столиця має велику проблему зі збереженням історичної архітектури. Часто зносять старі будівлі, ігноруючи їхню культурну цінність, заради новобудов.

Людмила Гришан, літературна редакторка

Що люблю у Києві:

Що мені подобається в Києві? На це запитання можна дати безліч відповідей. Та мої улюблені місця в місті змінюються залежно від пори року.

Навесні, коли Київ вбирається в зелений колір, я найбільше люблю Ботанічний сад ім. Гришка. Особливо — ту його частину, звідки відкривається неймовірна панорама міста.

Улітку мої улюблені місця, звісно ж, пов'язані з відпочинком біля води: Труханів острів, Гідропарк і загалом озера на районі.

Восени я більше полюбляю ходити в театр, відвідувати різноманітні цікаві виставки або сидіти за горнятком кави в кав'ярні з гарним краєвидом та неквапно спостерігати за містом. Особливо люблю театри ім. Франка та ім. Лесі Українки. А серед кав'ярень найбільше подобаються заклади на лівому березі — так-так, лівий берег теж Київ. Взимку мені приносить задоволення катання на ковзанах, тому мої улюблені місця в цю пору — ковзанки столиці.   

Що не люблю у Києві:

Мені не подобається у столиці ці вічні затори та велика кількість машин, що забруднюють повітря. А ще дуже дратує гучний звук мотоциклів, що нагадує російські "шахеди". 

Юлія Любченко, редакторка стрічки новин

Що люблю у Києві:

У столиці я люблю її атмосферу — це ніби постійний безперервний рух вперед, який підкорює тебе раз і назавжди. Весною, коли все розквітає, ця атмосфера починає особливо відчуватися та надихає мене.

Також в Києві я люблю різноманіття будівель, його архітектуру — переплетіння нових та старих локацій, які в симбіозі створюють затишок та водночас демонструють його унікальність. 

Що не люблю у Києві:

Не люблю в Києві затори. Звісно, місто велике, і це зрозуміло, але їхати по дві години — це справжня мука для мене. 

Ще я не люблю столицю за кількість людей, особливо у популярних місцях та у вихідні дні. Дуже некомфортно почуваюсь у скупченні людей. Особливо, якщо вони повільно пересуваються.

Арина Кот, менеджерка Telegram-каналу

Що люблю у Києві:

Найбільше я обожнюю рух у Києві: саме те, як люди постійну кудись йдуть, поспішають, живуть, навіть після неспокійних ночей. З одного боку — це мотивує не зупинятися, а з іншого — цінувати спокій.

Київ повністю моє місто за темпераментом і характером, обожнюю Хрещатик і вуличних танцівників. Обожнюю запах каштанів навесні, світанки і заходи сонця. Навіть дощова і похмура столиця — все одно прекрасна.

А ще я обожнюю "Батьківщину-матір", на яку нещодавно вперше піднялася — шкодую, що не робила цього раніше. Ще неймовірно подобаються київські вітрини, завжди звертаю увагу на них в ЦУМі, або "Всі. Свої". Звісно, ми всі звикаємо до цієї краси, але якби я була туристкою — точно закохалася б у Київ.

Що не люблю у Києві:

Насправді у Києві я бачу більше плюсів, аніж мінусів. Але є все ж деякі моменти: важко сприймати занедбані будинки, постійні затори та те, що дорога із залізничного вокзалу до Оболоні займає щонайменше годину, неохайність в деяких районах і найважче — обстріли, що морально і фізично виснажують усіх.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter