Пам'ятка історії, мистецтва й архітектури в Києві: все про маєток Лібермана
Фото: Getty
В аристократичному районі Липки стоїть особлива будівля, яка доволі багато бачила на своєму віку. Це маєток Лібермана (інші назви: Будинок письменника, "пряничний" будинок, будинок з розсувним дахом) на Банковій. Про його історію і таємниці читай у нашому матеріалі.
Історія будівництва
Відомий нам маєток Лібермана на розі вулиць Інститутської та Банкової збудований на місці старого дерев'яного будинку, що входив до садиби генерал-ад'ютанта Федора Трепова.
Проєкт кам'яного маєтку у формі букви "Г" затвердили восени 1879 року. Автор проєкту – київський міський архітектор Володимир Ніколаєв.
Замовник проєкту і перший власник маєтку Федір Трепов був міським головою Санкт-Петербурга. Став відомим тим, що 24 січня 1878 року в нього стріляла революціонерка Віра Засулич. Жінка в такий спосіб протестувала проти покарання різками "землевольця" Боголюбова. Це була резонансна у тогочасному суспільстві подія – суд присяжних виправдав Віру Засулич, а Трепов, програвши суд, переїхав до Києва. Однак у маєтку, який збудував, прожив недовго.
У середині 1890 років садиба на Банковій, 2 перейшла у власність Симхи Лібермана – заможного київського купця, цукрозаводчика. У 1898 році він вирішив перебудувати особняк. За новим проєктом звернувся до архітектора Володимира Ніколаєва, який проєктував маєток раніше.
Володимир Ніколаєв
В результаті реконструкції було добудовано бічне, ліве крило, будівля набула симетричного Е-подібного плану. Аби надати зовнішньої величі фасаду, парадний вхід було піднято вище від рівня підлоги першого поверху, улаштовано двосторонні пандуси й центральні сходи, фланковані кулястими тумбами з полірованого сірого граніту. Будинок набув вигляду багатого буржуазного маєтку. Обабіч нього простягнувся розроблений цегляний мур з ажурними ґратами на пілонах. Цей мур охопив усю простору садибу із садом і господарським подвір'ям. До речі, подвір'я до сьогодні сполучається з вулицею Банковою величною брамою і хвіртками з художньо кованого металу.
На подвір'ї особняка Лібермана були збережені в дещо переробленому вигляді екіпажний сарай, стайня, цегляна льодовня, комори, дров'яники. Окремо, торцем до вулиці, стояв двоповерховий, будинок в стилі давньої київської архітектури – дерев'яний, за українським звичаєм потинькований і побілений, з різьбленим піддашшям, з гарними чавунними сходами.
Володимир Ніколаєв надав маєтку характерних рис модного на той час стилю неоренесанс з пишним ліпленням, орнаментальними рельєфами, рустуванням, розвинутим антаблементом, критими цинковою "лускою" шатровими завершеннями, кованим металом.
Кімнати маєтку оформлювалися відповідно до архітектурного стилю неоренесансу: інкрустований паркет, вишукане дерев'яне меблювання. Також в оформленні будинку є елементи бароко, класицизму та мавританського мистецтва.
Маєток Лібермана в часи Української революції
З початком Української революції у 1917 році для особняка розпочалися несприятливі часи. Голову родини Ліберманів вбили. 18 вересня 1917 року за рішенням Київського окружного суду нерухомість Симхи перейшла до трьох його дітей. Але того ж року особняк зайняла контррозвідка штабу Київського військового округу.
У квітні 1918 року військове міністерство Української Народної Республіки реквізувало майже всі приміщення особняка, а німецька влада зайняла особняк Ліберманів з боку вулиці Інститутської.
У квітні 1919 року, вже при більшовиках, маєток перейшов у користування Київського військово-окружного комісаріату. Утім, восени 1919 року до Києва вдерлися денікінці. 6 жовтня 1919 року вони вбили старшого сина Лібермана.
Маєток Лібермана в радянські часи
За радянської влади особняк Лібермана у 1922-23 роках займала військова цензура КО ДПУ штабу КВО.
У 1929-30 роках тут містилася дитяча консультація "Охматдиту", дитячий садочок і ясла для дітей.
Влітку 1934 року, коли столиця УРСР переїхала з Харкова до Києва, тут містився Раднарком республіки, про що довго нагадував герб УРСР над порталом особняка, знятий аж у середині 1990-х років.
Перед війною в будинку був осередок пропаганди й агітації імені Сталіна.
У війну в маєтку Лібермана містився Комітет у справах мистецтв при Раді Міністрів УРСР, а від 1953 року – Спілка письменників України. Тут розпочинали свою публічну творчість Іван Драч, Ліна Костенко, Іван Світличний. В 1989 році в цьому приміщенні зародився Народний рух України за перебудову.
Сьогодення
На сьогодні приміщення особняка Лібермана лишається центральним осередком Національної спілки письменників України. Щороку тут відбуваються різноманітні творчі заходи. На території садиби проводять екскурсії для туристів. Через складний матеріальний стан керівництво НСПУ вимушене здавати частину приміщень будинку в оренду комерційним структурам. На задньому дворі будинку Спілки письменників нині діє приватний ресторан.
