Історія київської монорейки: унікальний проєкт з коротким життям
Фото: pastvu.com
Трамваями, метро та електричками киян не здивуєш, але колись у місті існував і більш екзотичний рейковий транспорт. Київська монорейка була унікальним для СРСР експериментом, який, на жаль, мав дуже коротке життя...
Перші монорейки почали будувати ще у XIX столітті, але більш звичного вигляду цей незвичний вид транспорту набув у другій половині XX століття. Тоді його розглядали як футуристичну альтернативу звичній залізниці чи метро. Монорейки будували у США, Німеччині, Великій Британії, Японії та інших країнах. Щоправда, часто це були не повноцінні транспортні системи, а скоріше атракціон для туристів. З часом монорейки почали набувати все більшої популярності в країнах Азії.
Найстаріша у світі робоча монорейка розташована у німецькому місті Вупперталь. Ця унікальна система підвісного громадського транспорту протяжністю понад 13 км діє тут з 1901 року. Майже весь маршрут монорейки проходить над річкою Вуппер, і тільки незначна його частина — над вулицями міста.
У СРСР існували кілька проєктів монорейки. Ідея одного з них належала співробітникам КПІ, які запропонували побудувати таку систему у Києві. У 1960-х роках вони зробили масштабну демонстраційну модель, а потім, спільно з фахівцями Київського заводу електротранспорту, зайнялись розробкою електромотора.
У 1966 році розробники побудували вже справжній вагончик на кількох пасажирів, оснащений двома двигунами потужністю по 5 кВт кожний. Після його демонстрації проєкт отримав кошти на будівництво кільцевої траси монорейки завдовжки 525 метрів на київському ВДНГ. У разі успішних випробувань на базі цієї монорейки планували будувати вже повноцінні пасажирські траси в інших місцях.
Зокрема для Києва розробили проєкт навісної монорейки завдовжки 1,8 км, від станції метро "Гідропарк" до моста Патона. Нею мав курсувати вагон на 120 пасажирів, який розвивав швидкість до 120 км/год. За планами, вагон мав зупинятися на двох станціях, а його рух планували зробити частково автоматизованим. Крім того, у 1970 році спроєктували лінію "Березняки — Гідропарк", протяжність якої була вже 3,5 км.
Будівництво експериментальної траси на ВДНГ завершили у 1967 році — вона стала чи не першою у світі системою монорейки з лінійним електроприводом. Вагончики місткістю чотири та вісім пасажирів рухалися по колу та розвивали швидкість близько 50 км/год. Траса була піднята над землею — у найвищій точці її висота сягала дев'яти метрів.
У 1970 році київська монорейка засвітилась у комедійному фільмі "Сміхонічні пригоди Тарапуньки і Штепселя". Завдяки цьому можна побачити, як розробка київських політехніків виглядала у дії, адже інших відеозаписів її роботи немає. А у 1971-му подивитися на експериментальний транспорт приїжджала делегація Міністерства транспорту ФРН.
Спочатку здавалось, що у київської монорейки — велике майбутнє. Однак на початку 1970-х інтерес до цього екзотичного транспорту швидко згас. Частково це було пов'язано з недоліками лінійних електродвигунів та іншими технічними питаннями. Словом, проєкт згорнули, а монорейку на ВДНГ розібрали у 1972 році. На її місці потім збудували павільйон товарів народного споживання.
"Капвей"
На початку 2000-х приватна компанія вирішила побудувати під Києвом ще одну експериментальну систему рейкового транспорту, яку назвали "Капвей". У 2004 році на полігоні між Гостомелем та Мощуном лише за три місяці звели 300-метрову трасу з посадковим майданчиком, а тестовий вагон виготовили на білоруському підприємстві "Белкоммунмаш". У розробку вклали 3,5 мільйона доларів США.
"Капвей" часто помилково називають монорейкою, однак його колія складалась не з одної, а з двох широких рейок. Вагончик, який ними рухався, мав гумові колеса, тож цей транспорт був доволі безшумним. За словами розробників, вагон "Капвея" міг вмістити до 150 пасажирів та розвивав швидкість до 100 км/год.
Автори проєкту хотіли продати його київській владі — тодішній мер столиці Олександр Омельченко зацікавився цією ідеєю і нібито навіть погодився побудувати ще одну трасу на Трухановому острові, але не за бюджетні кошти. Але далі слів діло знову не пішло. "Капвей" кілька років поїздів у тестовому режимі та, врешті, був забутий навіть власними творцями. Трасу з часом розібрали, а сам вагон перевезли у Державний музей авіації України, де він став ще одним експонатом.
