Озеро Синє на Виноградарі: від рекреаційної зони до калюжі
Фото: wikipedia.org
Мешканці житлового столичного масиву Виноградар із сумом спостерігають за тим, що колись було мальовничим Синім озером. Ця водойма, яка ще кілька років тому була улюбленим місцем відпочинку місцевих жителів, перетворилася на калюжу. Як так сталося, попри амбітні плани міської влади щодо її збереження та розвитку?
Історія Синього озера
Синє озеро, розташоване в урочищі Синьоозерне на Виноградарі, має давню історію. Воно утворилося природним шляхом у заплаві річки Почайни близько 10 тисяч років тому. Завдяки блакитному кольору води озеро й отримало свою назву та стало популярним місцем відпочинку киян. Колір дають мергелисті, супіщані відкладення, що утворилися ще в льодовиковий період. Простіше кажучи, дно озера встелено синюватим мулом. Туристів приваблювала вода, багата магнієм і кальцієм, з рівномірним розподілом температур.
Довжина — 700 м, ширина — до 200 м, площа — близько 15 га. Живиться поверхневими й ґрунтовими водами.
У радянські часи озеро та прилеглу територію активно використовували для відпочинку. Тут були облаштовані пляжі, місця для пікніків, а озеро служило джерелом прохолоди у спекотні літні дні. Однак із розвитком міста та розширенням житлової забудови екологічний стан водойми почав погіршуватися. Наприкінці 1970-х-початку 1980-х років, коли почав забудовуватися Синьоозерний масив 8-16-поверховими будинками, більшу частину озера засипали. Залишився лише невеликий "апендикс", який поступово перетворювався на болото. Так єдине в Києві озеро льодовикового походження захиріло, заросло очеретом та зміліло (у 2000-х рекордна відмітка найглибшого місця становила 1,5 м). І хоча деякі кияни називали озеро "річка-вонючка", мешканці Виноградаря ставилися до нього з любов'ю та навіть вірили, що воно здатне виконувати бажання.
За даними 2001-2002 рр., в озері водилося 12 видів риб (щука, окунь, карась, плотва, червонопірка, верхівка, щипавка тощо).
Надії на відродження
Коли серед Синьки показалася верхівка острівця, шанувальники озера, впевнені у його надприродних особливостях, забили на сполох та стали звертатися до різних природоохоронних організацій та КМДА.
У 2017 році з'явилася надія на відродження Синього озера. Київська міська рада прийняла рішення про надання 16 гектарам території навколо водойми статусу парку. Це рішення мало стати початком масштабного проєкту з відновлення екосистеми озера та створення сучасної зони відпочинку для киян. Плани міської влади були амбітними: передбачалося проведення комплексу робіт з очищення дна озера, укріплення берегів, відновлення природної флори та фауни. На прилеглій території планували створити парк "Синьоозерний" із сучасними зонами відпочинку, дитячими та спортивними майданчиками, велосипедними доріжками.
Проєкт обіцяв перетворити занедбану територію на справжній оазис посеред міських джунглів. Мешканці Виноградаря з ентузіазмом сприйняли ці плани, сподіваючись на відкриття оновленої зони відпочинку. Аж тут почалася повномасштабна війна й все скасували.
У 2023 р. озеро отримало фінансування з Київського міського фонду охорони навколишнього середовища на його розчищення та благоустрій. За проєктом планували розчистити дно водойми, щоб відкрити природні джерела для поповнення водного ресурсу, відновлення оригінальної площі озера та покращення його стану, забезпечуючи стале наповнення водойми.
Але озеро, в якому колись жили й розмножувалися болотяні черепахи, просто взяло й висохло... Про це зробив емоційний допис у Facebook громадський активіст і засновник Команди порятунку тварин Києва Михайло Сторожук.
Озеро померло, так і не дочекавшись допомоги з бюджету міста, який нібито виділив його ще кілька років тому, — написав Сторожук.
За його словами, водойма висохла через будівництво нової багатоповерхівки поблизу, що могло вплинути на підземні води.
Дуже шкода, бо життя своє озеро віддало за побудову страшної сірої багатоповерхівки, яку так і не довели до ладу. Однієї з багатьох багатоповерхівок міста... А озеро таке було одне, іншого такого немає і не буде, — йдеться у дописі.
З березня 2024 озеро заповнили технічною водою за сприяння "Київводоканалу", але зараз воно все одно більше схоже на велику калюжу.
В чому проблема?
Однією з головних причин, чому проєкт з відновлення Синього озера та створення парку "Синьоозерний" не був реалізований, стала нестача фінансування. Попри амбітні плани, у міському бюджеті не знайшлося достатньо коштів для реалізації всіх запланованих робіт. Економічна криза, викликана пандемією COVID-19 у 2020-2021 роках, а потім і військова агресія росії проти України у 2022 році, змусили міську владу переглянути пріоритети витрат. Кошти, які могли бути спрямовані на реалізацію екологічних проєктів, перерозподілили на інші нагальні потреби міста та його мешканців.
Також процес узгодження всіх необхідних документів, отримання дозволів та проведення експертиз затягнувся на роки. Кожен етап проєкту вимагав погодження з різними інстанціями, що суттєво уповільнювало процес його реалізації.
Стан Синього озера, на момент прийняття рішення про створення парку, був гіршим, ніж здавалося на перший погляд. Роки забруднення та відсутності належного догляду призвели до серйозних екологічних проблем. Дослідження показали, що дно водойми сильно замулене, а вода забруднена важкими металами та органічними речовинами. Це вимагало складніших і дорогих методів очищення, ніж планувалося спочатку. Крім того, порушення природного водного балансу через зміни у навколишній забудові спричинило поступове обміління озера.
А посушливі літні сезони останніх років призвели до значного зниження рівня води у водоймі й ускладнило процес її відновлення.
Попри початковий ентузіазм громади щодо проєкту відновлення озера, з часом активність місцевих жителів знизилася. Виходить, що без постійного тиску з боку громадськості міська влада не відчула достатньої мотивації для прискорення робіт та пошуку альтернативних шляхів реалізації проєкту.
І що далі?
Так у 2024 році Синє озеро опинилося на межі зникнення. Колись мальовнича водойма перетворилася на невелику калюжу, оточену занедбаною територією.
Депутатка Київської міської ради Євгенія Кулеба описує сьогоднішній стан озера так: "Його фактично немає. Залишилося маленьке болото по центру, дно заросло травою".
За словами Євгенії Кулеби, минув рік від часу зустрічі громади з представниками комунального підприємства "Плесо" та Департаменту клімату КМДА. За цей час КП "Плесо" п'ять разів оголошувало тендер на розчищення озера, але щоразу пропозиції учасників відхиляли.
Останній тендер з очікуваною вартістю у 96 мільйонів гривень привернув увагу компанії "Абсолют-Клімат", яка запропонувала виконати роботи за 80 мільйонів. Проте навіть ця заявка була відхилена.
У КП "Плесо" пояснюють, що тендери скасовували або через неспроможність учасників якісно підготувати документи, або через те, що пропозиції перевищували встановлений ліміт фінансування. Додатковою проблемою є те, що оплата підрядникам здійснюється після завершення робіт. Це означає, що учасник має за власний кошт закупити необхідне обладнання, виконати роботи та оплатити працю своїх співробітників. Такі умови значно обмежують кількість охочих взяти участь у відкритих торгах.
Попри ці труднощі, КП "Плесо" планує найближчим часом оголосити новий тендер. Це дає певну надію на те, що проєкт з відновлення Синього озера та побудови парку "Синьоозерний" все ж буде реалізовано.
Якими можуть бути кроки для порятунку Синього озера?
- Перегляд умов тендеру: необхідно розглянути можливість зміни умов оплати робіт, наприклад, впровадження системи авансових платежів або поетапної оплати, що може зробити тендер більш привабливим для потенційних учасників.
- Залучення експертів: для якісної підготовки тендерної документації та оцінки пропозицій варто залучити незалежних експертів у сфері екології та гідрології.
- Пошук альтернативних джерел фінансування: окрім бюджетних коштів, варто розглянути можливість залучення приватних інвестицій, грантів міжнародних екологічних фондів та краудфандингу.
- Активізація громадськості: необхідно підтримувати постійний діалог із громадою, інформувати про хід проєкту та залучати місцевих жителів до процесу прийняття рішень щодо майбутнього озера.
- Поетапна реалізація: замість одного масштабного проєкту можна розбити роботи на менші етапи, які легше фінансувати та реалізовувати.
Доля Синього озера ще не вирішена остаточно. За умови прийняття правильних рішень та об'єднання зусиль влади та громади ця водойма ще може повернутися до життя та стати окрасою Виноградаря. Поживемо — побачимо...
